Справа № 815/3144/18
24 вересня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.;
за участі:
секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;
представника позивача - ОСОБА_1;
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Румед» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Румед» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
ТОВ «Румед» було отримано від ГУ ДФС в Одеській області податкове повідомлення-рішення: від 18.05.2018 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 266948,00 грн.; від 18.05.2018 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 205553,00 грн. Наведені податкові повідомлення-рішення було винесено на підставі акту про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Румед» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року від 25.04.2018 року № 897/15-32-14-07/20956628. Зазначеним актом встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за лютий 2017 року - 4167,00 грн., за березень 2017 року - 70529,00 грн., за квітень 2014 року - 33036,00 грн., за травень 2015 року - 56710,00 грн. Встановлено порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 177965,00 грн. Також, встановлено порушення вимог п.2.3 гл.2 Положення «Про проведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБ України від 15.12.2004 року № 637 із змінами та доповненнями.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Румед» не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 18.05.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та вважає, що вони належать до скасування.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Румед» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що з урахуванням зазначених в акті перевірки обставин проведеним аналізом діяльності контрагентів встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій у зв'язку з відсутністю основних фондів (до податкового органу не надано звітів про фінансовий стан), технічного персоналу, виробничих активів, підприємства не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Проведені операції не є господарською діяльністю підприємства. Отже, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для відображення операцій у складі податкового кредиту є факт придбання послуг. Водночас за відсутності факту придбання послуг, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Румед» зареєстроване та перебуває на обліку в Чорноморській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 18.12.1993 року за № 0041.
На підставі направлень від 26.03.2018 року, наказу від 14.03.2018 року № 1724, відповідно до плану-графіку на 2018 рік, в період з 28.03.2018 року по 11.04.2018 року співробітники Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Румед» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.
За результатами цієї перевірки 25.04.2018 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області склало акт № 897/15-32-14-07/20956628, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача, крім іншого:
- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в загальному розмірі 177965,00 грн.;
- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальному розмірі 164442,00 грн.
За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Румед» на підставі акту перевірки від 25.04.2018 року № 897/15-32-14-07/20956628 відповідно до зазначених порушень Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:
- від 18.05.2018 року № НОМЕР_1, яким позивачеві за порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 266948,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 177965,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 88983,00 грн.;
- від 18.05.2018 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 205553,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 164442,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 41111,00 грн.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» звернулась за наданням цільової благодійної допомоги до ТОВ «Румед». Благодійна допомога полягала в перерахуванні коштів за ремонтно-будівельні роботи, які проводили у лікарні. На підставі наказу № 6 від 10.02.2017 року ТОВ «Румед» прийнято рішення надати цільову благодійну допомогу для проведення ремонтну приміщень відділення хронічного гемодіалізу Комунальній установі «Запорізька обласна клінічна лікарні» Запорізької обласної ради. 20.02.2017 року між КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (Замовник) та ТОВ «Румед» (Платник) та ТОВ «Гранд-Заказ» (Виконавець) було укладено договір ремонтно-будівельних робіт № 1/2, відповідно до п.1.1 якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконати ремонтні роботи, а саме: «Поточний ремонт приміщення відділення хронічного гемодіалізу», за адресою Оріховське шосе, 10, м. Запоріжжя, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. У пункті 2.1 договору встановлено, що Виконавець виконує Замовнику наступні роботи: «Поточний ремонт приміщення відділення хронічного гемодіалізу», за адресою Оріховське шосе, 10, м. Запоріжжя. Термін виконання робіт, зазначених у п.2.1 - не пізніше квітня 2017 року (п.2.2 договору). Згідно п.2.3 договору по закінченню робіт сторони складають Акт про виконання робіт. У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни та умов оплати: вартість робіт становить та фіксується в актах виконаних робіт, які надаються після виконаних робіт (п.3.1 Договору); платних сплачує Виконавцю вартість робіт протягом 5 днів з моменту отримання Акту виконаних робіт, підписаного всіма сторонами. Можлива оплата за етапи робіт, які також повинні бути зафіксовані у Актах виконання робіт (п.3.2 Договору).
На виконання умов договору ТОВ «Гранд-Заказ» було виконано роботи на загальну суму 1025944,17 грн., що підтверджується актами приймання виконання будівельних робіт форма № КБ-2в за березень 2017 року на суму 150696,30 грн., на суму 136988,20 грн. та на суму 199783,56 грн., за квітень 2017 року на суму 198217,30 грн. та на суму 163314,23 грн., за травень 2017 року на суму 176944,58 грн., довідками про вартість виконаних будівельних робіт форма КБ-3. На виконання пункту 2.3 договору між Сторонами було підписано акти про виконання робіт. ТОВ «Гранд-Заказ» було виставлено ТОВ «Румед» рахунки на оплату № 11/3 від 07.03.2017 року на суму 150696,30 грн., № 14/3 від 27.03.2017 року на суму 199783,56 грн., № 15/3 від 06.04.2017 року на суму 198217,30 грн., № 16/5 від 10.05.2017 року на суму 163314,23 грн., № 175/5 від 22.05.2017 року, № 12/3 від 15.03.2017 року на суму 136988,20 грн.
