Справа № 551/239/18
Номер провадження 2/298/228/18
24 вересня 2018 року смт. Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі
головуючого - судді Тарасевича П.П.,
при секретарі судового засідання Келешовчак І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань, в смт. Великий Березний, цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
В позові йдеться про те, що 04 червня 1995 року між сторонами було укладено шлюб. На даний час від даного шлюбу у них є неповнолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначає, що подружнє життя у сторін не склалося. Між ними не стало взаємо порозуміння та поваги одне до одного. Наразі відповідач перебуває на заробітках в Запорізькій області, коли приїздить та постійно влаштовує скандали. На протязі тривалого часу між сторонами фактично не має ніяких шлюбних відносин. Весь тягар по вихованню сина та веденню господарства лежить на позивачці. За таких обставин збереження сім'ї є неможливим і суперечить інтересам сім'ї.
Враховуючи наведене позивач просить суд розірвати шлюб між сторонами та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення ним повноліття.
Позивачка та її представник на розгляд справи не з'явилися, однак позивачка подала в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, також зазначив, що на полягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не повідомивши суд про причини неявки.
Вивчивши матеріали справи, суд визнає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.
Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
По справі встановлено, що 04 червня 1995 року виконавчим комітетом Ужоцької сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що складено відповідний актовий запис № 5. Дана обставина стверджується копією повторного свідоцтва про шлюб від 18 листопада 2014 року серії І-ФМ № 123910.
З копії повторного свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 18 листопада 2014 року серії І-ФМ №311045 вбачається, що дитина сторін є неповнолітнім.
Спільне життя у сторін не склалось через різні характери та через їх постійні сварки, в результаті чого подружжя втратило почуття любові, поваги та взаєморозуміння одне до одного. Дані обставини, викладені позивачем у позовній заяві, не заперечувалися відповідачем.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведені у позові обставини, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін та інтересам їх неповнолітньої дитини. Отже, позов підлягає задоволенню, а укладений між сторонами шлюб - розірванню.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття та згідно зі ст.181 цього Кодексу одним із способів виконання батьками свого обов'язку щодо утримання дитини є стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), які присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
В п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, № 3 зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових кошті; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
В ч.2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, з урахуванням матеріального становища позивачки, яка надає матеріальну допомогу дитині, однак самостійно не може повноцінно утримувати її, оскільки несе інші витрати пов'язані з його фізичним, духовним та моральним розвитком, суд вважає можливим стягувати з відповідача на користь позивача на утримання дитини аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Сторони не позбавлені можливості у разі зміни матеріального стану звернутися до суду з позовом про збільшення або зменшення розміру аліментів.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справі стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мали місце, позовні вимоги є доведеними.
Оскільки позивача відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) звільнено від сплати судового збору за подачу позову про стягнення аліментів, ці судові витрати (704,80 грн. судового збору - ч.1, пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону № 3674-VI) відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.
Крім того, оскільки ухвалою Великоберезнянського районного суду від 15 травня 2018 року задоволення клопотання представника позивачки про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі, то за таких обставин суд приходить до висновку, що судовий збір за задоволення вимоги щодо розірвання шлюбу також підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 2-5,10,12,13,19,76-82,133,263-265 ЦПК України, ст. 112 СК України, суд
Позов задовольнити частково.
Розірвати шлюб, укладений 04 червня 1995 року виконавчим комітетом Ужоцької сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області (актовий запис № 5) між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: с. Ужок, 167 Великоберезнянського району Закарпатської області та ОСОБА_1 Іллічною, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце реєстрації: с. Ужок, 167 Великоберезнянського району Закарпатської області.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову 20 березня 2018 року й до досягнення ними повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати в розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги (сторонами, які не були при цьому присутні - в той же строк з дня отримання ними копії цього рішення) і набере законної сили після закінчення вищезазначеного строку, якщо не буде оскаржене, а в разі оскарження - після апеляційного розгляду справи, якщо не буде скасоване.
Головуючий: Тарасевич П.П.