ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 вересня 2018 року № 826/5865/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни
до Міністерства юстиції України,
Державного реєстратора Хустського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Горщара Михайла Васильовича,
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
За участю представників сторін:
представник Позивача - Бомбушкар С.П., Присяжнюк Р.В.,
представник відповідача 1 - Середа О.В.
Обставини справи.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» Стрюкова Ірина Олександрівна (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20025456) (далі - Позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13) (далі - Відповідач 1), та Державного реєстратора Хустського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Горщара Михайла Васильовича (88008, місто Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 34888449) (далі - державний реєстратор, Відповідач 2), та з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
Наказ Міністерства юстиції України від 27 лютого 2017 року № 586/7 «Про відмову у задоволенні скарги Стрюкової І.О. в інтересах приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» від 27 жовтня 2016 року визнати протиправним і скасувати;
Зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» від 27 жовтня 2016 року № 1102 (яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 33936-0-33-06) та провести перевірку законності дій, проведених державним реєстратором Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області Горщара Михайла Васильовича при розгляді заяви та прийнятті рішення № 29003589 від 30 березня 2016 року про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення/скасування іпотеки. Вилучення запису з державного реєстру іпотек та звільненню з-під обтяження майна ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке являється предметом іпотеки;
Визнати дії державного реєстратора Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області Горщара Михайла Васильовича про прийняття рішення № 29003589 від 30 березня 2016 року про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення/скасування іпотеки, вилучення запису з державного реєстру іпотек та звільненню з-під обтяження майна ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), а саме: нежитлове приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яке являється предметом іпотеки - неправомірним;
Рішення державного реєстратора Хустського районного управління юстиції в Закарпатській області Горщара Михайла Васильовича № 29003589 від 30 березня 2016 року про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення/скасування іпотеки, вилучення запису з державного реєстру іпотек та звільненню з-під обтяження майна ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а саме: нежитлове приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яке являється предметом іпотеки - визнати неправомірним і скасувати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним реєстратором Хустського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області прийнято рішення і вчинено дії з припинення державної реєстрації прав та їх обтяжень на підставі неіснуючого рішення апеляційного суду Київської області, що стало підставою для звернення до Міністерства юстиції України зі скаргою від 27 жовтня 2016 року на його дії та проханням про скасування незаконного рішення. Однак з часом позивач дізнався, що Міністерством юстиції 27 лютого 2017 року прийнято наказ № 586/7 «Про відмову у задоволенні скарги Стрюкової І.О. в інтересах приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» без розгляду її по суті, оскільки скаргу оформлено без дотримання вимог законодавства. Проте позивач не погоджуються з прийнятими рішенням та наказом, вважає їх протиправними та просить скасувати.
Ухвалою суду від 02 червня 2017 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
30 серпня 2017 року через канцелярію суду надійшла заява позивача про усунення недоліків з наданням доказу про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 12 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/5865/17 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 грудня 2017 року.
20 грудня 2017 року розгляд справи відкладено на 27 березня 2018 року.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових заперечення, які долучено до матеріалів справи та з яких вбачається, що додані до скарги документи, що підтверджували факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав, не були засвідчені в установленому порядку, як того вимагало чинне законодавства, що стало підставою для правомірної відмови у задоволенні скарги та прийнятті законного рішення.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, явку свого уповноваженого представника, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, не забезпечив, заперечень проти позову чи будь-яких доказів на спростування доводів позову не надав.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ. Зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи в порядку спрощеного провадження (без виклику сторін) та ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Обставини встановлені судом.
15 лютого 2008 року між публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 2008/840МК/09, відповідно до якого, видано кредит у розмірі 80000,00 доларів США строком до 13 лютого 2015 року (а.с. - 66-67).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_8 укладено Договір іпотеки, відповідно до якого, ОСОБА_8 як Іпотекодавець передає в іпотеку належне їй нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (а.с. 29-31).
02 лютого 2012 року позивачем отримано рішення Тячівського районного суду Закарпатської області у справі № 2-2005/11, яке набрало законної сили про солідарне стягнення з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором у сумі 688 466,52 гривень та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 823,00 гривень.
