ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.09.2018зСправа № 910/10204/18
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154; ідентифікаційний код 33908322)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25; ідентифікаційний код 23510137)
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 19 745,37 грн.
Без виклику (повідомлення) представників учасників процесу,
У серпні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "Провідна" про стягнення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 19 745,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору №871\17-ТДп09 від 11.09.2017 добровільного страхування наземного транспорту здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля "Suzuki Grand Vitara", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому до нього відповідно до положень ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За твердженнями позивача, відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "ВАЗ 210430-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна", а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування шкоди в розмірі 19 745,37 грн покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/10204/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 02.08.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25.
Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення №0103046677643, відповідно до якого ухвалу від 02.08.2018 про відкриття провадження було вручено відповідачу 07.08.2018.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.08.2018 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
13.08.2018 через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла довідка про страховий поліс серії АК №2040044.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами ст.20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як свідчать матеріали справи, 11.09.2017 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір №871\17-ТДп09 від 11.09.2017 добровільного страхування наземного транспорту, предметом є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом.
При цьому, відповідно до п.5 Договору транспортним засобом, що страхується є, автомобіль "Suzuki Grand Vitara", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
За змістом п.7.2 Договору, до страхових ризиків відносяться збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно п.16 договору №871\17-ТДп09 від 11.09.2017 даний договір діє з 12.09.2017 по 11.09.2018.
25.10.2017 у місті Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Suzuki Grand Vitara", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу "ВАЗ 210430-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_2 та належав ОСОБА_3.
З матеріалів справи вбачається, що вказана дорожньо-транспортна пригода оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 25.10.2017, який визнаний судом як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 були внесені зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які дозволили учасникам дорожнього руху, при скоєні ДТП, за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин, спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("Європротокол") без інформування відповідних підрозділів Національної поліції про її настання.
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що кореспондується з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі, водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.
На виконання умов Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МСТБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Як вбачається з Європротоколу від 25.10.2017, останній складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.
Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Водій автомобіля "ВАЗ 210430-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 визнав свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 25.10.2017, про що міститься відмітка в пункті 14 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 25.10.2017 страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування за договором №871\17-ТДп09 від 11.09.2017 на рахунок станції технічного обслуговування.
Згідно висновку експертного дослідження №27101701 від 10.11.2017, який складений Приватним підприємцем "Центр судових експертиз та оцінки" вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Suzuki Grand Vitara", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 44 614,07 грн.
При цьому, відповідно до рахунку-фактури №175 від 11.11.2017, складеного СТО - Приватним підприємцем Похвалітий Сергій Васильович, визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля "Suzuki Grand Vitara", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 49 899,60 грн.
Як вбачається зі страхового акту №006.01151217-1-1 від 16.11.2017, страховиком здійснено складено розрахунок прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 48 569,60грн.
17.11.2017 позивачем на виконання умов Договору №871\17-ТДп09 від 11.09.2017 добровільного страхування наземного транспорту було перераховано на рахунок Приватного підприємця Похвалітия Сергія Васильовича страхове відшкодування на суму 48 569,60 грн що підтверджується платіжним дорученням №911337 від 17.11.2017.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд зауважує, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Окрім того, Законами України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року №3-50гс15.
Таким чином, судом встановлено, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 25.10.2017 транспортного засобу "Suzuki Grand Vitara", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, позивачем були понесені витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 58 569,60 грн.
Як стверджує позивач, позивач звернулась до відповідача із вимогою про сплату страхового відшкодування у сумі 48 569,60 грн, проте відповідачем, у свою чергу, страхове відшкодування у сумі було виплачено позивачу суму страхового відшкодування лише в розмірі 24 368,70 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, як Страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати решту суми матеріальної шкоди, завданої внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до встановлених Полісом №АК/2040044 лімітів відшкодування по майну та франшизи, а також з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, в розмірі 19 745,37 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" підлягають задоволенню частково з наступних підстав:
Положення ст.22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/12500/17.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях ст.1166 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Як вказувалося вище, вина водія транспортного засобу "ВАЗ 210430-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 підтверджена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 25.10.2017.
Позивач, в обґрунтування підстав звернення з позовом до Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "Провідна" посилається на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ 210430-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 25.10.2017, була застрахована відповідачем згідно полісу №АК/2040044 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Наразі, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісу № АК/2040044 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" транспортним засобом є "ВАЗ 210430-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Вказаний поліс діяв станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - 25.10.2017, розмір франшизи складав 500 грн.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 25.10.2017 та поліс № АК/2040044 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника (водія) транспортного засобу "ВАЗ 210430-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 саме відповідачем.
Нормами ст.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Враховуючи те, що винна у дорожньо-транспортній пригоді особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ 210430-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 25.10.2017 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" за полісом №АК/2040044 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності.
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/32969/15.
Абзацом 2 п.12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Як встановлено судом, при зверненні до суду з відповідним позовом, позивачем при розрахунку розміру позовних вимог враховано розмір франшизи, встановлений полісом №АК/2040044, а також коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Suzuki Grand Vitara", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
За висновками суду, внаслідок виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику за Договором №871\17-ТДп09 від 11.09.2017 добровільного страхування наземного транспорту, останній набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи в розмірі 500 грн. та коефіцієнту фізичного зносу, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що несплачена відповідачем сума страхового відшкодування в розмірі 19 745,37 грн підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не спростував розмір заявленої до стягнення заборгованості та не представив власного контррозрахунку матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу "Suzuki Grand Vitara", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.10.2017, а також не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 19 745,37 грн.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 232, 236 - 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 19 745,37 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25; ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154; ідентифікаційний код 33908322) витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 19 745,37 грн (дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок п'ять гривень 37 копійок) та судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