Справа № 1540/4078/18
26 вересня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (68003, АДРЕСА_1) до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Хонтадзе, 8-а) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 04.05.2018 року № 8 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
- Зобов'язати Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області зарахувати ОСОБА_2 до пільгового стажу періоди роботи на шахті імені «Известий» виробничого об'єднання «Донбасантрацит» за професіями підземного гірника та підземного прохідника та періоди навчання в НКК за вказаними професіями з 10.07.1985 по 05.12.1986 та з 23.03.1987 по 27.05.1993 роки.
- Зобов'язати Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30 жовтня 2017 року з урахуванням страхового стажу 31 рік 2 місяці 2 дні та з урахуванням довідок про заробітну плату від 30.01.2017 року № 82, № 83 та № 84.
В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що разом із супровідним листом від 22.05.2018 року за № 5815/04, отримав від відповідача повідомлення № 9 від 04.05.2018 року про скасування рішення № 32 від 23.11.2017 року про відмову в призначенні пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року по справі № 815/6877/17 та рішення № 8 від 04.05.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 4-24).
Своє рішення відповідач мотивував тим, що пільгові довідки № 2393 № 82 від 30.01.2017р., № 2393 № 83 від 30.01.2017р., № 2393 № 84 від 30.01.2017р. надані державним унітарним підприємством Луганської народної республіки «Донбасантрацит», а тому вони не можуть враховуватися для визначення пільгового стажу.
Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що належить до скасування.
11.09.2018 року від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 78-81), в обґрунтування якого зазначено, що для розрахунку пільгового стажу неможливо врахувати довідки про підтвердження стажу роботи на пільгових умовах № 82 від 30.01.2017 № 83 від 30.01.2017, № 84 від 30.01.2017, оскільки вони були видані унітарним підприємством Луганської народної республіки «Донбасантрацит».
Також зазначено, що у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Проте до 2011 року ці відомості не відображались в даних системи персоніфікованого обліку.
Отже, для зарахування періодів роботи з 10.07.1985 по 28.07.1985, з 29.07.1985 по 19.09.1985, з 20.09.1985 по 07.10.1985, з 08.10.1985 по 16.12.1985, з 17.12.1985 по 05.12.1986, з 23.03.1987 по 31.12.1991 до пільгового стажу підстав не має.
Таким чином, Відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, а дії ПФУ щодо винесення оскаржуваного рішення № 8 від 04.05.2018 року законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 20.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням до розгляду на 13 вересня 2018 року.
13.09.20118 року, у судовому засіданні Позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позові та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник Відповідача у судове засідання, яке було призначено на 13 вересня 2018 року, не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомленний належним чином.
Під час судового засідання, Позивачем надано клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с. 84).
Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.
В силу частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положеньцього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розглядісправи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Інших заяв та клопотань до суду по суті справи не надходило.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 3 ОСОБА_3 України, людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі ст. 19 ОСОБА_3 України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.
За ст. 22 ОСОБА_3 України, конституційні права і свободи ґарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 55 ОСОБА_3 України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 ОСОБА_3 України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, за цим Законом призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії.
Згідно з ст. 7 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Умови та особливості призначення пенсії за віком окремим категоріям працівників визначені у ст.ст.12-18 вказаного Закону. Вказані норми права передбачають призначення пенсії за віком на загальних підставах; пенсії за віком на пільгових умовах; особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, пенсії громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських; пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства, а також пенсії за віком окремим категоріям громадян.
Згідно ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон 1788) та ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІУ від 09.07.2003 (в редакції від 03.10.2017) (далі - Закон 1058) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік.
Відповідно до ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року- не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” № 637 від 12.08.1993, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, що рішенням Іллічівського міського суду від 30.06.2017 року по справі №501/926/17 (номер рішення у ЄДРСР - 67445445) за заявою ОСОБА_1 (зацікавлена особа Чорноморське об'єднане Управління Пенсійного фонду України) , яке набрало законної сили 11.07.2017 року, встановлено факт того, що ОСОБА_1 в період часу з 29.07.1985 року по 19.09.1985 року, з 08.10.1985 року по 16.12.1985 року навчався, та в період з 01.01.1992 року по 27.05.1993 року працював на посаді підземний прохідник шахти імені “Известий” ДП “Донбасантрацит”.
