Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1999/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 15 430,78 грн
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_2 (особисто).
Приватна організація «Українська ліга авторських та суміжних прав», м.Київ (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків (відповідач) та просить стягнути з останнього заборгованість за договором №КБР-35/05/11 від 18.05.2011, яка складається з: 10 450,00 грн. - основного боргу, 2 852,88 грн. - втрат від інфляції, 563,17 грн.- 3% річних від простроченої суми, 1614,73 грн. - пені.
Ухвалою суду від 23.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1999/18. Призначено судове засідання на "27" серпня 2018 р. о(об) 11:05.
10.08.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№23157), який після огляду був долучений судом до матеріалів справи.
17.08.2018 від позивача до суду надано письмові пояснення по справі (вх.№23752), які після огляду були долучені до матеріалів справи.
27.08.2018 судове засідання було відкладено на 05.09.2018 о 11:45 год., що було зафіксовано ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання.
05.09.2018 у судовому засіданні було оголошено перерву до 10:30 год. 07.09.2018.
07.09.2018 судове засідання було відкладено на 21.09.2018 об 11:40 год., що було зафіксовано ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання.
Представник позивача в судове засідання 21.09.2018 не з'явився, через канцелярію суду надав заяву в якій зазначає про можливість розгляду справи за відсутності позивача (вх.№23754 від 17.08.2018).
Присутній у судовому засіданні представник відповідача частково заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд у відповідності до приписів ст.257 ЦК України застосувати строк позовної давності до основного боргу, інфляційних витрат та відсотків. Окрім цього, посилаючись на ч.6 ст.232 ГПК України наголошував на тому, що вказана у розрахунку пеня виходить за межі шестимісячного строку нарахування.
Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
18.05.2011 року між Приватною організацією «Українська ліга авторських та суміжних прав» (надалі також - «Позивач», «УЛАСП») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі також - «Відповідач», «Користувач») було укладено Договір №КБР-35/05/11.
Відповідно до п. 2.1. Договору №КБР-35/05/11 від 18.0.2011 року (надалі - Договір) Відповідач визнає, що він здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів. Позивач, в свою чергу, надав Відповідачу згідно з цим Договором невиключне право на таке виконання. За надане невиключне право Відповідач відповідно до пункту 2.3. Договору зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок Позивача винагороду (роялті) узгоджену Сторонами у відповідних Додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж.
В п. 4.1. Договору визначено , що договір набрав чинності з моменту його підписання, тобто з 18.05.2011 року і мав діяти до 31.12.2011 року. При цьому у пункті 4.2. договору зазначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону то припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається подовженою ще на один календарний рік.
Враховуючи те, що жодна із Сторін не повідомляла іншу Сторону про припинення протягом місяця до завершення строку дії Договору (п.4.2. Договору), на поточний момент строк дії Договору визначається періодом з 18.05.2011 року по 31.12.2018 року.
Згідно п. 1.1. Додатку № 2 до Договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договором (тобто з 18.05.2011 року) складає 550,00 (п'ятсот п'ятдесят) гривень.
Позивач стверджує, що оплата за публічне виконання творів відповідачем була здійснена лише частково у розмірі 9 598,39 грн., тому за період з вересня 2014 по липень 2018 року заборгованість останнього складає 10 450,00 грн, у зв'язку із чим позивач і звернувся до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом, а також просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 852,88 грн., 3% річних у розмірі 563,17 грн. та пеню у розмірі 1614,73 грн.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Судом встановлено, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті щомісячних платежів (роялті) за період з вересня 2014 по липень 2018 року в розмірі 10 450,00 грн.
Разом із тим, відповідачем під час розгляду даної справи було заявлено про застосування позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 ЦК України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно частин 3-5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом у даній справі у липні 2018, його вимоги про стягнення збитків за період з вересня 2014 по липень 2015 є такими, що заявлені з пропуском строку позовної давності, а тому в їх задоволенні має бути відмовлено.
Враховуючи викладене, а також те, що позивачем не наведено поважних причин пропуску позовної давності, стягненню підлягає основний борг, нарахований позивачем за період з серпня 2015 по липень 2018 в розмірі 8 250,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 563,17 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 852,88 грн., суд зазначає таке.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням пропуску позивачем строку позовної давності, судом встановлено що до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 346,99 грн. нарахованих за період з серпня 2015 по липень 2018 та інфляційні втрати у розмірі 1492,21 грн., що нараховані за період з серпня 2015 по липень 2018.
У пункті 2.6 Договору сторони встановили, що у разі затримки платежів, Користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, здійснивши власний перерахунок з урахуванням обмеження, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1614,73 грн. пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 347,15 грн.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 1191,70 грн. витрат зі сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631 п.4, 629, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (адреса: 61100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (адреса: вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, м. Київ, 02002, код в ЄДРПО 37396233) - 8250 грн. 00 коп. основного боргу, 346 грн. 99 коп. процентів річних, 1492 грн. 21 коп. втрат від інфляції, 347 грн. 15 коп. пені та 1191 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення через господарський суд Харківської області (п. 17.5 Перехідних положень до Господарського процесуального кодексу України).
Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: http://www.court.gov.ua.
Позивач: Приватна організація «українська ліга авторських і суміжних прав» (адреса: вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, м. Київ, 02002, код в ЄДРПО 37396233).
Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, (адреса: 61100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).
Повний текст рішення буде складено судом 27 вересня 2018 року.
Повне рішення складено 27.09.2018 р.
Суддя ОСОБА_1