Справа № 1540/3409/18
25 вересня 2018 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65058) до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65107), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України в Одеській області (вул. Садова,1-А, м. Одеса, 65058) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (а.с.6-10, 27-32) звернувся ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України в Одеській області (далі ГУ ДКС), у якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене в листі № МА 7962716 від 05.04.2018 року;
- зобов'язати відповідача сформувати подання про повернення йому - ОСОБА_1 з державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 13672,10грн. та видати дане подання позивачу.
Позивач вказав, що 15.11.2017 року при укладені договору купівлі-продажу квартири за адресом АДРЕСА_2 ним було помилково сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 13672,10 грн. (квитанція № ПН247295С1 від 15.11.2017 року).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він помилково перерахував 1% збору на державне пенсійне страхування від вартості придбаного нерухомого майна, оскільки не було враховано те, що він вперше купував житло і тому згідно приписів абз. 1 п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 400/97) не мав обов'язку по сплаті цього збору.
На його звернення про повернення раніше надмірно сплачених коштів шляхом формування та подання до казначейської служби подання про повернення йому помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з наданням до звернення витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 118341767 від 24.03.2018 року, що підтверджував відсутність у його власності іншого житла крім придбаного 15.11.2017 року, він отримав відповідь ГУ ПФУ, якою йому відмовлено з посиланням на не підтвердження належними та допустимими доказами факту придбання нерухомості вперше.
Позивач у позові звертає увагу на те, що відповідач не навів фактів, які б спростовували його твердження щодо придбання житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна, крім квартири за адресом АДРЕСА_3, та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору.
Позивач зазначив, що з контексту практичної реалізації п. 9 ч.1 ст. 1 Закону № 400/97 можна констатувати, що в Україні дійсно відсутній дієвий механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала житло в період з 19.08.1999 до як мінімум 01.07.2004 року. Певний прогрес в цьому питанні з'явився після 01.07.2004 року, коли почав функціонувати та поступово наповнюватися Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень. Єдиним способом перевірки факту придбання особою житла за цей період може бути перевірка архівів всіх БТІ на території України (яких є більше ста, частина з яких - на тимчасово окупованій території), що здійснювали реєстраційні дії щодо права власності на нерухоме майно. Безумовним є факт, що з метою перевірки його твердження силами територіального органу ПФУ виконати таке завдання неможливо, а держава не забезпечила переведення відомостей паперових архівів БТІ в форму електронних баз даних, а це зробило б завдання пошуку такої інформації цілком реальним та швидким. Тому достовірною є інформація з цього питання лише за період з 01.01.2013 року - відколи всі реєстраційні дії всіх державних реєстраторів в межах України вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З огляду на викладене можна зробити висновок що, ані він як набувач нерухомого майна, ані територіальні органи Пенсійного фонду України не мають механізмів достовірно встановити/підтвердити факт придбання житла конкретно ним вперше за період з 19.08.1999 до 01.01.2013р. Тому буде вірним твердження, що територіальний орган ПФУ фактично не здатен реалізувати свої контрольні функції та перевірити його твердження про те, що він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна. При цьому відповідач, суб'єкт владних повноважень, покладає наслідки такої ситуації на нього.
Проте посилання відповідача на відсутність відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше в цьому контексті не заслуговують на увагу, оскільки саме держава повинна була створити такий механізм, а не перекладати тягар його відсутності на особу, що не є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
За таких обставин є очевидним, що рішення відповідача № МА 7962716 від 05.04.2018 не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, наведеним в частині другій статті 2 КАС України.
В уточненнях до позовної заяви позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 1995 року був зареєстрований в квартирі, що знаходиться на балансі КЕЧ Болградського району Одеського військового округу. Квартира не буланим приватизована, що підтверджується копією паспорту. Після придбання квартири він змінив місце проживання.
Позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 16.07.2018 року позов залишений без руху та наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 06.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи відбудеться за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін у справі за наявними матеріалами.
Справа розглянута у порядку письмового провадження.
Відповідачем 21.08.2018 року наданий відзив на адміністративний позов (а.с.60), в якому просив відмовити у його задоволенні, зазначивши, що передбачене п. 9 ст. 1 Закону № 400/97 виключення щодо не сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомого майна фізичним особам, що придбають житло вперше, не може бути застосовано до позивача, оскільки ведення Державного реєстру речових прав розпочате лише з дати набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто з 03.08.2004 року. Враховуючи те, що до початку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна здійснювалась муніципальними БТІ на паперових носіях і досі не внесена до Державного реєстру, тому наданий позивачем витяг з Державного реєстру не може слугувати підтвердженням того, що ним не здійснювалось будь-яких інших операцій щодо купівлі-продажу нерухомого майна.