14.11.2017 року ОСОБА_2 звернувся до об'єднаного управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон 1788) та ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакції від 03.10.2017) (далі - Закон 1058) з урахуванням вищевказаного рішення суду.
Проте, рішенням № 32 від 27.11.2017 року, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з тим, що пільговий стаж становив тільки 1 рік 4 місяці 27 днів (зараховано за вищевказаним рішенням суду).
Не погоджуючись з рішенням № 32 від 27.11.2017 року, позивач звернувся до суду
29.01.2018 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/6877/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, вирішено визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 32 від 23.11.2017 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2017 року №2436 та прийняти відповідне рішення з урахуванням обставин, встановлених судовим рішенням. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Вказане рішення набрало чинності 18.04.2018 року.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/6877/17 від 29.01.2018 року виконано, повідомленням № 9 від 04 травня 2018 року, Рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.11.2017 №32 скасовано.
Також, заяву ОСОБА_2 від 14.11.2017 № 2436 про призначення пенсії на пільгових умовах розглянуто вдруге та винесено рішення про відмову у призначенні пенсії № 8.
При повторному розгляді заяви ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з недостатністю пільгового стажу (стаж на підземних роботах за спеціальністю склав 1 рік 4 місяці 27 днів).
Разом з тим, відповідачем, при прийнятті оскарженого рішення не були враховані довідки про підтвердження стажу роботи на пільгових умовах № 82 від 30.01.2017 № 83 від 30.01.2017, № 84 від 30.01.2017, оскільки вони були видані унітарним підприємством Луганської народної республіки «Донбасантрацит», а тому підстав для зарахування періодів роботи з 10.07.1985 по 28.07.1985, з 29.07.1985 по 19.09.1985, з 20.09.1985 по 07.10.1985, з 08.10.1985 по 16.12.1985, з 17.12.1985 по 05.12.1986, з 23.03.1987 по 31.12.1991 до пільгового стажу не має.
З такою думкою відповідача, суд не може погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах на пенсію за віком мають право працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зазначеній нормі цього Закону, також, відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. (далі - Порядок №637).
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено обов'язок надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового сажу лише в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Тобто, діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Згідно записів у трудовій книжці БТ-І № 7005937 (копія додається) з 10.07.10985 року Позивач був прийнятий гірником підземним з повним робочим днем на шахту імені «Известий» виробничого об'єднання «Донбасантрацит», з 29.07.1985 по 19.09.1985 роки, навчався на курсах гірників підземних в навчально-курсовому комбінаті (НКК). З 20.09.1985 року, Позивач був переоформлений підземним гірником з повним робочим днем, з 08.10.1985 по 16.12.1985 роки навчався на курсах прохідників при Краснолучському НКК. З 17.12.1985 року переоформлений підземним прохідником з повним робочим днем та 05.12.1986 року був звільнений за власним бажанням. З 23.03.1987 по 27.05.1993 роки, працював підземним прохідником з повним робочим днем на шахті імені «Известий» виробничого об'єднання «Донбасантрацит» (а.с. 47).
Також, суд зазначає, що робота за професіями гірника підземного та підземного прохідника та проходження курсів гірників та прохідників в УКК в зазначені періоди, крім записів у трудовій книжці, підтверджується довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.01.2017 року № 82, № 83 та № 84.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача у оскарженому рішенні на пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - постанова КМУ № 637) з огляду на наступне.
Згідно з п. 20 постанови КМУ № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд зазначає, що припис постанови КМУ № 637 на Позивача не розповсюджується, оскільки частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV чітко визначено, що право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах. Інших додаткових умов для призначення пенсії на пільгових умовах для цієї категорії працівників вказаною нормою Закону не встановлено.
В даному випадку, зайнятість на підземних роботах повний робочий день підтверджується відповідними записами в трудовій книжці Позивача. Тобто, всі необхідні записи в трудовій книжці присутні, а тому відповідач повинен був призначити Позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно частини 3 статті 114 Закону № 1058 навіть без надання Позивачем уточнюючих довідок.
