Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6451/18
Провадження №1-в/711/413/18
18 вересня 2018 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
секретаря: ОСОБА_2 ,
за участі прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду в м. Черкаси клопотання ОСОБА_5 про застування строку давності виконання обвинувального вироку,-
03.08.2018 до Придніпровського районного суду м. Черкаси з апеляційного суду Черкаської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування строку давності виконання обвинувального вироку.
Клопотання мотивує тим, що реалізуючи конституційне право на судовий захист відповідно до ст.8, ч.1 ст.55, ч.2 ст.124 Конституції України, у відповідності до ч.1 ст.409 КПК України (в ред.. 1960) п.11 Розділу ХІ «перехідні положення» КПК України (в ред. 2012) ч.3 ст.49 КК України (в ред. 1960), звернувся до апеляційного суду Черкаської області для вирішення питання про застосування строку давності виконання обвинувального вироку, який був поставлений судом 19.12.1997 у кримінальній справі №2-41/97 відносно нього до смертної кари - розстрілу. Підставами заявленого клопотання є сплив граничного п'ятнадцятирічного строку давності: виконання обвинувального вироку Черкаського обласного суду від 19.12.1997 по кримінальній справі №2-41/97 в межах якого вирок набув законної сили 03.03.1998, але не був виконаний повністю, строк давності обвинувального вироку не переривався, особа від виконання обвинувального вироку не ухилялася, та жодного злочину не вчиняла, що встановлює недоцільність з точки зору спеціального і загального попередження виконання покарання за спливом значного часу після скоєння злочину.
19.12.1997 Черкаським обласним судом по кримінальній справі №2-41/97 було винесено вирок яким засудженого його за ст.93 КК України (в ред. 1960) у вигляді смертної кари. Ухвалою від 03.03.1998 Верховного Суду України, вирок Черкаського обласного суду України залишено без змін. Рішенням Конституційного Суду України №11-рп/99 (справа про смертну кару) від 29.12.1999, визнано неконституційність смертної кари - розстріл як виду кримінального покарання для осіб у зв'язку з чим смертна кара як вид покарання втратила чинність з дня проголошення Конституційним Судом України свого рішення.
Постановою від 01.06.2000 Черкаського обласного суду до нього було застосовано довічне позбавлення волі.
Згідно ухвали від 10.10.2000 Верховного суду України, постанова Черкаського обласного суду від 01.06.2000 залишена без змін.
Згідно до розпорядження суду від 18.09.2001, вирок від 19.12.1997, було звернуто до виконання. Інших розпоряджень суду про звернення до виконання інших судових рішень по кримінальній справі №2-41/97 не існує. З часу постановлення обвинувального вироку Черкаського обласного суду від 19.12.1997, ним як особою, засудженим, не було вчинено жодного злочину середньої тяжкості або особливо тяжкого злочину.
Вважає, що строк давності виконання обвинувального вироку Черкаського обласного суду від 19.12.1997, відносно нього складає понад граничний строк з часу набрання вироком законної сили в межах якого вирок за розпорядженням суду від 18.09.2001, звернуто до виконання але повністю або частково не виконано і як особа засуджена перебуває з 03.03.1998, в постійному очікуванні визначеної у вироку міри кримінального покарання - смертна кара. Крім того, міра покарання смертна кара - розстріл, яка визначена за вироком Черкаського обласного суду від 19.12.1997, що згідно до розпорядження Черкаського обласного суду від 18.09.2001, підлягає зверненні до виконання, визнана дією неконституційного акту і втратила чинність, що позбавляє законності у піддані його смертної кари - розстріл або іншій дії направленої на позбавлення його життя. Законних підстав, що переривали строк давності обвинувального вироку Черкаського обласного суду від 19.12.1007 не існує.
З урахуванням вищевикладеного, просить відкрити судове провадження про застосування строку давності виконання обвинувального вироку Черкаського обласного суду від 19.12.1997 та забезпечення дотримання конституційних прав людини і громадянина на рівність перед законом і судом, застосувати до обвинувального вироку Черкаського обласного суду від 19.12.1997, про застосування особи, тобто його, до кримінального покарання смертна кара - розстріл, строк давності виконання обвинувального вироку, а у випадку, якщо суд не знайде можливим застосувати давність, смертну кару - розстріл замінити позбавленням волі на строк передбачений максимальною санкцією ст.93 КК України (в ред. 1960), на підставі фактичного його перебування в межах позбавлення волі з 20.10.1996, що вже складає строк позбавлення свободи, понад 21 рік, і перевищує граничний строк тримання осіб в місцях позбавлення волі - звільнити його з місць позбавлення волі, на підставі та у зв'язку з фактичним відбуттям максимального строку покарання за інкримінованою санкцією ст.93 КК України (в ред. 1960), яка складає 15 років позбавлення волі, забезпечити його участь у розгляді справи в суді.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання в повному обсязі.
Заслухавши пояснення засудженого, думку прокурора, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.12.1997 Черкаським обласним судом по кримінальній справі №2-41/97 було винесено вирок яким засудженого ОСОБА_5 за ст.93 КК України (в ред. 1960) у вигляді смертної кари. Ухвалою від 03.03.1998 Верховного Суду України, вирок Черкаського обласного суду України залишено без змін. Рішенням Конституційного Суду України №11-рп/99 (справа про смертну кару) від 29.12.1999, визнано неконституційність смертної кари - розстріл як виду кримінального покарання для осіб у зв'язку з чим смертна кара як вид покарання втратила чинність з дня проголошення Конституційним Судом України свого рішення.
Постановою від 01.06.2000 Черкаського обласного суду до нього було застосовано довічне позбавлення волі.
Згідно ухвали від 10.10.2000 Верховного суду України, постанова Черкаського обласного суду від 01.06.2000 залишена без змін.
Згідно до розпорядження суду від 18.09.2001, вирок від 19.12.1997, було звернуто до виконання. Законодавством України не передбачено повторне направлення розпорядження про виконання вироку, після приведення вироку у відповідність до чинного законодавства, тобто після заміни смертної кари на довічне позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст.49 КК України (в редакції 1960 року) Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.
Згідно до ст.401 КПК України (в редакції 1960 року) Вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляцій, касаційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не
передбачено цим Кодексом.
Ст.403 КПК України (в редакції 1960 року) Вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Ст.404 КПК України (в редакції 1960 року) Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніш як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку тому органу, на який покладено обов'язок виконати вирок.
За загальними правилами, особа (крім тих, що засуджені за злочини, передбачені ст. ст. 437-439 і ч. 1 ст. 442, або за інші злочини до довічного позбавлення волі) звільняється від відбування покарання, відповідно до ст. 80 КК України, при наявність трьох обов'язкових елементів: 1) закінчення зазначених у ч. ч. 1 і 3 ст. 80 КК України строків; 2) невчинення протягом цих строків нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; 3) неухилення засудженого від відбування покарання. Отже, строк давності виконання обвинувального вироку починає спливати з моменту набрання вироком законної сили і триває весь час, доки вирок не виконується з причин, не пов'язаних з ухиленням особи від його виконання.
В судовому засіданні встановлено, що вирок відносно ОСОБА_5 звернений до виконання, в установлений строк направлено розпорядження про виконання вироку, особа відбуває покарання, тобто всі доводи ОСОБА_5 про застосування строку давності виконання обвинувального вироку та звільнення його з місць позбавлення волі не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 537, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про застосування строку давності виконання обвинувального вироку - відмовити в повному обсязі.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її винесення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 21 вересня 2018 о 11 год. 10 хв. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси
Суддя ОСОБА_1