ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.09.2018Справа № 910/9741/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (03056, м. Київ, пров. Індустріальний,буд. 23)
про стягнення 16 686,99 грн.
Представники: без виклику представників сторін
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 16 686,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на підставі договору страхування наземного транспорту № 2598/13-Тз/Зп1 від 25.09.2016 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Skoda", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ТзДВ "Страхове товариство "Домінанта", позивач просить суд стягнути з останнього 16 686,99 грн. в якості виплати страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9741/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду м. Києва від 30.07.2018 про відкриття провадження у справі.
Згідно інформації наявної на сайті УДППЗ "Укрпошта" в сервісі "Відстежити" рекомендований лист з повідомленням №0103047363059, яким на адресу відповідача направлялась ухвала суду, значиться на 01.08.2018 в стані "повернення за зворотною адресою: інші причини".
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним було вжито належних заходів до повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про право на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Крім того, у даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Також, суд звертає увагу, що застосування практику Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
25 вересня 2016 року за договором страхування наземного транспорту №2598/13-Тз/Зп1 ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки "Skoda Fabia", державний номер НОМЕР_1, страхувальником за яким є ОСОБА_1, вигодонабувач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк".
З довідки №3017104490234975 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 13.04.2017 у м. Запоріжжя по вул. Історичній, 33 мала місце дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення за участю автомобіля "Skoda Fabia", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, під його керуванням, автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2017 у справі №337/1355/17 (провадження №3/337/497/2017).
13 квітня 2017 року страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Відповідно до Звіту про проведення оцінки КТЗ №281 від 10.05.2017, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 (сертифікат №231/15 від 23.03.2015), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Skoda Fabia", державний номер НОМЕР_1, склала 58 715,65 грн.
За страховим випадком, згідно розрахунку суми страхового відшкодування від 13.05.2017, позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 16 689,99 грн.
З урахуванням повідомлення вигодонабувача вих.№1612/2ГО від 19.05.2017, у якому останній просив перерахувати 16 689,99 грн. в рахунок оплати відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Skoda Fabia", державний номер НОМЕР_1, на поточний рахунок виконавця ФОП Разіна В.А. та заяви щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 22.05.2018, позивач здійснив виплату страхового відшкодування ФОП Разіну В.А. у розмірі 16 686,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням №75724 від 24.05.2017.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія ОСОБА_3, який керував автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2017 у справі №337/1355/17 (провадження №3/337/497/2017).
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вчинення ДТП автомобіль ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, був застрахований згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АЕ/009844856) у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", з лімітом відповідальності за заподіяну шкоду майну у розмірі 100 000,00 грн. та з франшизою у 0,00 грн.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Skoda Fabia", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту №2598/13-Тз/Зп1 від 25.09.2016, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Skoda Fabia", державний номер НОМЕР_1.
В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АЕ/009844856) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, а саме у розмірі 16 686,99 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. №150817-28720/К від 15.08.2017 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, остання була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 686,99 грн. страхового відшкодування підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (03056, м. Київ, пров. Індустріальний,буд. 23, ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код 33908322) страхове відшкодування у розмірі 16 686 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 99 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.09.2018
Суддя Пукшин Л.Г.