Відділом державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції 04 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження № 34571035 та накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, яке належить боржнику ОСОБА_8
13 березня 2015 року державним виконавцем вчинено опис та арешт майна ОСОБА_8, а саме нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено актом опису й арешту майна (а.с.- 64-65).
Однак 06 жовтня 2016 року заступником начальника Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області при підготовці пакету документів для передачі об'єкту на реалізацію з прилюдних торгів, при отриманні інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна виявлено відсутність вказаного заставного майна та відсутність арештів, що накладені на підставі виконавчого листа.
В подальшому позивачем встановлено, що державним реєстратором Хустського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 березня 2016 року 20:14:02, реєстраційний номер 1624979 та рішення апеляційного суду Київської області від 17 грудня 2015 року у справі № 372/3082/15-ц та прийнято 30 березня 2016 року рішення № 29003589 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення/скасування іпотеки, вилучено з державного реєстру іпотек та звільнено з-під обтяження майно ОСОБА_1 яким є нежитлове приміщення по вулиці Незалежності, 16 у місті Тячів.
З листа апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року № 06-46/23/2016 отриманого на запит банку, вбачається, що згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду, справа № 372/3082/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» про визнання зобов'язань припиненими та усунення перешкод у здійснення розпорядження нерухомим майном шляхом виключення запису з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та реєстру іпотек, до суду не надходила, не реєструвалась та не розглядалась (а.с. - 69).
Не погодившись з такими діями та рішенням державного реєстратора, позивач 27 жовтня 2017 року звернувся зі скаргою на дії державного реєстратора Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області Горщара Михайла Васильовича до Міністерства юстиції України. Зазначену скаргу Міністерством юстиції України отримано 02 листопада 2016 року.
У зв'язку із відсутністю тривалий час інформації про результати розгляду скарги, позивач звернувся до відповідача 1 із відповідною заявою.
24 березня 2017 року ПАТ «КБ «Надра» отримано повідомлення Міністерства юстиції України від 17 березня 2017 року з якого вбачається, що 27 лютого 2017 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 586/7 «Про відмову у задоволенні скарги Стрюкової І.О. в інтересах ПАТ «КБ «Надра», оскільки скаргу оформлено без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) (а.с. -76). Копію наказу було долучено до листа Міністерства юстиції України (а.с. - 75).
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та наказом, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного, на його думку, права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади утворення та організації діяльності органів виконавчої влади врегульовано Законом України «Про центральні органи виконавчої влади».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV.
Разом з тим, 26 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 834- VIІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України, який набрав чинності 13 грудня 2015 року.
Згідно з вищевказаним Законом Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено в новій редакції, яка почала діяти з 01 січня 2016 року (далі - Закон) та визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення.
Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною п'ятою статті 3 Закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини.
Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.
Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Статтею 4 Закону визначено речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, відповідно до якої, державній реєстрації прав підлягають:
1) право власності;
2) речові права, похідні від права власності:
право користування (сервітут);
право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
право забудови земельної ділянки (суперфіцій);
право господарського відання;
право оперативного управління;
право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;
право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;
іпотека;
право довірчої власності;
інші речові права відповідно до закону;
3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва;
4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Відповідно до статті 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.
Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Організаційну систему державної реєстрації прав відповідно до статті 6 Закону становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
2) суб'єкти державної реєстрації прав:
виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
акредитовані суб'єкти;
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 10 Закону державним реєстратором є: зокрема, нотаріус.
Згідно з частиною третьою статті 10 Закону, державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно зі статтею 22 Закону № 1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.
Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.
Відповідно до статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
Частиною першої статті 36 Закону визначено, що якщо під час проведення державної реєстрації прав у державного реєстратора виникає сумнів щодо справжності поданих документів, такий державний реєстратор зобов'язаний повідомити про це правоохоронні органи.
Відповідно до частин другої і десятої статті 18, частини першої статті 20, частин другої і третьої статті 32, частини третьої статті 34 Закону Кабінетом Міністрів України постановою від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Відповідно до пункту 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Згідно з пунктом 8 Порядку державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис.
Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов'язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141
Пунктом 9 Порядку передбачено, що під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа встановлює особу заявника.
Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, передбаченим Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Особа іноземця та особа без громадянства встановлюються за паспортним документом іноземця.
У разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор, уповноважена особа перевіряє обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.
Обсяг повноважень особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, перевіряється на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за допомогою порталу електронних сервісів.
Заява не підлягає формуванню та реєстрації виключно у випадках, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до пункту 10 Порядку під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов'язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви.
Не підлягають виготовленню та долученню до заяви електронні копії документів, що пред'являються заявником з метою встановлення його особи, а також електронна копія документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, чи документа, що підтверджує право на звільнення від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав.
Відповідно до пункту 12 Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.
У разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 року № 1051, повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.
Доступ до відомостей Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів забезпечується за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.
Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним реєстром документів здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Мін'юстом разом з Мінрегіоном.
Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрових книг, реєстраційних справ, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.
Відповідно до пункту 20 Порядку за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
У разі надходження відповідно до цього Порядку відомостей з Державного земельного кадастру про відсутність в останньому відомостей про земельну ділянку державний реєстратор за зазначеним у заяві кадастровим номером за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав приймає виключно рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.
У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.
Згідно з пунктом 23 Порядку за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 37 Закону.
Так, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
2. Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:
1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
2) на дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
3. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
4. Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
5. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі подання скарги на рішення про державну реєстрацію прав);
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
6. За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав;
б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" та "д" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
7. Рішення, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених підпунктами "г" та "ґ" пункту 2 частини шостої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.
Рішення, передбачене підпунктом "д" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
8. Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.
9. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
10. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128), яким визначається процедура розгляду відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців та громадських формувань» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мінюсту, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених законами «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців та громадських формувань», які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги (частина четверта Порядку № 1128).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1128 перед розглядом скарги по суті Комісія вивчає скаргу для встановлення:
чи віднесено розгляд скарги, зокрема, відповідно до Закону до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);
чи дотримано вимоги, зокрема, Закону щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;
чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.
У разі, коли встановлено порушення вимог Закону щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку Комісії приймає вмотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.
Порядок засвідчення копій документів визначено пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів».
За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається:
Зі слів «Згідно з оригіналом»,
Назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища,
Дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
З матеріалів доданих до справи вбачається, що підставою для прийняття державним реєстратором 30 березня 2016 року рішення і вчинення дій з припинення державної реєстрації прав та їх обтяжень слугувала заява від 26 березня 2016 року реєстраційний № 162449797 а також рішення апеляційного суду Київської області від 17 грудня 2015 року № 372/3082/15-ц.
Разом з тим, з листа Обухівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року № 0328/118/2016 вбачається, що відповідно до автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» у провадженні зазначеного суду перебувала цивільна справа № 372/3082/15-ц (провадження № 2-1230/15) за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна.
Позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» про визнання зобов'язань припиненими та усунення перешкод у здійсненні розпорядження нерухомим майном шляхом виключення з опису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та реєстру іпотек до Обухівського районного суду Київської області не надходила та не реєструвалась за № 372/3082/15-ц в АСДС (а.с. - 68).
З листа апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року № 06-46/23/2016 вбачається, що за даними автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що справа № 372/3082/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» про визнання зобов'язань припиненими та усунення перешкод у здійсненні розпорядження нерухомим майном шляхом виключення з опису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та реєстру іпотек до суду не надходила, не реєструвалась та не розглядалась (а.с. - 69).
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що державним реєстратором під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав, не було дотримано вимог чинного законодавства, не проведено належної перевірки документів, поданих на реєстрацію, використано підроблені документи, а саме: підроблене рішення апеляційного суду Київської області у справі № 372/3082/15-ц, чим допущено протиправні дії.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини протиправності дій відповідача 2, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд, як наслідок, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора Хустського районного управління юстиції в Закарпатській області Горщара Михайла Васильовича № 29003589 від 30 березня 2016 року про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення/скасування іпотеки, вилучення запису з державного реєстру іпотек та звільненню з-під обтяження майна ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а саме: нежитлове приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яке являється предметом іпотеки.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак вказаних вимог чинного законодавства відповідачем 2 не було виконано, встановлені судом обставини не спростовано, належних та необхідних доказів, які б свідчили про безпідставність заявлених позовних вимог суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправними дій та реєстраційної дії, що є підставою для її скасування.
