61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
25.09.2018 м.Харків Справа № 905/1381/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євої М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин», м.Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область
про стягнення інфляційних втрат у розмірі 108484,00грн. та 3% річних у розмірі 21462,24грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 16.07.18р.
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №ББУ/ДУ7/СЛ/18 від 19.01.18р.
Суть справи:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин», м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 108484,00грн. та 3% річних у розмірі 21462,24грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості за договором поставки №490-ДУ від 17.09.14р. та рішення господарського суду Донецької області від 08.02.16р. у справі №905/3484/15, внаслідок чого, позивачем додатково нараховані 3% річних та інфляційні втрати.
Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1381/18.
Ухвалою господарського суду від 27.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1381/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 27.08.18р.
27.08.18р. до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 27.08.18р. розгляд справи відкладений на 18.09.18р.
10.09.18р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 07.09.18р. в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та витрат на правничу допомогу, а також надійшло клопотання б/н від 06.09.18р., в якому відповідач заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просить суд розглянути справу в порядку загального позовного провадження.
18.09.18р. від позивача надійшла відповідь на відзив №17/09-02ю від 17.09.2018р. та заперечення проти клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.09.2018р. клопотання відповідача б/н від 06.09.18р. про розгляд справи в порядку загального позовного провадження суд залишив без задоволення.
24.09.18р. відповідачем надані заперечення на відзив позивача.
У судове засідання 25.09.18р. представник позивача з'явився та наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.18р. проти позову заперечував.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд
встановив:
17.09.2014р. сторонами було укладено договір поставки №490-ДУ, за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (далі- продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного договору, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію.
У розділі 4 договору №490-ДУ від 17.09.2014р. сторонами було узгоджено, що постачання продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до договору. Умови постачання - DDP, згідно "Інкотермс-2010" з урахуванням умов, які містяться у договорі. Позивач зобов'язаний надати відповідачу наступні документи: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні документи, сертифікат якості та/або паспорт, сертифікат відповідності, інструкцію з експлуатації, технічну документацію тощо. Документи (крім податкових накладних) позивач зобов'язаний надати відповідачу разом з продукцією, що постачається (п.4.1, 4.2., 4.3 договору).
Договір поставки №490-ДУ від 17.09.2014р. підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.
Сторонами було підписано специфікацію до договору №490-ДУ від 17.09.2014р., в яких узгоджено найменування товару, його кількість, вартість та строки поставки.
За видатковою накладною №30 від 22.10.2014р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 493200грн.
В квітні 2015р. відповідач частково розрахувався з позивачем на суму 200 000грн.
Враховуючи, що відповідач у повному обсязі не розрахувався із позивачем за отриману продукцію, останній звернувся із позовом про стягнення заборгованості у сумі 293 200 грн., пені у розмірі 24 660грн., інфляційних у розмірі 161 984,80 грн., 3% річних у сумі 9 819,73грн.
Рішенням господарського суду Донецької області №905/3484//15 від 08.02.2016р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин», м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля, Донецька область задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 293200,00грн., пеню в розмірі 22564,38грн., інфляційні втрати в розмірі 161984,80грн., 3% річних в розмірі 9819,73грн., судовий збір в сумі 7344,98грн.
Рішення господарського суду Донецької області №905/3484/15 від 08.02.2016р. мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №490-ДУ від 17.09.14р. з оплати отриманого товару.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.16р. рішення господарського суду Донецької області від 08.02.16р. у справі №905/3484/15 змінено частково в частині стягнення пені у розмірі 22564,38грн. В інший частині рішення господарського суду Донецької області від 08.02.16р. у справі №905/3484/15 залишено без змін.
Згідно постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.16р. у справі №905/3484/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин», м.Запоріжжя задоволено у повному обсязі; стягнуто з позивача на користь відповідача основний борг в розмірі 293200,00грн., пеню в розмірі 24660,00грн., інфляційні втрати в розмірі 161984,80грн., 3% річних в розмірі 9819,73грн., судовий збір в сумі 7344,98грн.
На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.16р. у справі №905/3484/15 господарським судом Донецької області видано наказ №905/3484/15 від 23.05.16р. про примусове виконання постанови.
Приватним виконавцем ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження №56509702 з виконання наказу господарського суду Донецької області №905/3484/15 від 23.05.16р.
В ході здійснення виконавчого провадження №56509702 з боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» стягнуто заборгованість у сумі 497009,51грн., що підтверджується платіжним дорученням №215 від 11.06.18р.
11.06.18р. приватним виконавцем ОСОБА_3 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56509702 у зв'язку з виконанням рішення у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи несвоєчасне виконання зобов'язань відповідача перед позивачем щодо оплати боргу, позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:
Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).
Також підстави припинення зобов'язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Крім того, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача існувало прострочене зобов'язання перед позивачем в частині погашення основного зобов'язання у сумі 293200,00грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Рішенням суду від 08.02.16р. у справі №905/3484/15 (зміненим постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.16р. у справі №905/3484/15 в частині стягнення пені у розмірі 22564,38грн.) стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 293200,00грн., пеню в розмірі 24660,00грн., інфляційні втрати в розмірі 161984,80грн., 3% річних в розмірі 9819,73грн., судовий збір в сумі 7344,98грн., всього 497009,51грн.