Також, в оскарженому рішенні Відповідач зазначив, що пільгові довідки від 30.01.2017р., надані державним унітарним підприємством Луганської народної республіки «Донбасантрацит», не можуть враховуватися для визначення пільгового стажу», однак, суд зазначає, що Відповідач не зазначив причини та підстави чому саме зазначені довідки не можуть врахувати для визначення пільгового стажу Позивача.
Крім того, в оскарженому рішенні Відповідач зазначає, що згідно п. 20 постанови КМУ № 637, у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування почав формуватися лише з 2000 року. В даному випадку мова йдеться про формування в територіальних органах Пенсійного фонду України індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5. Після 2000 року на підприємствах вугледобувної промисловості Позивач не працював. Тобто, посилання відповідача в спірному рішенні на вище зазначений припис постанови КМУ № 637 є безпідставним, тому що його дія на Позивача не розповсюджуються.
Також, суд не згодний з позицією Відповідача, щодо зарахування до страхового стажу всього 26 років 3 місяців 21 дня, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що за попереднім розрахунком пенсії, Позивач звернувся до відповідача в жовтні 2016 року та залишався працюючою особою, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с. 47-50).
Однак, згідно рішення від 04.05.2018 року № 8, страховий стаж Позивача, замість збільшення, зменшився більш ніж на 2 роки, з 28 років 4 місяців 17 днів до 26 років 3 місяців 21 дня.
Судом, згідно трудової книжки, встановлено, що страховий стаж становить понад 31 рік. Тобто, при прийнятті спірного рішення відповідач не зарахував до страхового стажу Позивача деякі періоди роботи, про що не зазначив в оскарженому рішенні.
Крім того, з оскарженого рішення не відомо - чи зарахував відповідач до страхового стажу Позивача, період знаходження ОСОБА_1 на пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в період з 19.03.2002 по 31.03.2003 роки. Адже, згідно статті 24 Закону № 1058 та статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком.
Факт призначення пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в період 19.03.2002 по 31.03.2003 роки підтверджується записами в трудовій книжці Позивача БТ-І № 7005937 та пенсійним посвідченням (а.с. 66).
Згідно із записами в трудовій книжці Позивач був звільнений з роботи з 28.05.2002 року і знаходився на пенсії по інвалідності та знов прийнятий на роботу з 02.01.2003 року, період з 29.05.2002 по 01.01.2003 роки, підлягає зарахуванню до страхового стажу відповідно до вище зазначених приписів законів № 1058-IV та 1788- XII.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно до ст. 8 ОСОБА_3 України, ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії.
Ст. 24 ОСОБА_3 України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно зі ст. 64 ОСОБА_3 України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_3 України.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року, передбачено, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 ОСОБА_3 України, не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_3 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно- правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_3 України як актом прямої дії.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п. 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку - незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків - ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам зимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес Позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані в даному випадку.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від ЗО жовтня 2014 року тощо). ЄСПЛ переконаний, що з огляду на зазначені вище положення статей 1,3,8, 129 ОСОБА_3 України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.
Це не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а так само ОСОБА_3 та законодавством України, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та є обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Суханов та Ільченко проти України», «Щокін проти України», «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року № 816/4505/14.
Таким чином, суд робить висновок, що, приймаючи рішення про відмову в призначенні Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач грубо порушив припис статті 19 ОСОБА_3 України, згідно з яким органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами У країни. В даному випадку відповідач прийняв спірне рішення у спосіб, не передбачений Законом, а саме - частиною 3 статті 114 Закону № 1058.
Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (68003, АДРЕСА_1) до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Хонтадзе, 8-а) - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 04.05.2018 року № 8 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області зарахувати ОСОБА_2 до пільгового стажу періоди роботи на шахті імені «Известий» виробничого об'єднання «Донбасантрацит» за професіями підземного гірника та підземного прохідника та періоди навчання в НКК за вказаними професіями з 10.07.1985 по 05.12.1986 та з 23.03.1987 по 27.05.1993 роки.
Зобов'язати Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30 жовтня 2017 року з урахуванням страхового стажу 31 рік 2 місяці 2 дні та з урахуванням довідок про заробітну плату від 30.01.2017 року № 82, № 83 та № 84.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ:40386094), сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.