Справа № 305/1368/17
Провадження по справі №2/305/96/18
18.09.2018 Рахівський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючої судді - Бліщ О.Б.
секретаря с/з - ОСОБА_1
з участю: позивачки - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_6 державна нотаріальна контора Закарпатської області про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, -
ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 державної нотаріальної контори Закарпатської області про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивує тим, що 16.10.2015, нотаріусом ОСОБА_6 ДНК ОСОБА_8 посвідчено договір дарування житлового будинку та земельної ділянки від імені ОСОБА_2, за яким, дарувальник подарувала, а обдарований, ОСОБА_3 , прийняв у дар, належні дарувальнику на праві приватної власності житловий будинок №22, що розташований по вул.Заводській в с.Костилівка, Рахівського району, Закарпатської області та земельну ділянку площею 0,1168 га. Вказане майно належало ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданим ОСОБА_6 ДНК 12.06.2015 за реєстром №761 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане 28.09.2015 Реєстраційною службою ОСОБА_6 районного управління юстиції в Закарпатській області.
Договір дарування житлового будинку та земельної ділянки позивачка вважає недійсним враховуючи наступне: як до, так і під час укладення договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, відповідач ОСОБА_3 ввів в оману позивачку ОСОБА_2 пообіцяв, що буде постійно доглядати за нею та довічно надавати їй всіляку матеріальну допомогу. Обіцянки відповідача ОСОБА_3 були спрямовані на догляд за будинком позивачки, надання їй, при необхідності, медичної допомоги, шляхом купівлі ліків та витрат на інше медичне обслуговування, а також забезпечення продуктами харчування, твердим паливом на зимовий період та обробку присадибної ділянки. Однак, жодних із взятих на себе зобов'язань відповідач не виконав, навпаки не приділяє їй ніякої уваги, матеріальної допомоги не надає, знущається над нею, шляхом застосування фізичної сили (побиття).
Позивачка ОСОБА_2 вважає, що відповідач ОСОБА_3 обманув її знаючи про те, що вона являється малограмотною особою, запевняв її, що вони укладуть в нотаріальній конторі договір довічного утримання, а при укладенні договору державний нотаріус не роз'яснила їй, які саме договори між нею та обдарованим ОСОБА_3 було укладено та власноручно підписано. Змісту укладених та підписаних договорів позивачка не розуміла, думала, що договори укладені на її довічне утримання. Вважає, що відповідач ОСОБА_3 ввів позивачку в оману, яка будучи обманутою уклала невигідні для неї угоди.
З наведених підстав, представник позивачки, у позові просив суд винести рішення, яким визнати недійсним договір дарування житлового будинку №22 від 16.10.2015 та договір дарування земельної ділянки площею 0,1168 га. від 16.10.2015. Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 11.10.2017 процесуальне становище відповідача ОСОБА_6 Державної нотаріальної контори Закарпатської області замінено на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.
Ухвалою суду від 18.04.2018, за клопотанням позивачки, зобов'язано обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області призначити позивачці ОСОБА_2 іншого адвоката.
Позивачка ОСОБА_2 від послуг адвоката відмовилась, ствердила, що буде в суді самостійно здійснювати захист своїх інтересів. В судовому засіданні позовні вимоги підтримала, показала суду, що вона 16.10.2015 року в ОСОБА_6 державній нотаріальній конторі взагалі присутня не була, жодних договорів не підписувала. В 2017 році відповідач побив її та вигнав з належного їй житлового будинку. З наведених підстав просила скасувати договори дарування житлового будинку та земельної ділянки.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити. Відповідач ОСОБА_3 показав суду, що позивачка ОСОБА_2 сама просила його з сім'єю проживати з нею. В 2014 році навіть зробила на його дружину заповіт. Одну зиму вони прожили з нею, а потім пішли проживати в свій житловий будинок. Однак, позивачка просила їх повернутися, вони її пошкодували та, в 2015 році, за ініціативи ОСОБА_2 були укладені оспорювані договори дарування. Позивачка ОСОБА_2 самостійно знялася з реєстрації подарованого будинку. Договір дарування вона підписувала особисто, добре розуміючи які саме договори між ними укладаються. Жодної мови про договір довічного утримання між ними не було. Вважають вказаний позов недоведеним та безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_4 підтримуючи пояснення свого довірителя, окремо звернув увагу суду на те, що позивачкою пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вказаною позовною вимогою, однак строк позовної давності просив не застосувати, а вирішити спір по суті, вявши до уваги письмові заперечення представника відповідача на позов, які містяться у матеріалах справи.
Представник ОСОБА_6 ДНК в судове засідання не з'явився. Завідувач ОСОБА_6 ДНК ОСОБА_8 надала суду заперечення на позовну заяву. В запереченні зазначила, що вказаний позов вважає безпідставним та надуманим. При укладанні оспорюваних договорів дарування позивачка ОСОБА_2 була особисто присутньою в приміщенні ОСОБА_6 ДНК, вона особисто підписувала договори дарування у приміщенні ОСОБА_6 ДНК. Під час посвідчення оспорюваних договорів нотаріус не володів будь-якою інформацію про поганий стан здоров'я дарувательки. Сторонам було роз'яснення зміст договорів, перевірено обсяг їх цивільної дієздатності. Під час укладення договорів сторони розуміли значення своїх дій, про що свідчить їх особистий підпис у договорі. Також, сторонам було роз'яснено про правові наслідки укладеного ними договору, та зміст їх прав та обов'язків за цим договором. Крім того, зазначила, що до укладення договору дарування позивачка неодноразово, усно, зверталася до держнотконтори, де їй було надано вичерпні консультації та роз'яснення, в тому числі щодо відмінностей між договорами дарування та довічного утримання і вона наполягала на укладенні саме договору дарування. Таким чином, дії нотаріуса при посвідченні договорів дарування у повній мірі відповідають вимогам ЗУ "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. З наведених підстав, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Нормами статтей 76 - 81 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування, а також докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Судом встановлено, що, відповідно до договору дарування житлового будинку від 16 жовтня 2015 року, ОСОБА_2, будучи обізнаною про безоплатність цього правочину, без будь-якого примусу, насильства, погроз подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар від дарувальника житловий будинок № 22, по вул. Заводській, в с. Костилівка, Рахівського району, Закарпатської області, розташований на земельній ділянці площею 0,1168 га.
