18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
12 вересня 2018 року м. Черкаси справа № 925/732/18
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представника позивача - ОСОБА_1, за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовною заявою Черкаської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 49993,85 грн,
Черкаська міська рада подала до господарського суду Черкаської області позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення на користь міського бюджету міста Черкаси 49993,85 грн: із яких 47988,57 грн боргу зі сплати орендної плати та пені у сумі 2005,28 грн. В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідачка, як орендар земельної ділянки, відповідно до укладеного між сторонами договору оренди землі від 24 березня 2008 року, який зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 12.05.2008 за №040877500126, порушила зобов'язання в частині своєчасної оплати за користування земельною ділянкою, внаслідок чого за нею рахується заборгованість.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю. Відповідачка (її представник) у судове засідання не з'явилася, відзиву на позов не надала. Ухвали суду від 13.07.2018, 17.08.2018 були направлені відповідачці за місцем її державної реєстрації, однак повернуті до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання». Відповідно до пункту 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відтак, суд прийшов до висновку, що відповідач повідомлений належним чином, і неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. У разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 12.09.2018 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, судом встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 20.12.2007 №4-240 приватному підприємцю ОСОБА_2 надано у користування земельну ділянкою площею 534 кв м по вул.І.Франка, 94 в оренду на 49 років (без права суборенди) під комплекс будівель за рахунок землекористування Товариства з обмеженою відповідальністю «Рена».
На підставі цього рішення 24 березня 2008 року Черкаська міська рада, як орендодавець, і приватний підприємець ОСОБА_2, як орендар, уклали договір оренди землі, який зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 12.05.2008 за №040877500126. Відповідно до його умов, орендар надає, а орендодавець приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 534 кв м під комплекс будівель. За функціональним використанням земельна ділянка відноситься до категорії земель комерційного призначення. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 28.01.2008 №87-гр.-2008 становить 120433,00 грн (п.5 договору).
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і на час укладення договору річна орендна плата становить 8430,00 грн (п. 9 договору). Відповідно до пункту 11 договору орендна плата за землю вноситься щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним. Умови цього договору про розмір орендної плати переглядаються на ряду з іншими і у зв'язку із зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. В разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також у разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюються без внесення змін та доповнень до цього договору (п. 13 договору).
За порушення строків внесення орендної плати орендар сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожен день несплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (п. 14 договору). Договір укладено строком на 49 років, після закінчення строку, орендар має переважне право поновлення його на новий строк, шляхом письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору (п.8 договору).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.10.2016 у справі №925/979/16 за позовом Черкаської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з відповідачки на користь міського бюджету була стягнута заборгованість за договором оренди від 24.03.2008 за період з вересня до липня 2016 року у сумі 45460,65 грн та 552,79 грн пені.
Згідно з поданими з позовом розрахунками, відповідачка в порушення вимог договору у період з 01.07.2016 до 31.05.2018 не сплачувала орендну плату за землю, заборгованість з її сплати становить 47988,57 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки у примусовому порядку. Крім того, за прострочення сплати орендної плати за землю, позивач нарахував відповідачці пеню у сумі 2005,28 грн.
Відносини пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільними кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон), встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. А стаття 13 Закону передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 21 Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як встановлено судом та не спростовано доказами у справі, сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов, які є обов'язковими для договорів оренди землі, зокрема, визначили умови передачі та користування об'єктом оренди, розмір та порядок внесення плати за її використання.
За доводами позивача з 01.01.2017 у зв'язку із щорічною індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації - 1.06) розмір орендної плати становить 2117,73 грн у місяць (1997,86х1,06=2117,73), тому за період з 01.07.2016 по 31.05.2018 відповідачка зобов'язана сплатити заборгованість у сумі 47988,57 грн. Суд не погоджується з таким обґрунтуванням здійснення розрахунків виходячи з того, що не зважаючи на те, що відносини пов'язані з орендою землі, є предметом регулювання одночасно Земельного, Податкового та Цивільного кодексів підставою для визначення розміру, умов внесення орендної плати за землю є все-таки домовленість сторін за договором, яка відображається в укладеному договорі оренди, з врахуванням положень Податкового кодексу України, оскільки предметом оренди є земельна ділянка державної власності. Як встановлено судом, сторони у договорі узгодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 7% від її грошової оцінки і становить 8430,0 грн у рік. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 28.01.2008 №87-гр.-2008 становить 120433,00 грн.