Також представник відповідача з посиланням на ст.73 ч.1 Закону України зазначив, що стягнення судового збору з ГУ ПФУ призведе до нецільового використання коштів.
Позивач надав до суду відповідь на відзив (а.с.63-64), в який просив не брати до уваги жоден з двох доводів відповідача, як таки, що не мають логічного та достатнього правового обґрунтування. Відповідач намагався викривити наведені норми закону надавши їм спотворене тлумачення. Позивач зазначив, що відповідач не спростував його твердження про відсутність у нього раніше придбаного власного житла. В той же час намагається нівелювати норми ч.2 ст.77 КАС України та безпідставно перекласти на нього непомірний тягар доказування негативного факту, хоча саме на відповідачеві лежить обов'язок доказування факту, що він набуває житло не вперше.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив, що ОСОБА_1 15.11.2017 року уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4.
При укладенні договору ним згідно з квитанцією № ПН247295С1 від 15.11.2017 року сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 13672,10 грн.
Позивач звернувся на урядову гарячу лінію щодо повернення збору у розмірі 13672,10 грн як помилково сплаченого.
ГУ ПФУ листом від 05.07.2018 року № МА 7962716 від 05.04.2018 року повідомило позивача на його звернення на урядову гарячу лінію від 24.03.2018 року про відсутність підстав для його звільнення від сплати збору, оскільки на даний час Державний реєстр речових прав на нерухоме майно знаходиться в стадії формування, інформація з архівів Муніципальних БТІ остаточно до реєстру не внесена. Надана довідка сформована на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі, але тривалий період реєстратори муніципальних БТІ проводили реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна на паперових носіях, які досі не внесені до Реєстру (а.с.16).
Позивач вважав вказану відповідь відмовою у задоволенні його заяви про повернення помилково сплачених коштів звернувся до суду з даним позовом.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком, зокрема, громадян, які придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з ПКУ. Об'єктом оподаткування є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна (п.8 ч.2 Закону).
Постановою КМУ від 03.11.1998 року №1740 затверджений Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який відповідно до його п.1 регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"
Пунктом 15-1 Порядку встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком, зокрема, громадян, які придбавають житло вперше.
Згідно з п.15-3 Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Судом встановлено, що позивач при оформленні договору купівлі -продажу квартири сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 13672,10 грн. (квитанція № ПН247295С1 від 15.11.2017 року). Проте він придбав житло вперше та відповідно підпадає під виключення, встановлені п.15-1 Порядку, тобто є громадянин, який не повинен сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, як громадянин, якій придбав житло шляхом купівлі-продажу нерухомого майна вперше.
Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі Порядок №787), регламентована процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів,у тому числі податків та зборів.
Згідно з п.5 вказаного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету, у тому числі, зборів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФСУ) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Таким чином, по даній справі саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково зарахованих до бюджету.
Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУвід 15.04.2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що саме на суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок доказування законності та обґрунтованості своїх рішень та дій, проте у отриманій ним відповіді відповідач будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, не зазначено. Таких доказів відповідачем не зазначено в наданому до суду відзиві на позов.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 21.08.2018 року при розгляді у касаційному порядку справи № 819/657/17 Верховний Суд вважав за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ч.1ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» , визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше. Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у ПФУ права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Верховний Суд зазначив, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до ст.6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд врахував правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З урахуванням встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Суд при розгляді даної справи у відповідності з ч.5 ст.242 КАС України враховує вказаний висновок Верховного Суду щодо застосування норм права.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладене в листі № МА 7962716 від 05.04.2018 року, щодо відсутності підстав для повернення позивачу з державного бюджету помилково сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 13672,10грн. та зобов'язання відповідача сформувати подання про повернення йому з державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 13672,10грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки згідно з п.5 Порядку №787 подання на повернення помилково зарахованих до бюджету зборів за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, обов'язок відповідача видати вказане подання платнику, тобто позивачу, витікає з вимог закону, тому вимоги позивача видати сформоване подання йому э зайвими.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно ст. ст. 72,90 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Кожна сторона відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та необхідність задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає, що з ГУ ПФУ за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 704,80грн.
Керуючись ст.ст. 2,9, 12,139,242-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65058, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65107,код ЄДРПОУ 20987385), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України в Одеській області (вул. Садова,1-А, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 37607526) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, викладене в листі № МА 7962716 від 05.04.2018 року, щодо відсутності підстав для повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 13672,10грн.
Зобов'язати ОСОБА_2 управління пенсійного фонду України в Одеській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 з державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 13672,10грн.
Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704,80 гривень.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.