Справа № 815/3218/18
25 вересня 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
02 липня 2018 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправною відмову (відповідь) Головного управління Держгеокадастру у Одеській області про відмову у наданні дозволу на затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки строком на 49 років для ведення фермерського господарства загальною площею 51,5112 г. на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 17.05.2018 року №В-5844/0-3523/0/37-18;
2. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області видати відповідний наказ "Про надання дозволу на затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки строком на 49 років для ведення фермерського господарства загальною площею 51,5112 г. на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області".
Ухвалою від 06 липня 2018 року даний позов залишено без руху та позивачу надано 5-денний строк на усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.
Ухвалою суду від 27 липня 2018 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №21336/18), відкрито провадження у даній адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Котовської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди терміном на 49 років земельних ділянок площею 19,0 га, 11,0 на, 4,0 га, 10,0 га, 12,0 га, 4,0 га із земель сільськогосподарського призначення на території Куяльницької сільської ради для створення та ведення фермерського господарства згідно висновку районної професійної комісії з питань створення фермерського господарства №14 від 19 серпня 2011 року. 28.09.2011 року Котовська районна державна адміністрація видала розпорядження № 883/11 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок». 22.10.2015 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 151019 про виконання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років, проект був розроблений у 2015 році. Вказує, що 12.04.2018 року Куяльницькою сільською радою Подільського району було прийнято рішення про погодження затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду. Керуючись статтями ст.12, 20, 22, 33, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядженням Кабінету ОСОБА_3 України від 31.01.2018 року №60 «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад», розглянувши заяву у погодженні про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Куяльницької сільської ради, Куяльницька сільська рада вирішала погодити затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок в оренду на 49 років загальною площею 51,5112 га. Зазначає, що 03.05.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передати позивачу в оренду земельні ділянки строком на 49 років для ведення фермерського господарства загальною площею 51,5112 га., на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. 17.05.2018 року ОСОБА_1 отримав відповідь від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, у якій вони відмовили посилаючись на розпорядження Кабінету ОСОБА_3 України від 31.01.2018 року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад», не містячи жодних зауважень щодо поданих документів. Вказує, що до клопотання поданий вичерпний перелік документів, встановлений Земельним кодексом України. У листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 17.05.2018 року зазначено, що згідно розпорядження Кабінету ОСОБА_3 України від 31.01.2018 року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних, громад» передбачено, що Держгеокадастр повинен забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вказана підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є необґрунтованою та не передбачена приписами Земельного кодексу України. Крім іншого, вказане прямо суперечить ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України, яка забороняє вимагати додаткові матеріали а документи, ке передбачені цією статтею.
Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
20 серпня 2018 року до суду від відповідача за вх.№24243/18 надійшов відзив на позов (а.с.48-55), у якому посилаючись на ч.4 ст.122, ч.6 ст.186, ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України, прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою», розпорядження Кабінету ОСОБА_3 України №60-р від 31.01.2018 року «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад», п.7 Постанови пленуму Верховного суду України від 16.04.20104 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі наступного. Відмова позивачу була надана відповідно до норм статей 186 та 186-1 Земельного кодексу України. Позивач звернувся до Головного управління з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок в оренду, а у позовній заяві зазначає, що звертався до Головного управління для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не відповідає дійсності. Позивач сам зазначає, що звертався до Котовської районної державної адміністрації Одеської області із заявою про надання дозволу на виготовленім проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. З 01 січня 2013 року районні державні адміністрації позбавлені повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності. Вказує, що доводи позивача, викладені у позовній заяві є безпідставними, оскільки після набуття чинності 27.06.2015 року Законом України № 497-УІІІ від 02.06.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" була встановлена нова процедура погодження і затвердження документації із землеустрою, визначена новою редакцією ст. 186-1 ЗК України, а п.2 Перехідних положень вказаного Закону був встановлений додатковий дворічний строк з дня набрання чинності цим Законом чинності рішень Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, для реалізації на їх підставі проектів із землеустрою. Верховна ОСОБА_3 України, впроваджуючи нову процедуру надала можливість ще два роки подавати на затвердження проекти землеустрою, розроблені за старою процедурою, що не можна вважати таким випадком, коли національне законодавство не відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як наданого терміну було цілком достатньо для реалізації раніше наданих дозволів, чим не скористався позивач. Після того, як змінився порядок передачі земельних ділянок у користування, ОСОБА_4 мав звернутися до територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, що передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою отримання нового дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду. Лише після отримання нового дозволу позивач мав би законні підстави для розроблення технічної документації - проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду. Відповідач зазначає, що оскільки позивач з 2011 року не реалізував розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 28.09.2011 №883/11, та враховуючи, що за цей час законодавчо змінено порядок отримання земельних ділянок у користування, у Головного управління не було жодних правових підстав для затвердження наданої позивачем документації. Стосовно вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Одеській області видати відповідний наказ, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.
Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи, що провадження у справі відкрито 27.07.2018 року, клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило та зважаючи на положення ч.1 ст.120 КАС України, дана справа розглянута судом у межах строку, визначеного ст.258 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
25.08.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Котовської районної державної адміністрації із заявою (а.с.32) про надання дозволу на виготовлення проекту щодо відведення у користування на умовах оренди терміном на 49 років земельних ділянок площею 19,0 га., 11,0 га., 4,0 га., 10,0 га., 12,0 га., 4,0 га. із земель сільськогосподарського призначення на території Куяльницької сільської ради для створення та ведення фермерського господарства
Рішенням Котовської районної державної адміністрації №883/11 від 28.09.2011 року (а.с.33) «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 19.0000 га., 11.0000 га., 4.0000 га., 12.0000 га., 10.0000 га та 4.0000 га. із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Куяльницької сільської ради Котовського району Одеської області на умовах оренди терміном на 49 років та зобов'язати ОСОБА_1 замовити та виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в ліцензованій землевпорядній організації, який подати на розгляд та затвердження в установленому законодавством України порядку.
12 квітня 2018 року Куяльницькою сільською радою Котовського району Одеської області рішенням «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» (а.с.35-36, 58-59) погоджено затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та погоджено надання земельних ділянок в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 площею 51.5112 га., в тому числі: 8.6410 га. кадастровий номер 5122983800:01:002:0537, 4.0000 га. кадастровий номер 5122983800:01:002:0533, 19.0000 га. кадастровий номер 5122983800:01:002:0535, 5,8702 га., кадастровий номер 5122983800:01:002:0531, 4.0000 га. кадастровий номер 5122983800:01:002:0536, 10.0000 га. кадастровий номер 5122983800:01:002:0534, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області (за межами населених пунктів).
03 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області клопотання (а.с.38, 57), згідно якого просив затвердити документацію із землеустрою та передати йому в оренду земельні ділянки строком на 59 років для ведення фермерського господарства загальною площею 51.5112 га. До вказаного клопотання позивач додав проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.60-65) а також вищевказане рішення Куяльницької сільської ради Котовського району Одеської області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».
Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області направлено позивачу лист від 17 травня 2018 року №В-5844/0-3523/0/37-18 від 17.05.2018 року «Про надання відповіді» (а.с.39, 56), у якому відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на розпорядження Кабінету ОСОБА_3 України №60-р від 31 січня 2018 року «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад», яким передбачено, що здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Суд зазначає, що порядок передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у володіння та користування громадян встановлюється Земельним кодексом України.
Згідно з частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Нормами частини 1 та 2 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
На підставі п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 14.01.2015 р. №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_3 України через ОСОБА_3 аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 14.01.2015 р. №15, основними завданнями Держгеокадастру України є, зокрема реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до п. 7 зазначеного Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 14.01.2015 року №15 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Суд зазначає, що стаття 123 Земельного кодексу України визначає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 ЗК України.
Так, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2).
Відповідно до частини 6 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно ч. 17 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Статтею 186-1 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Так відповідно до частин 1, 5, 6 зазначеної статті проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідач як на підставу для відмови позивачу в затвердженні документації із землеустрою посилається на розпорядження Кабінету ОСОБА_3 України №60-р від 31 січня 2018 року «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад», у якому зазначено, що здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Тобто підставою для відмови позивачу у твердженні документації із землеустрою, стало, на думку відповідача, недотримання ОСОБА_1 процедури проведення земельних торгів.
Разом з тим, на момент виготовлення та погодження проекту землеустрою абз. 16 ч.2 ст. 134 ЗК України (у редакції, чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 18.02.2016 №1012-VІІІ (далі - Закон №1012-VІІІ)) передбачав, що не підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) право оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1012-VІІІ встановлено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.
Окрім цього, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2015 року №497-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» (далі - Закон №497-VIII) передбачено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
Отже, у випадку прийняття уповноваженими на це органами рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою до набрання чинності Закону №497-VIII, таке рішення має силу протягом двох років після набрання чинності законом, після чого у випадку виготовлення проекту землеустрою та його погодження в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, уповноважений орган зобов'язаний затвердити такий проект.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі договору №151019 від 22.10.2015 року між ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавцем) (а.с.14-15), який був погоджений вищевказаним рішенням Куяльницької сільської радою Подільського району Одеської області, інформації щодо скасування якого до суду не надано.
На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав недотримання позивачем порядку проведення земельних торгів.
Інших підстав відмови у затвердженні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у висновку Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №В-5844/0-3523/0/37-18 від 17.05.2018 року не наведено.
Більше того, відповідач у відповіді (висновку) від 17.05.2018 року №В-5844/0-3523/0/37-18 зазначає «розглянувши клопотання від 03.05.2018 про затвердження документації із землеустрою та передачі земельних ділянок безоплатно у власність…», однак доказів надання ОСОБА_1 клопотання про затвердження документації із землеустрою та передачі земельних ділянок безоплатно у власність до суду не надано, а з наданих позивачем та відповідачем копій клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 року такі вимоги не вбачаються.
Таким чином суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, зазначена в листі №В-5844/0-3523/0/37-18 від 17.05.2018 року, прийнята з порушенням вимог ч.13 ст.123 Земельного кодексу України.
Відповідно до п.10 ч.2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, з метою кращого захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за доцільне задовольнити першу вимогу позивача шляхом визнання протиправною та скасування відповіді Головного управління Держгеокадастру у Одеській області про відмову у наданні дозволу на затвердження документації із землеустрою від 17.05.2018 року №В-5844/0-3523/0/37-18.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області видати відповідний наказ "Про надання дозволу на затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки строком на 49 років для ведення фермерського господарства загальною площею 51,5112 г. на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області", суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що відповідь Головного управління Держгеокадастру у Одеській області від 17.05.2018 року №В-5844/0-3523/0/37-18 в даному випадку є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України та згідно з вимогами земельного законодавства, то похідна вимога позивача про зобов'язання відповідача видати відповідний наказ "Про надання дозволу на затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки строком на 49 років для ведення фермерського господарства загальною площею 51,5112 г. на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області" є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити частково позов ОСОБА_1 в частині вимог зобов'язання відповідача видати відповідний наказ шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки строком на 49 років для ведення фермерського господарства загальною площею 51,5112 г. на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відповідь Головного управління Держгеокадастру у Одеській області про відмову у наданні дозволу на затвердження документації із землеустрою від 17.05.2018 року №В-5844/0-3523/0/37-18.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки строком на 49 років для ведення фермерського господарства загальною площею 51,5112 г. на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (вул.Спортивна, 64, с.Куяльник, Котовський район, Одеська область, 66350, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1).
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871).
Суддя О.А. Вовченко
.