Відповідно до положень Закону розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Індексація розміру орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів інфляції передбачена статтями 15 та 21 Закону і є однією із істотних умов договору оренди.
У статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена у статті 289 Податкового кодексу України, у якій зазначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Отже, виходячи з аналізу зазначених положень Податкового кодексу України та наданих позивачем доказів у Черкаської міської ради, як орендодавця за договором відсутні підстави для стягнення орендної плати у розмірі відмінному ніж це визначено у договорі, оскільки, з огляду на положення статті 30 Закону, якою встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, то така зміна (у тому числі і щодо розміру орендної плати) повинна здійснюватися тільки після внесення відповідних змін до договору оренди. Щодо посилання позивача на положення пункту 13 договору, згідно з яким у разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також у разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюються без внесення змін та доповнень до цього договору, то позивачем не надано належних доказів на підтвердження проведення індексації нормативної грошової оцінки, як то визначено Податковим кодексом України чи на підтвердження будь-яких інших обставин, з якими пов'язана зміна умов договору. Саме лише посилання позивача у тексті позовної заяви про зміну з 01.01.2017 коефіцієнту індексації - 1.06 не є належним доказом зміни розміру орендної плати. Суд також не приймає доводи позивача щодо встановлення рішенням суду у справі №925/979/16 іншого розміру орендної плати, оскільки при розгляді цієї справи судом не досліджувалося питання визначення розміру орендних платежів. Разом з тим, як вбачається з мотивувальної частини рішення у справі №925/979/16 заборгованість відповідачки за цим же договором оренди була стягнута судом за період з вересня 2013 по липень 2016 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.07.2016 по 31.05.2018 у розмірі 47988,57 грн підлягає до часткового задоволення у розмірі 15455,44 грн за період серпень 2016 року - травень 2018 року, виходячи з встановленого у договорі розміру орендної плати (702,52 грн*22 місяці). В задоволенні вимоги про стягнення іншої частини заборгованості суд відмовляє через необґрунтованість.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з частиною 1 статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлені сторонами у договорі, а відповідальність за порушення цих строків встановлена пунктом 14 договору, відповідно до якого за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку. На підставі зазначених положень договору позивачем нарахована пеня із розрахунку суми заборгованості 47988,57 грн у розмірі 2005,28 грн за період 31.05.2017 до 30.08.2018. Перевіривши періоди нарахування та врахувавши строки сплати орендних платежів та суму заборгованості, яка присуджена судом до задоволення, суд встановив, що періоди нарахування пені позивачем визначені вірно, проте, враховуючи, що сума заборгованості є меншої ніж та з якої проведені розрахунки позивача, після перерахунку суд прийшов до висновку, що до задоволення підлягає вимога позивача про стягнення пені у розмірі 1109,05 грн за період 31.05.2017 до 30.08.2018. В іншій частині стягнення пені суд відмовляє у зв'язку з її необґрунтованістю.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки позивачем належним чином не доведено обґрунтованість стягнення заборгованості та пені у вказаній у позові сумі, а відповідач не скористався своїм правом заперечення проти позову, тому суд розглянув справу за наявними доказами, на підставі яких вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 15455,44 грн заборгованості з орендної плати та 1109,05 грн пені.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, враховуючи, що сплачена позивачем сума судового збору є мінімальною та враховуючи, що спір виник з вини відповідача з останнього до відшкодування підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1762,00 грн.
Керуючись статтями статями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь міського бюджету м. Черкаси, (рах. 33210815023002, одержувач платежу - УК у м. Черкасах/Черкаси/18010900, код ЄДРПОУ 38031150, МФО 899998, банк -Казначейство України (ел.адм.подат.), призначення платежу - орендна плата за землю з фізичних осіб) 15455,44 грн заборгованості з орендної плати та 1109,05 грн пені.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на рахунок №35417036086317, банк отримувача ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, отримувач Департамент фінансової політики Черкаської міської ради, код ОКПО 38764629 - 1762,00 грн судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане 25.09.2018
Суддя О.І.Кучеренко