Обласна клінічна лікарня м. Івано-Франківськ звернулась за наданням цільової благодійної допомоги до ТОВ «Румед». Благодійна допомога полягала в перерахуванні коштів за ремонтно-будівельні роботи, які проводили у лікарні. На підставі наказу № 7 від 16.02.2017 року ТОВ «Румед» прийнято рішення надати цільову благодійну допомогу Івано-Франківській обласній клінічній лікарні. 16.02.2017 року між Обласною клінічною лікарнею (Замовник) та ТОВ «Румед» (Платник) та ТОВ «Інфо-Пром» (Виконавець) було укладено договір ремонтно-будівельних робіт № 134, відповідно до п.1.1 якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконати ремонтні роботи в порядку та на умовах, визначених цим Договором. У пункті 2.1 договору встановлено, що Виконавець виконує Замовнику наступні послуги: ремонтні, будівельні та відновлювальні роботи у приміщенні обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківськ, по вулиці Федьковича, 91, згідно Кошторису (-ів), що є додатком (-ами) до цього Договору. Термін виконання робіт, зазначених у п.2.1 - не більше 60 днів з моменту підписання цього договору (п.2.2 договору). Згідно п.2.3 договору по закінченню робіт сторони складають Акт про виконання робіт. Сторони можуть фіксувати етапи виконання робіт, про що складати відповідні Акти виконаних робіт. У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни та умов оплати: Платник проводить Розрахунки з Виконавцем відповідно до етапів виконаних робіт на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами, та згідно з Кошторисом (п.3.2 Договору).
На виконання умов договору ТОВ «Інфо-Пром» було виконано роботи на загальну суму 126990,00 грн., що підтверджується актом приймання виконання будівельних робіт за березень 2017 року форма № КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2017 року форма КБ-3. ТОВ «Інфо-Пром» було виставлено ТОВ «Румед» рахунок на оплату № 3 від 06.03.2017 року на суму 126990,00 грн.
Всього по договору на ремонтно-будівельні роботи та надання благодійної допомоги № 1/2 від 20.02.2017 року, договору на ремонтно-будівельні роботи та надання благодійної допомоги № 134 від 16.02.2017 року було надано благодійну допомогу на суму 1152934,17 грн. ТОВ «Румед» відповідно до платіжних доручень перерахувало кошти на рахунок ТОВ «Гранд-Заказ» та ТОВ «Інфо-Пром».
01.12.2016 року ТОВ «Румед» (Замовник) уклало з ТОВ «Атлант Пром» (Перевізник) договір № 01/12-16, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов'язання по організації перевезення вантажів різними видами транспорту по Україні, а також по забезпеченню виконання комплексу операцій, зв'язаних з перевезенням вантажів Замовника, відповідно до даного Договору. У пункті 1.3 договору встановлено - Заявка на перевезення містить інформацію про характер вантажу з указівкою на особливості вантажу - небезпека, габарити, вага, необхідність надання спеціального транспорту, час і дату подачі транспорту під навантаження, адреси відправника вантажу і вантажоодержувача, маршрут, проміжні пункти проходження і вид транспорту. У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку розрахунків.
На виконання умов договору ТОВ «Атлант Пром» було надано послуги ТОВ «Румед», що підтверджується товарно-транспортною накладною № 19 від 15.03.2017 року (отримувач Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова), товарно-транспортною накладною № 8 від 03.02.2017 року (отримувач Департамент охорони здоров'я Івано-Франківської обласної держадміністрації), актами здачі-прийняття виконаних робіт згідно договору № 01/12-16 від 01.12.2016 року на суму 8500,00 грн., № 01/12-16 від 01.12.2016 року на суму 25000,00 грн. Лікарні (вантажоодержувач) товар отримали, що підтверджено печаткою та підписом посадових осіб в товарно-транспортних накладних. ТОВ «Атлант Пром» виставлено рахунки-фактури № 05/16-03 від 16.03.2017 року на суму 8500,00 грн., № 03/07-02 від 07.02.2017 року на суму 25000,00 грн. Відповідно до платіжних доручень ТОВ «Румед» здійснило оплату за надані послуги у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.
Відповідно до пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.
З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, виконувалися роботи та надавалися послуги, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з абз.2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним робіт, послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.
При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п.п.200.1-200.2 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Також, посилання відповідача про відсутність у контрагентів позивача власних основних фондів, відповідних виробничих потужностей, трудових ресурсів не є доказом несумлінності платника податку - ТОВ «Румед», оскільки чинне законодавство передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, посилання відповідача на відсутність заповнених в товарно-транспортних накладних деяких граф не є підставою для висновку про відсутність реальності здійснення фінансово-господарських взаємовідносин.
Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України». Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови». Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
З урахуванням зазначеного, висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на 177965,00 грн. та податку на додану вартість на 164442,00 грн. є необґрунтованими.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 належать до скасування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Румед» (пров. Кірова, 2, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, ідентифікаційний код 20956628) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 - задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 18.05.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Румед» (код ЄДРПОУ 20956628) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7087,52 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Повний текст рішення складено 25 вересня 2018 року.
Суддя М.М. Кравченко