Справа № 208/2237/18
2/0187/275/18
"11" вересня 2018 р. смт Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караула О.А., за участі секретаря судового засідання Дудки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Петриківка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Петриківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
29.05.2018 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю із Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла цивільна справа № 208/2237/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Петриківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У позові зазначено, що 13.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі № 5557 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у сумі 130 567.68 грн. які є боргом за кредитним договором № DND0RX01216464 від 02 грудня 2006 року, укладеним між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
Заборгованість включає в себе: залишок заборгованості за кредитом - 4 052.40 грн.; залишок заборгованості за відсотками - 47 165.99 грн.; комісія - 2 050.45 грн.; пеня - 68 224.19 грн. штраф - 6 074.65 грн., що всього становить 127 567.68 грн.
Витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису - 3 000.00 грн.
Всього, з урахуванням витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису - 130 567.68 грн.
Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема вимог ЗУ «Про нотаріат».
Так, з дня виникнення у стягувача права вимоги, станом на 13.06.2017 року, минуло вже більше, ніж три роки, що свідчить про відсутність підстав у приватного нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису, оскільки це суперечить вимогам ст.88 Закону України «Про нотаріат».
В матеріалах виконавчого провадження міститься копія заяви позичальника із змісту якої вбачається, що банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 4 052.40 грн., строком на 24 місяці, з умовами сплати за користування кредитом відсотків, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту, одноразової винагороди. Погашення заборгованості має відбуватися у період з 15 по 20 число кожного місяця.
З доданої копії розрахунку заборгованості за договором № DND0RX01216464 від 02 грудня 2006 року, вбачається, що позичальником починаючи з 04 грудня 2006 року жодних грошових сум на погашення заборгованості за кредитним договором не внесено.
За вказаних обставин позивач вважає, що право вимоги у стягувача, виникло саме в січні 2007 року, після того, як позичальником не було здійснено чергове погашення кредиту, яке мало настати саме в січні 2007 року.
Проте виконавчий напис був вчинений лише в червні 2017 року, тобто після спливу більш ніж десяти років з дня виникнення права вимоги, що значно перевищує встановлений ст. 88 Закону України «Про нотаріат» трирічний строк вчинення виконавчого напису.
На думку позивача приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 знехтувала вимогами законодавства, так як могла і повинна була розуміти, що, вчиняючи виконавчий напис від 13 червня 2017 року діє протиправно, оскільки в її розпорядженні був розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого було очевидно, що на момент вчинення ним виконавчого напису минув трирічний строк вчинення такого напису.
Також, приватним нотаріусом не враховано спеціальних строків давності, встановлених в ч. 2 ст. 258 ЦК України де вказано, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна-давність в один рік.
Однак, незважаючи на викладене, у виконавчому написі від 13.06.2017 року вказано, що стягненню підлягає також і пеня - 68 224.19 грн. та штраф - 6 074,65 грн.
На думку позивача для вчинення виконавчого напису про стягнення штрафу та пені, які є різновидами неустойки, взагалі встановлений річний строк, який в даному випадку сплинув ще в січні 2008 року, що також підтверджує протиправність вчинення виконавчого напису.
За вказаних обставин позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 13.06.2017 року зареєстрований в реєстрі № 5557, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у сумі 130 567.68 грн. які є боргом за кредитним договором № DND0RX01216464 від 02.12.2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 року у даній справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, представник надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Причини неявки суду невідомі, заяви про розгляд справи без його участі, відкладення судового засідання до суду не надходило. У визначений в ухвалі про відкриття провадження строк, відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідач приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що викладені у позовній заяві обставини не є підставою для скасування виконавчого напису нотаріуса. Зауважив, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису лише перевіряє наявність необхідних документів, не встановлюючи прав та обов'язків учасників правовідносин. Зазначив, що нотаріусу було подано повний перелік документів необхідних для вчинення ним виконавчого напису, як того вимагає Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Мін'юсту України від 22.02.2012 року № 296/5, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172.
З приводу строків вчинення нотаріусом виконавчого напису пояснив, що у вказаному кредитному договорі не передбачений строк дії договору, тобто він укладений на невизначений час, тож сторони мають здійснювати свої права та обов'язки за таким договором в будь-який час, з чого у кредитора виникає право вимагати виконання обов'язків боржника, в тому числі й право на примусове стягнення боргу, у будь-який час, кожного наступного дня протягом дії договору.
Також, нотаріус не погоджується з тим, що у даному позові визначено процесуальний статус нотаріуса, як відповідача у справі, посилаючись на Постанову № 2 Пленуму ВСУ від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» з подальшими змінами де зазначено, що справи щодо оспорювання виконавчого напису нотаріуса розглядаються в позовному провадженні, позивачем в якому є боржник, а відповідачем - кредитор, особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача.