Як встановлено судом та зазначено вище, рішення господарського суду Донецької області №90534844/15 від 08.02.2016р. мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №490-ДУ від 17.09.14р. з оплати отриманого товару.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Згідно платіжного доручення №215 від 11.06.18р. з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» стягнута заборгованість у сумі 497009,51грн.
Позивач визначив період нарахування заявлених до стягнення сум 3% річних з 09.12.15р. по 10.06.18р. нараховані на суму боргу 293200,00грн. та інфляційних нарахувань з 01.11.15р. по 31.05.18р. на суму боргу 293200,00грн.
За змістом позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 21462,24грн., та інфляційні втрати в сумі 108484,00грн.
У постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв'язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.
Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018р. у справі №906/1283/16.
Судами встановлено, що інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Згідно доданого до позовної заяви розрахунку суми боргу позивачем нараховані 3% річних за період з 09.12.15р. по 10.06.18р. в сумі 21462,24грн., та інфляційні втрати за період з 01.11.15р. по 31.05.18р. в сумі 108484,00грн.
Судом встановлено, що в межах справи №905/3484/15 з відповідача на користь позивача стягнуті 3% річних за період з 01.01.15р. по 08.12.15р. та інфляційні нарахування за період з 01.01.15р. по 30.09.15р. Отже, визначений позивачем період таких нарахувань не охоплюється рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.16р. у справі №905/3484/15.
Погашення заборгованості в загальній сумі 497009,51грн., стягнутої згідно рішення господарського суду Донецької області від 08.02.16р. у справі №905/3484/15 (зміненим постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.16р. у справі №905/3484/15 в частині стягнення пені у розмірі 22564,38грн.) здійснено 11.06.18р., що підтверджується платіжним дорученням №215 від 11.06.18р.
Перевіривши вказаний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань, при цьому за розрахунком суду розмір 3% річних складає 22026,15грн., тоді як позивачем заявлено 21462,24грн.
Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 21462,24грн.
Судом перевірено розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань, проте інфляційні нарахування за розрахунком суду за період з 01.11.15р. по 31.05.18р. складають 108240,23грн.
З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягаю частковому задоволенню в розмірі 108240,23грн.
Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних здійснена судом за допомогою програми «Ліга Закон».
За вказаних обставин, виходячи з вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат частково у розмірі: 3% річних - 21462,24грн., інфляційні нарахування - 108240,23грн.
Щодо відзиву відповідача на позовну заяву б/н від 07.09.18р. суд зазначає наступне.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.07.2018р. судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали.
Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 27.07.2018р. була отримана представником відповідача 07.08.2018р.
Відповідач надав суду відзив б/н від 07.09.18р. на позовну заяву лише 10.09.18р., тобто з пропуском строку встановленого судом для вчинення даної дії. При цьому, відповідачем не зазначено та не представлено суду жодних доказів наявності обставин, які унеможливили надання суду відзиву у встановлений строк.
Таким чином, суд залишає без розгляду відзив на позовну заяву відповідача, оскільки останній був поданий із пропуском встановлених в ухвалі господарського суду Донецької області від 27.07.2018р. строку на підставі статей 165, 118, 119 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відсутністю правових підстав для його поновлення.
Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 29.03.2018р. по справі №918/317/17.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
В силу ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно положень ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 16569,00грн., позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 16.07.18р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №537 від 20.12.2005р., копію акта здачі-приймання послуг від 10.08.18р., копії видаткових касових ордерів №51 від 17.08.18р. на суму 10000,00грн. та №52 від 20.08.18р. на суму 6569,00грн., копії квитанцій до прибуткового касового ордеру №04 від 17.08.2018р., №05 від 20.08.2018р.
Дослідивши надані позивачем документи в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16569,00грн., суд дійшов висновку, що вищевказані документи є належними доказами понесення позивачем заявлених витрат на правничу допомогу, а заявлені витрати є співрозмірними із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому, суд приймає до уваги, що адвокат ОСОБА_1 особисто приймала участь у судових засіданнях 27.08.2018р., 18.09.2018р. та 25.09.2018р.
З наведених підстав витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 16569,00грн. підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 118, 119, 123, 126, 129, 130, 165, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин», м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька область про стягнення інфляційних втрат у розмірі 108484,00грн. та 3% річних у розмірі 21462,24грн., задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (вул. Красноармійська, буд. 1А, м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька область, 85043; код ЄДРПОУ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» (вул. Зейська, буд. 3, м.Запоріжжя; код ЄДРПОУ 35300261) 3% річних в розмірі 21462,24грн., інфляційні нарахування у розмірі 108240,23грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16569,00грн. та судовий збір в розмірі 1945,53грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 25.09.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2018р.
Суддя М.О. Лейба