Справа № 1540/4749/18
Про залишення позовної заяви без руху
24 вересня 2018 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування Рішення від 11.09.2018р. №13-02-03-01/5349, зобов'язання видати довідку щодо взяття на облік внутрішньо переміщеної особи,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 11.09.2018р. №13-02-03-01/5349, зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір” судовий збір, у тому числі, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018рік” від 7 грудня 2017року №2246-VIII (зі змінами та доповненнями), з 1 січня 2018року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 1762грн.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності, є однією вимогою, суд дійшов висновку, що за звернення до суду з даним адміністративним позовом позивач - ОСОБА_1 повинен сплатити судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 704,80грн.
Водночас, додане ОСОБА_1 до матеріалів адміністративного позову клопотання (вхід.№27113/18 від 17.09.2018р.) щодо звільнення від сплати судового збору по суті, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Зокрема, як на підставу для звільнення від сплати судового збору за подання до суду даного адміністративного ОСОБА_1 посилається на те, що він є студентом першого курсу, та взагалі не має доходу.
Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до положень ст.8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що умовою зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат є незадовільний майновий (матеріальний) стан сторони, незалежно від того, чи є сторона фізичною особою чи юридичною.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що вказані норми законодавства встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статтей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 10 КАС України) усіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану, у зв'язку з чим застосування інституту звільнення від сплати судового збору можливе у разі тяжкого фінансового становища сторони.
Між тим, суд вважає за доцільне зауважити, що з урахуванням дії принципу змагальності, питання щодо звільнення від сплати судового збору вправі поставити перед судом позивач шляхом подання відповідного обґрунтованого клопотання, у якому повинно бути наведено обставини, котрі свідчать про незадовільне скрутне матеріальне становище особи, та подати суду відповідні докази. Такими доказами можуть бути, зокрема, документи про рівень доходу позивача, документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження, тощо.
Водночас, як з'ясовано судом, позивачем - ОСОБА_1 до матеріалів позовної заяви не додано жодного належного доказу на підтвердження тяжкого фінансового становища, а відтак клопотання (вхід.№27113/18 від 17.09.2018р.) про звільнення від сплати судового збору, на думку суду, не є обґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Також, пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. Водночас, судом встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначено ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).
Крім того, судом встановлено, що у позовній заяві позивач - ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 11.09.2018р. №13-02-03-01/5349, зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зазначаючи, при цьому в якості відповідача по справі Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення, згідно з ч.1 ст.5 КАС України, способу захисту своїх прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів, котрі мають формулюватися максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити без руху адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування Рішення від 11.09.2018р. №13-02-03-01/5349, зобов'язання видати довідку щодо взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, встановивши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даного судового рішення, шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду доказів на підтвердження сплати судового збору, або доказів на підтвердження звільнення від його сплати; уточненого адмніністративного позову, з урахуванням положень ст.ст.160, 161 КАС України, з його копією для відповідача, та копіями доданих до нього документів.
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу - ОСОБА_1, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог Ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання (вхід.№27113/18 від 17.09.2018р.) щодо звільнення від сплати судового збору.
2. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування Рішення від 11.09.2018р. №13-02-03-01/5349, зобов'язання видати довідку щодо взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути, визначені даним судовим рішенням недоліки, та роз'яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Харченко Ю.В.