Справа № 297/1765/18
13 вересня 2018 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого Ільтьо І. І.,
при секретарі Куні О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною повноліття в супроводі його матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу його батька - ОСОБА_2.
Позов мотивований тим, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 01.11.2011 року шлюб між сторонами розірвано. Під час шлюбу в подружжя народився син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач зазначає, що після розлучення вона неодноразово намагалася отримати від відповідача дозвіл на виїзд дитини за кордон у її супроводі, однак відповідач відмовляє в наданні такого дозволу. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 планує щороку їздити з сином на відпочинок за кордон, зокрема до Угорщини та інші країни Європейського Союзу, ОСОБА_1 просить суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди та супроводу батька.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 30.08.2018 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як вбачається з копії рішення Берегівського районного суду Закарпатської області № 2-316/11 від 01.11.2011 року шлюб між сторонами було розірвано.
Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.11.2009 року.
Як вбачається з позовної заяви, відповідач ОСОБА_2, будучи батьком малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовляє позивачу в наданні дозволу на виїзд за кордон дитини.
Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, ї фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до частини третьої статті 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до п. 3, п. п. 2 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків за рішенням суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Враховуючи вищевикладене, те, що відповідач ОСОБА_2, будучи батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозвіл на його виїзд за кордон не надає, тому суд вважає, надати позивачу ОСОБА_1 дозвіл на виїзд дитини за кордон з метою забезпечення інтересів дитини, її належного виховання, фізичного, духовного і морального розвитку.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України зобов'язує сторін повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з наведеним, суд вважає задоволити позов та надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме до Угорщини та інших країн Євросоюзу, в супроводі її матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу його батька - ОСОБА_2, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. ст. 150, 155 СК України, ст. ст. 178, 247, 263-265, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України,
вирішив:
Позов задоволити.
Надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, мешканці АДРЕСА_1, дозвіл на виїзд за кордон дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у будь-які держави Євросоюзу, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_2, в супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Надати дозвіл ОСОБА_1 або її офіційному представникові, без згоди батька дитини, ОСОБА_2, оформляти документи для виїзду або супроводу неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, за кордон у будь-які держави Євросоюзу до досягнення ним повноліття.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ільтьо І. І.