В частині позовних вимог позивача щодо визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 27 лютого 2017 року № 586/7 «Про відмову у задоволенні скарги Стрюкової І.О. в інтересах приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» та зобов'язання розглянути скаргу по суті, судом встановлено наступне.
Висновком Комісії з питань розгляду скаргу у сфері державної реєстрації від 07 грудня 2016 року, складеного за результатами розгляду скарги ОСОБА_13 в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» від 27 жовтня 2016 року № 1102, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2016 року за № 33936-0-33-16, відмовлено у її задоволенні, оскільки скаргу оформлено без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 01 січня 2016 року), а саме: додані до скарги копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором про державну реєстрацію прав, не засвідчені у встановленому порядку (а.с. - 72-74).
Так, на момент написання скарги вимоги щодо її оформлення визначались Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 06 жовтня 2016 року № 666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності».
Оскільки скаргу було подано до набрання чинності Законом, належними вимогами щодо її оформлення необхідно вважати ті, що визначались у редакції Закону від 01 січня 2016 року, яка діяла на момент складання скарги.
З долученої до матеріалів копії скарги на рішення суб'єкта державної реєстрації від 30 березня 2016 року № 29003589 вбачається, що під час її направлення до Міністерства юстиції України до неї було долучено копію інформаційної довідки від 06 жовтня 2016 року № 69880930, копію договору іпотеки від 15 грудня 2008 року № 786828, № 786829, копію акту опису й арешту майна від 13 березня 2015 року, копію кредитного договору від 15 лютого 2008 року № 2008/840-МК/09 та копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 квітня 2016 року № 616 (а.с. - 54-67).
Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як і всі інші відомості, що є відкритими та загальнодоступними як за об'єктом нерухомого майна, так і за суб'єктом права, є інформацією відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 32 Закону 1952- IV).
Таким чином, доданий документ не потребував засвідчення позивачем, оскільки був загальнодоступним.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем не було дотримано вимог чинного законодавства, оскільки подана скарга не містить засвідчених в установленому порядку копій інших документів, які долучено позивачем, та які підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у даній частині.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини п'ятої зазначеної статті, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Беручи до уваги вищевикладене, виходячи з предмету адміністративного позову та встановлених обставин під час розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З долученого до матеріалів справи платіжного доручення від 28 серпня 2017 року № 20459-8 вбачається сплата позивачем судового збору у розмірі 6400,00 гривень (за 4 вимоги по 1600,00 гривень за кожну).
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача 2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 3200,00 гривень.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 72-77, 90, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Задовольнити частково адміністративний позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20025456) до Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13), Державного реєстратора Хустського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Горщара Михайла Васильовича (88008, місто Ужгород, площа Народна, 4 код ЄДРПОУ 34888449) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправними дії державного реєстратора Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області Горщара Михайла Васильовича (88008, місто Ужгород, площа Народна, 4) про прийняття рішення № 29003589 від 30 березня 2016 року про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення/скасування іпотеки, вилучення запису з державного реєстру іпотек та звільненню з-під обтяження майна ОСОБА_1, а саме: нежитлове приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яке являється предметом іпотеки.
Визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора Хустського районного управління юстиції в Закарпатській області Горщара Михайла Васильовича № 29003589 від 30 березня 2016 року про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення/скасування іпотеки, вилучення запису з державного реєстру іпотек та звільненню з-під обтяження майна ОСОБА_1, а саме: нежитлове приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яке являється предметом іпотеки.
Відмовити в решті позовних вимог.
Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20025456) за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (88008, місто Ужгород, площа Народна, 4 код ЄДРПОУ 34888449) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3200,00 гривень.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда