Справа № 359/7078/18
Провадження № 3/359/2702/2018
20 вересня 2018 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Бондаренко І.А., з участю прокурора Добривечір К.В., особи, щодо якої розглядається справа про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, розглянувши матеріали, що надійшли з Управління захисту економіки у Київській області ДЗЕ Національної поліції України, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України: серії НОМЕР_2, виданий 02.08.2002 року, Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві, працюючого головним державним інспектором відділу митного оформлення №5 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці Державної фіскальної служби, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1, за ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно даних протоколу про вчинення адміністративного правопорушення № 422 від 05.09.2018, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці Державної фіскальної служби, будучи державним службовцем категорії «В» та маючи спеціальне звання - радника податкової та митної справи ІІІ рангу, являючись суб'єктом відповідальності за вчинення корупційного правопорушення згідно пп. «в» п. 1 ч.1 ст.3 Закону, примітки до ст. 172-6 КупАП, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.2 ст. 52 Закону, пункту 1 рішення НАЗК від 10.06.2016 №2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» та пункту 6 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру, затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 №3, несвоєчасно повідомив про суттєві зміни майнового стану, які виникли у зв'язку з отриманням ним 13.07.2017 доходу в сумі 316 366 гривень від відчуження транспортного засобу, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-6 КУпАП, не визнав та пояснив, що в управлінні захисту економіки Національної поліції України відсутні повноваження на здійснення перевірки декларацій, оскільки згідно чинного законодавства України після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК. Крім того, зазначав, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП виражене у формі умислу, тобто особа повинна усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачати шкідливі її наслідки і бажати їх або свідомо допускати настання цих наслідків, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях умислу на несвоєчасне подання такої декларації. Разом з тим, ОСОБА_1 суду пояснив, що жодного умислу в його діях не було, а тому просив закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-6 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні прокурор надала пояснення про те, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративних правопорушень, пов'язаного з корупцією, передбачених ч.2 ст.172-6 КУпАП, у зв'язку з чим просить накласти на правопорушника адміністративне стягнення.
Вислухавши пояснення особи, стосовно якої складено протоколи, прокурора, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд доходить висновку про закриття провадження по справі у відповідності до пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 7, ст. 254 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність.
Згідно положень ч. 2 ст.172-6 КУпАП, передбачається відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Тобто об'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає в тому, що у суб'єкта правопорушення відбулись суттєві зміни в майновому стані та суб'єкт правопорушення не повідомив про такі зміни в десятиденний строк.
Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 було складено протокол №422 від 05.09.2018 про адміністративне корупційне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-6 КУпАП, в якому вказано, що останній несвоєчасно повідомив про суттєві зміни свого майнового стану, які виникли у зв'язку з отриманням ним 04.01.2018 доходу в сумі 316 366 гривень від відчуження транспортного засобу.
Однак, з вказаним протоколом ОСОБА_1 не погодився, про що свідчить його пояснення, викладені у протоколі та пояснення надані у судовому засіданні, а тому вказані обставини у протоколі є недоведеними та підлягають встановленню під час розгляду справи.
Частиною другою ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», встановлено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів (раніше мінімальних заробітних плат), встановлених для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
Таким чином, зазначена правова норма передбачає необхідність повідомлення про зміну в майновому стані, яка пов'язана в Законі з кількісним показником майнового стану, оскільки Законом передбачено, що обов'язок повідомлення про зміну в майновому стані виникає в разі його зміни на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів.
Вказане корупційне правопорушення характеризується умисною формою вини, а саме, прямим умислом, а також наявністю відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи чи інтересу третіх осіб, яким суб'єкт правопорушення мав керуватись при його вчиненні, на що звернено увагу в Рішенні Конституційного Суду України від 06.10.2010 (справа №1-27/2010).
При цьому, суб'єктивна сторона правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується тим, що воно вчиняється умисно, особа, яка його вчиняє, усвідомлює, що вона не повідомляє про суттєві зміни у майновому стані.
Також, з урахуванням положень ст.1 Закону «Про запобігання корупції», сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети. А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умислу на несвоєчасне подання декларації.
Таким чином, вище перелічені приписи діючого законодавства, зокрема ст.172-6 КУпАП визначають, що вказане порушення зароджується і розвивається в рамках свідомості однієї особи, яка має корисний прямий умисел на приховане задоволення свого особистого інтересу. Проте вказаного судом не встановлено.
Тобто, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-6 КУпАП, протокол та додані до нього матеріали мали мати докази того, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільну небезпечність неповідомлення (несвоєчасного повідомлення) про суттєві зміни в майновому стані, передбачав можливість настання негативних наслідків - неможливості здійснення фінансового контролю з боку держави, та бажав настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання.
Так, судом вбачається, що ОСОБА_1 повідомив НАЗК про суттєві зміни в майновому стані у порядку та строки, передбачені ч. 2 ст. 52 Закону «Про запобігання корупції» після виходу 17.01.2018 року з щорічної додаткової відпустки і проведення покупцем ОСОБА_2 23.01.2018 року повної оплати за проданий автомобіль.
Тобто, суд погоджується з поясненнями ОСОБА_1 щодо того, що умислу на вчинення вказаного правопорушення у нього не було, про що свідчить те, що він самостійно виявив свою помилку і виправив її, відправивши відповідні зміни до реєстру, тобто останній не приховував придбання даного майна.
Також, обґрунтованими є також твердження ОСОБА_1 про те, що в ДЗЕ НП відсутні повноваження на здійснення перевірки декларацій.
З матеріалів провадження вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_1 проводилась виключно працівниками УЗЕ у м. Києві ДЗЕ Національної поліції України, які відбирали пояснення, робили запити, збирали докази, складали протоколи про адміністративне правопорушення.
При цьому в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1, повідомлення НАЗК про результати такої перевірки ДЗЕ НП України та інше.
Слід зазначити, що згідно Загальних положень «Про Департамент захисту економіки Національної поліції України» покладення на Департамент обов'язків, серед інших, боротьба з корупцією й хабарництвом у сферах, які мають стратегічне значення для економіки держави, та серед посадових осіб органів державної влади і самоврядування, протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
Відповідно до п.1, п.п.1 п.3, п.5 «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10.02.2017, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно п.2 - п.5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.
Верховний Суд України в своїй постанові від 11.04.2018 справа №814/886/17, також наголосив, що на підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14 серпня 2016 N 1 "Про початок діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції" (Рішення N 1) розпочало свою діяльність Національне агентство з питань запобігання корупції, до повноважень якого згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону N 1700-VII (Закон N 1700-VII) належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом (Закон N 1700-VII), контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику та має повноваження зі здійснення в порядку, визначеному Закону N 1700-VII (Закон N 1700-VII), контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб.
Національне агентство з питань запобігання корупції здійснює повну перевірку декларацій у порядку, передбаченому статтею 50 Закону N 1700-VII (Закон N 1700-VII).
Таким чином, здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
Департамент захисту економіки Національної поліції України, не відноситься до суб'єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.
Посадовці ДЗЕ НП України, відповідно до п.4 розділу II Порядку, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб'єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів, скласти протокол про адміністративне правопорушення.
В той же час, усі обов'язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності.
На підставі викладеного суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 стосовно того, що перевірка по справі проведена не уповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі, та є підставою для закриття провадження по справі.
У разі відсутності складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», ч. 2 ст. 172-6, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283-285 КУпАП,
Провадження по справі про два адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суду Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду набрала законної сили________
Суддя І.А. Бондаренко