221/6515/18
2-о/221/1412/2018
25 вересня 2018 року м. Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Безрук Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Волноваського районного суду Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Волноваський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,
встановив:
Заявник звернулася до Волноваського районного суду із вказаною заявою. Посилалася на те, що 30 липня 2018 року на тимчасово окупованій території України, у м.Макіївка Донецької області померла її свекруха, ОСОБА_2 Лікарське свідоцтво про смерть видане Центром первинної медико-санітарної допомоги № 3 м.Макіївки. Причиною смерті стала хронічна серцево - судинна недостатність 3 ступеню, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією. Заявник звернулася до Волноваського районного відділу держаної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Донецькій області для проведення державної реєстрації факту смерті, однак їй було відмовлено у зв'язку з тим, що медичне свідоцтво про смерть не відповідає вимогам діючого законодавства. Встановлення факту смерті є необхідним для отримання свідоцтва про смерть.
Заявник у судове засідання не з'явилася, у заяві зазначила, що просить розглянути справу без її присутності, на задоволенні заявленої вимоги наполягала.
Представник заінтересованої особи - Волноваського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.8 ч.1ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Положеннями ст. 2 ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» передбачено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Крім того, вирішуючи питання щодо оцінки доказів у справі, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства є джерелом права, зокрема рішення у справах "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey", "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia", де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Ураховуючи наведене, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, суд бере до уваги та надає оцінку документам про смерть особи, як доказами у справі документам, що видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Згідно з медичним свідоцтвом про смерть, виданим Центром первинної медико-санітарної допомоги № 3 м.Макіївки Донецької області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 30 липня 2018 р. в м.Макіївка Донецької області, яка є тимчасово окупованою територією України, внаслідок хронічної серцево - судинної недостатностіь 3 ступеню, ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу з гіпертензією.
Заявник звернулася до Волноваського районного відділу держаної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Донецькій області для проведення державної реєстрації факту смерті, однак 20.09.2018р. отримала відмову у проведенні реєстрації смерті № 15.46-24/6638 у зв'язку з тим, що медичне свідоцтво про смерть не відповідає вимогам діючого законодавства.
Реалізувати своє право на отримання свідоцтва про смерть заявник не має можливості, оскільки не може зареєструвати смерть в органах державної реєстрації, а документи, які підтверджують факт її смерті є недійсними через те, що видані незаконними органами.
Згідно з ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
За таких обставин, оскільки заявниця фактично просить встановити факт смерті особи у певний час та в певному місці, що тягне за собою можливі юридичні наслідки, суд приходить до висновку, що вимоги заяви обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263-265, 273, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Волноваський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, що настала 30 липня 2018 року в м.Макіївка Донецької області внаслідок хронічної серцево - судинної недостатності 3 ступеню, ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу з гіпертензією.
Рішення про встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя: Т.В. Безрук