Окрім того, 16 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договорі дарування, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану ха адресою: Закарпатська область, Рахівський район, с. Костилівка вул. Заводська. Розмір подарованої земельної ділянки становить 0,1168 га.
Позивачка в позовній заяві стверджує про те, що вказані договори необхідно визнати недійсними, оскільки, під час їх укладання, не розуміла, що вони укладають договір дарування належного їй майна, а вважала, що підписує договір довічного утримання, оскільки є особою похилого віку та потребує стороннього догляду та сторонньої матеріальної допомоги. Тому, на її думку, вказані договори укладено внаслідок помилки та підлягають скасуванню.
Однак, у оспорюваних договорах зазначено, що у момент укладення договорів сторони усвідомлювали значення своїх дій, могли керувати ними, розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за договорами, при укладенні договорів відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними, договори укладалися ними відповідно зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного примусу, договори укладалися на вигідних для них умовах та не є результатом впливу тяжких обставин, правочини вчинялись з наміром відповідних правових наслідків, правочини не приховують іншого правочинів. Про зміст прав та обов'язків за цими договорами, про правові наслідки укладених ними правочинів нотаріусом сторонам роз'яснено. Це все стверджено сторонами договору, про що свідчать їх особисті підписи у договорах.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Твердження позивачки про те, що вона вказані договори не підписувала не знайшли свого підтвердження, оскільки жодним засобом доказування позивачкою не доведено.
Згідно із ч.3 ст.203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.229 ЦК).
Пленум ВС в п.19 постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 №9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст.717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Виходячи зі змісту ст.ст. 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдарованому та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдарованому та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
До такого ж самого висновку дійшов й Верховний суд України у своїй постанові від 16 березня 2016 року №6-93цс16.
В даному випадку, на момент укладання оспорюваних правочинів позивачка дійсно вже була пенсіонеркою, мала вік 68 років, однак ще не була особою похилого віку, мала нормальний стан здоров'я (протилежне нею не доведено), тому могла чітко усвідомлювати який саме договір вона укладає, чи договір дарування чи довічного утримання.
Окрім того, суд звертає окрему увагу на те, що подарований житловий будинок не являвся єдиним житлом позивачки, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №108362149 від 20.12.2017 ОСОБА_2 має у власності житловий будинок №21 що по вул. Заводській в с.Костилівка, Рахівського району, Закарпатської області.
Також, суд констатує, що фактична передача подарованого майна відбулася. Так, відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання та копії будинкової книги житлового будинку №22 по вул. Заводській в с. Костилівка, відповідач ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 та неповнолітніми дітьми - Ангеліною, ІНФОРМАЦІЯ_1, Марією, ІНФОРМАЦІЯ_2, Софією, ІНФОРМАЦІЯ_3, Анною, ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає та зареєстрований у вказаному житловому будинку з 25.05.2016 року. Дочка відповідача ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована по вказаній адресі з 07.09.2016 року.
Натомість, позивачка ОСОБА_2 знялася з реестрації в будинку №22, по вул.Заводській та, 10.12.2015 року, зареєструвалася у власному будинку №21, по тій же вулиці, в с.Костилівка Рахівського району, Закарпатської області.
Про те, що ОСОБА_2 і раніше мала намір відчужити відповідачу спірне майно, свідчить Заповіт, складений ОСОБА_2 11.12.2014 на користь ОСОБА_11 (дружини відповідача ОСОБА_3С.), за яким ОСОБА_2, на випадок своєї смерті, заповіла ОСОБА_9 будинок за адресою: с.Костилівка, вул. Заводська №21 та земельну ділянку прилеглу до цього будинку.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції п. 27, передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Отже, на позивача, поряд із обов'язком довести факт порушення свого суб'єктивного права відповідачем, також покладено обов'язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.
Із цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб'єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.
Зважаючи на те. що позивачкою не надано суду всіх належним доказів на які вона посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в першу чергу не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування при укладенні оспорюваних договорів дарування помилки, а також про не підписанні позивачкою вказаних договорів, про що вона стверджувала в судовому засіданні, суд приходить до висновку у необхідності відмови в задоволенні позовних вимог як у недоведених.
Водночас суд роз'яснює позивачці, що відмова в задоволенні позовних вимог через недоведеність заявленої підстави позову не позбавляє її права на пред'явлення нового позову з інших, встановлених законом, підстав.
У відповідності до п.2 ч.2 ст. 141ЦПК України в зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати слід віднести за рахунок позивачки.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76- 81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_6 державна нотаріальна контора Закарпатської області про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області або через Рахівський районний суд Закарпатської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26 вересня 2018 року.
Головуюча: Бліщ О.Б.