Справа № 405/6251/18
1-кс/405/3254/18
"21" вересня 2018 р. м. Кропивницький
слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю потерпілого ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 від 03.09.2018 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві,
ОСОБА_3 звернувся зі скаргою в порядку ст.303 КПК України, в якій просить скасувати постанову слідчого відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 від 03.09.2018 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. На обґрунтування скарги зазначив, що в провадженні СУ ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017120180000327 від 16.11.2017 за фактом закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. 30.08.2018 року він звернувся до слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 з заявою про застосування заходів безпеки, в якій зазначив, що до теперішнього часу йому загрожує небезпека, особи чи особи, які вчинили вказане кримінальне правопорушення, до теперішнього не встановлені, в даний час розпочався та триває збір врожаю, у зв'язку з чим він переважну більшість часу вимушений перебувати на полі, а тому обгрунтовано побоюється за своє життя та здоров'я. Постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 від 03.09.2018 року відмовлено в задоволенні заяви.
Потерпілий ОСОБА_3 та його представник-адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України ( ч. 1 ст. 26 КПК України).
Враховуючи принцип диспозитивності кримінального судочинства слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд справи за даної явки та на підставі наявних матеріалів скарги.
Заслухавши учасників та дослідивши матеріали скарги слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017120180000327 від 16.11.2017 за фактом закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 від 03.09.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про повторне застосування заходів безпеки.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Зокрема, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.56 КПК України, потерпілий має право, за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім'ї, майна та житла.
Під час розгляду скарги встановлено, 30.08.2018 року потерпілий ОСОБА_3 звернувся до слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 з заявою про застосування заходів безпеки, у задоволенні якої постановою слідчого від 03.09.2018 року відмовлено.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (далі - Закону) забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні кримінальних правопорушень, а також у судовому розгляді кримінальних проваджень, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.
Згідно ч.2 ст.3 цього Закону рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів.
Згідно ст. 20 даного Закону, підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки осіб, зазначених у статті 2 цього Закону, є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу і майну.
Приводом для вжиття заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких родичів може бути: а) заява учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича; б) звернення керівника відповідного державного органу; в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб.
ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, у п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38. Рішення ЄСПЛ у справі «Ankerl V. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.
Основним завданням суду, слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше ущемлення прав і свобод; які перешкоди він зобов'язаний поновити або усунути для їх реалізації.
Оцінюючи на предмет законності вказану постанову, слідчий суддя враховує, що постанова про відмову у задоволенні клопотання має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи.
Разом з цим, слідчим при прийнятті оскаржуваної постанови зазначених вимог закону не дотримано.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для відмови у задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_3 стало не надання потерпілим ОСОБА_3 жодних фактичних даних чи підтверджуючих матеріалів, які свідчили про наявність реальній загрози його життю чи здоров'ю, в тому числі не надано інформації про осіб, які з його слів, ніби-то розповсюджують плітки за місцем його проживання, про наміри доведення злочинного умислу направленого на умисне вбивство останнього, а також отриманих під час проведення зазначених заходів безпеки, неодноразових письмових заяв від ОСОБА_3 , про відмову від застосування вказаних заходів безпеки, на термін більш ніж доба та самостійними, неодноразовими виїздами ОСОБА_3 , без супроводження спеціальними підрозділами ГУНП за межі Кіровоградської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» орган, який приймає рішення про застосування заходів безпеки, має право а) витребувати необхідні матеріали та одержувати пояснення без провадження слідчих дій за заявами і повідомленнями про загрозу безпеці осіб, щодо яких приймається рішення про застосування заходів безпеки; б) вимагати від органів, які здійснюють заходи безпеки, вжиття додаткових заходів; в) скасовувати здійснювані заходи повністю або частково.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеці особи, зазначеної у статті 2 цього Закону, зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в
строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно прийняти рішення про застосування або про відмову у застосуванні заходів безпеки. На своє рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов'язковою для виконання вказаними органами.
При цьому слідчий суддя зазначає, що слідчим при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_3 про застосування заходів безпеки не дотримано положень ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» в частині зобов'язання перевірити дану заяву у строк не більше трьох діб, а саме з часу отримання заяви і до моменту прийняття рішення про відмову у її задоволенні, тобто з 30.08.2018 року по 03.09.2018 року, слідчим не зазначено, які саме заходи були ним вжиті на предмет попередньої перевірки щодо наявності реальної загрози життю, здоров'ю потерпілому ОСОБА_3 , а також на отримання достовірної інформації про усунення загрози життю, здоров'ю останнього, отже слідчий у період з 30.08.2018 року по 03.09.2018 року включно не використав свої права, передбачені ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
Системний аналіз наведених положень закону та змісту оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку, що оскаржувана постанова винесена передчасно, без дотримання вимог КПК України та не вмотивована належним чином, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити.
Керуючись ст.ст.303,306-307,369-372 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 від 03.09.2018 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві задовольнити.
Постанову слідчого відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 від 03.09.2018 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ленінського
районного суду м. Кіровограда ОСОБА_6