На доказ зазначеного вище додано копії письмових вимог про усунення порушень за кредитним договором № DND0RX01216464 від 02.12.2006 року, які надсилались ОСОБА_1 поштовим відправленням; копії анкети та заяви позичальника ОСОБА_1 (щодо надання кредиту); копію виписки з розрахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором № DND0RX01216464 від 02.12.2006 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_1, станом на 01.06.2017 року; копію висновку Інституту Держави і Права ім ОСОБА_5 НАН України, науково-правової експертизи з питань визначення нотаріусом під час вчинення виконавчого напису безспірності заборгованості, початку перебігу строку вчинення виконавчого напису та способу і суб'єктивного складу справи щодо його оскарження в суді.
Підсумовуючи викладене, приватний нотаріус ОСОБА_3 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, розглядати справу за відсутності представника приватного нотаріуса ОСОБА_3
Також, відповідач приватний нотаріус ОСОБА_3 надала до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надано, письмових пояснень щодо позову або відзиву не подано.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані письмові докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.12.2006 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № DND0RX01216464, відповідно до умов якого банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 4 052.40 грн., на строк 24 місяці, тобто на період з 04.12.2006 року по 04.12.2008 року включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків, єдиноразової винагороди в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії у визначені дні.
Погашення заборгованості мало здійснюватися щомісяця в період з 15 по 20 число, що підтверджено копією заяви позичальника ОСОБА_1
З доданої копії виписки з рахунка боржника за вказаним вище договором № DND0RX01216464 від 02.12.2006 року, вбачається, що позичальником ОСОБА_1 не було здійснено жодного погашення заборгованості, починаючи від 04.12.2006 року, тому станом на 13.06.2017 року позивач має заборгованість перед банком у сумі 128 067.68 грн.
Виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчиненим 13.06.2017 року зареєстрованим в реєстрі № 5557, запропоновано стягнути грошові кошти у сумі 130 567.68 грн. з ОСОБА_1, які є його боргом за кредитним договором № DND0RX01216464 від 02.12.2006 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк». Задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок у розмірі: залишок заборгованості за кредитом - 4 052.40 грн.; залишок заборгованості за відсотками - 47 165.99 грн.; комісія - 2 050.45 грн.; пеня - 68 224.19 грн.; штраф - 6 074.65 грн., що всього становить 127 567.68 грн.
Витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 3 000.00 грн.
Всього, з урахуванням витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису - 130 567.68 грн.
Строк за який проводиться стягнення - 10 років 5 місяців 30 днів, а саме: з 02.12.2006 року по 01.06.2017 рік.
Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 55364538 від 11.12.2017 року старшим державним виконавцем Петриківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, постановлено відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 5557 виданого 13.06.2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 130 567.68 грн.
Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 55364538 від 26.02.2018 року старшим державним виконавцем Петриківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, при примусовому виконанні виконавчого напису № 5557 виданого 13.06.2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_3, постановлено зокрема звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1, що отримує дохід у Комунальному Підприємстві Кам'янської ОСОБА_6 «Трамвай». Здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача ПАТ КБ «Приватбанк».
З огляду на викладене, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2018 року у даній справі, було задоволено, шляхом зупинення стягнення яке проводиться на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського МНО ОСОБА_3, виданого 13.06.2017 року зареєстрованого в реєстрі за № 5557, про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № DND0RX01216464 від 02.12.2006 року.
Також, 17.07.2018 року представником позивача до суду надано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме копії заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2013 року у цивільній справі № 202/31162/13-ц, за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцепт- Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DND0RX01216464 від 04.12.2006 року в сумі 48 730.49 грн., та стягнути солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 на користь позивача суму 10 000.00 грн., а всього заборгованість у сумі 58 730.49 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 4 052.40 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 14 987.27 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 2 050.45 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 34 367.49 грн.; штраф (фіксована частина) - 500.00 грн., штраф (процентна складова) - 2 772.88 грн.
Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір по справі.
Рішення набрало законної сили 11.10.2013 року.
Окрім того, надано копію виконавчого листа у вказаній вище справі № 202/31162/13-ц, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 18.12.2013 року.
ОСОБА_4 вважає, що зазначені обставини є додатковими підставами для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, так як і виконавчий напис і заочне рішення суду стосуються одного кредитного договору № DND0RX01216464.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку встановлених законом.
Згідно до вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 88 зазначеного вище Закону визначає умови вчинення виконавчих написів, зокрема, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Отже, враховуючи викладене, також те, що позичальником ОСОБА_1 було прострочено повернення чергової частини позики, позикодавець мав право (а не обов'язок) вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Однак, у ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Так, з кредитного договору № DND0RX01216464 укладеного від 02.12.2006 року вбачається, що він є строковим, укладеним на період з 04.12.2006 року по 04.12.2008 року включно, тобто до цього моменту (04.12.2008 року включно)сторони могли здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, тож і позичальник міг виконати свої обов'язки щодо сплати боргу у повному обсязі.
У зв'язку із викладеним, враховуючи те, що боржник не виконав своїх обов'язків щодо повернення кредитних коштів, по закінченню вказаного вище строку, то право вимоги у кредитора до боржника закінчилось лише 05.12.2011 року.
Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача про те, що приватним нотаріусом не враховано спеціальних строків давності передбачених ч. 2 ст. 258 ЦК України де вказано, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна-давність в один рік.
Доказів зміни (а саме збільшення) тривалості позовної давності за домовленістю сторін, відповідно до ст. 259 ЦК України, суду не надано.
З огляду на викладене вище, виконавчий напис від 13.06.2017 року зареєстрований в реєстрі № 5557, приватним нотаріусом було вчинено з порушенням умов вчинення виконавчих написів передбачених ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», так як з дня виникнення права вимоги у стягувача на момент вчинення виконавчого напису минуло більше трьох років, а з дня виникнення права вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) більше одного року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Пунктом 2 вказаного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
У п. 2.1 гл. 16 Наказу Міністерства Юстиції України № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусам України» передбачено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
До обов'язку нотаріуса входить перевірка безспірності боргу після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та в повній мірі підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.
Так, згідно розяснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 року № 2, а саме пункту 13, вбачається, що при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
При цьому суд зауважує, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Приватним нотаріусом до відзиву додано копію виписки з рахунку боржника, яка не є належним документом, що підтверджує безспірність вимог банку до боржника, адже у ній не зазначений період заборгованості за який проводиться стягнення, не вказано які суми були нараховані у цей період, що позбавляє можливості простежити правильність здійснення вказаного розрахунку, а отже і пересвідчитись у безспірності заборгованості.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» ще до вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису від 13.06.2017 року, звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DND0RX01216464.
Зазначене вище дає суду підстави вважати, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусу не було надано однозначних та беззаперечних документів, які б підтверджували безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, що виключають можливість спору, зокрема, щодо розміру такої заборгованості та строків за які вона нарахована тощо.
Також, до суду не подано копії заяви стягувача у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
В Узагальненні Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмов в їх вчиненні» йдеться саме про те, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто залишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України)
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України)
Під час розгляду справи до суду не було надано належних доказів, у розумінні статей 12, 77, 81 ЦПК України, які б підтверджували те, що приватному нотаріусу було надано всі необхідні для одержання виконавчого напису документи, які б підтверджували безспірність заборгованості за вказаним кредитним договором, натомість позивачем до суду надано докази, що свідчать про наявність спору за вказаним вище договором кредиту між ним та відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк», також докази того, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса було вчинено вже після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги у стягувача, а тому суд приходить до висновку про відсутність визначених у статті 88 Закону України "Про нотаріат" підстав для вчинення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виконавчого напису від 13.06.2017 року зареєстрованого в реєстрі № 5557.
На основі викладеного, суд вважає вимоги позивача в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 13.06.2017 року зареєстрованого в реєстрі № 5557, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у сумі 130 567.68 грн. які є боргом за кредитним договором № DND0RX01216464 від 02.12.2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», обґрунтованими і підтвердженими матеріалами справи, тож такими, що підялагають задоволенню.
Разом з тим з приводу зазначення відповідачем у справі приватного нотаріуса Дніпровського МНО ОСОБА_3, суд зазначає наступне.
Пунктом 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» визначено, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.
У ст. 1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм слід зробити висновок, що при вирішенні справ, які стосуються оспорювання прав і обов'язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій посвідчення договорів, угод (крім справ за скаргами на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні), нотаріуси в розумінні положень ЦПК України не є особами, прав і обов'язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення.
Тобто, вимоги про визнання дій нотаріуса щодо видачі виконавчого напису неправомірними можуть бути задоволенні виключно у випадках коли нотаріусом порушено правила вчинення нотаріальної дії (тобто порушено саму процедуру). Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішення у таких справах фактично жодним чином не впливають на права та обов'язки нотаріусів.
Таким чином, з наведеного вбачається, що вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мають заявлятися до стягувача, а не до нотаріуса.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем помилково зазначено процесуальний статус приватного нотаріуса, виконавчий напис якого позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим вимоги до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, є необґрунтованими, тож такими що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про судовий збір, суд застосовує положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, та вважає вірним стягнути з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача сплачений судовий збір у справі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 18, 202, 258, 261, 631, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про нотаріат» , Постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року про затвердження «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст. ст. ст. 12, 13, 77, 81, 141, 223, 263-265, 280 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Петриківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 13 червня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (місце знаходження: вул. Центральна, буд. 6, офіс 9, м. Дніпро, 49000) зареєстрований в реєстрі № 5557 про стягнення з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії АК № 700528, ІН.: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 51900) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001) грошових коштів у сумі 130 567 (сто тридцять тисяч п'ятсот шістдесят сім) гривень 68 копійок, які є боргом за кредитним договором № DND0RX01216464 від 02 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_2 «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
В частині позовник вимог пред'явлених до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (місце знаходження: вул. Центральна, буд. 6, офіс 9, м. Дніпро, 49000) - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії АК № 700528, ІН.: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 51900) судовий збір по справі у розмірі 1 306 (одна тисяча триста шість) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петриківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: ОСОБА_7