Номер провадження: 22-ц/785/893/18
Номер справи місцевого суду: 521/7418/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія: 19
13 вересня 2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Громіка Р.Д.,
при секретарі судового засідання Півнєва Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 Етхем ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 Етхем ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -
17 травня 2017 року ОСОБА_2 Етхем ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив: зобов'язати ФОП ОСОБА_5 припинити порушення прав інтелектуальної власності ОСОБА_2 Етхем ОСОБА_3, власника торговельної марки «TIVOLYO HOME» шляхом демонтажу вивіски «TIVOLYO HOME» з магазину, що знаходиться на території Торговельного центру «Мега Дом» в м.Одесі, пл.Толбухіна, 135 та стягнути з відповідача на користь позивача 270 000, 00 грн. моральної шкоди (а.с. 1а-2).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2017 року суд першої інстанції позов ОСОБА_2 задовольнив частково та зобов'язав ФОП ОСОБА_5 демонтувати вивіску «TIVOLYO HOME», яка використовується ним як назва магазину, розташованого на території ТЦ «Мега Дом» в м. Одесі, пл. Толбухіна, 135, а в решті позову відмовлено. (а.с. 59-61).
Не погоджуючись частково з вказаним рішенням суду 08 грудня 2017 року представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала до суду апеляційну скаргу, зокрема в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідач реалізовує товар різних марок під вивіскою «TIVOLYO HOME», що належить на право власності ОСОБА_2 Етхем ОСОБА_3, з чого випливає відсутності доброчесності ведення підприємницької діяльності, чим призвело нанесенню шкоди ділової репутації (моральної шкоди) у розмірі 270 000 грн. (а.с. 64-65).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05.04.2018 року справа була направлена до суду першої інстанції для розгляду заяви про перегляд заочного рішення (а.с. 124-126). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2018 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення було залишено без руху, а ухвалою 18.07.2018 року заява була повернута заявнику в зв'язку із невиконанням заявником ухвали про залишення заяви без руху (а.с. 134-135, 149-150).
25.07.2018 року справа була повернута до Апеляційного суду Одеської області.
Відзив чи заперечення на апеляційну скаргу не надходили.
В судовому засіданні позивача апеляційну скаргу підтримала. ФОП ОСОБА_5 до судового засідання не з'явився. 12.09.2018 року подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке в судовому засіданні було залишено без задоволення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи, а тому неявка до апеляційного суду не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши учасників провадження, які з'явились, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про демонтування вивіски магазину є обґрунтованими та доведеними в процесі розгляду справи, а тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги в цій частині демонтування вивіски магазину. Разом з тим суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та при цьому зазначив, що жодних доказів факту заподіяння відповідачем моральної шкоди, а саме приниження ділової репутації через неправомірне використання ОСОБА_5 торгівельної марки позивачем в процесі розгляду справи надано не було.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, та відхиляючи доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що з 09.12.2011 року за ОСОБА_3 Етхем відповідно до Рішення щодо використання положень Закону № 556 «Про захист марок» зареєстровано марку «TIVOLYO HOME» терміном на 10 років, що підтверджується апостильованою копією Свідоцтва про реєстрацію торгової марки (а.с. 8-12). Крім того в матеріалах справи міститься копія Повідомлення про надання захисту міжнародної реєстрації торгової марки TIVOLYO HOME STYLE на території України, видане Міжнародним Бюро Всесвітньої Організації Інтелектуальної власності, засвідчена апостилем № 22884 від 15.05.2017 року (а.с.25-32).
Відповідач ОСОБА_5 розмістив вивіску «TIVOLYO HOME», яка використовується ним як назва магазину на території ТЦ «Мега Дом» в м. Одесі, пл.Толбухіна, 135, що не заперечувалось сторонами в процесі розгляду справи (а.с. 15).
За ст. 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору. Стаття 424 ЦК України визначає, що майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.
Відповідно до ст. 426 ЦК України способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до положень ст. 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 431 ЦК України встановлює, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором. Згідно зі ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Отже, за обставинами даної справи ОСОБА_2 Етхем ОСОБА_3 володіє на інтелектуальної власності торговою маркою «TIVOLYO HOME», на підтвердження чого позивачем в процесі розгляду справи було надано суду відповідні докази. Відповідач - ОСОБА_5 розмістив вивіску «TIVOLYO HOME», яка використовується ним як назва магазину на території ТЦ «Мега Дом» в м. Одесі, пл.Толбухіна, 135. Вказаний факт в процесі розгляду справи стороною відповідача спростовано не було, жодних доказів щодо спростування вимог та посилань позивача надано суду не було.
Рішення суду першої інстанції оскаржується стороною позивача в частині стягнення моральної шкоди. При цьому апелянт посилається на те, що в магазині ФОП ОСОБА_5 реалізується на тільки товар спірної торгової марки, а й широкий асортимент товарів інших марок. Крім того апелянт зазначив, що проти відповідача на даний час порушено кримінальну справу за фактом шахрайства. Тому апелянт зазначив, що враховуючи факти реалізації товарів різних марок під вивіскою «TIVOLYO HOME», постійними проблемами з доброчесністю ведення підприємницької діяльності і ігнорування вимоги припинення порушень прав власника торгівельної марки, своїми діями ФОП ОСОБА_5 завдав ОСОБА_2 Етхем ОСОБА_3 шкоди діловій репутації (моральної шкоди), яку апелянт оцінює в 270 000 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» в п. 2 вказано постанови розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до статті 2 ЦПК України визначені основні засади (принципи) цивільного судочинства, серед яких змагальність сторін, диспозитивність, розумність строків розгляду справи судом, розумність строків розгляду справи судом. Стаття 11 ЦПК встановлює, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків. Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Отже, відшкодування завданої моральної шкоди передбачає безумовну наявність чотирьох основних елементів: неправомірні дії особи, направлені відносно іншої особи (протиправна поведінка), шкода (збитки), вина, а також причинно-наслідковий зв'язок між діями особи та спричиненою шкодою (протиправною поведінкою та збитками). Так, для кваліфікації дій особи за відповідне порушення прав іншої особи та застосування до неї цивільно-правової відповідальності, передбаченої ст. 1167 ЦК України необхідно встановити наявність перелічених елементів. При чому відсутність хоча б одного з них виключає притягнення особи до відповідальності, та як наслідок задоволення вимог та самого відшкодування.
В контексті встановлених обставин справи колегія суддів звертає увагу на те, що докази, які б свідчили про завдання моральної шкоди позивачу, доводили б причинний зв'язок між діями відповідача та шкодою, а також власне об'єм завданої шкоди в матеріалах справи не відсутні. З огляду на це доводи апеляційної скарги судом відхиляються. Інших доводів апеляційна скарга не містить. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення спірної вивіски торгової марки само по собі не свідчить про завдання моральної шкоди позивачу, зокрема, його діловій репутації, на що посилався позивач в процесі розгляду справи.
Таким чином, враховуючи вище наведене, зважаючи на те, що цивільним процесуальним законодавством чітко встановлений об'єм прав та обов'язків кожного учасника провадження, а за встановленими обставинами справи позивачем не було належним чином доведено завдання йому моральної шкоди діями відповідача, що за диспозицією ст. 1167 ЦК України є обов'язковим елементом для покладення на особу обов'язку компенсувати завдану моральну шкоду, а тому оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних по суті висновків суду першої інстанції апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 Етхем ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді апеляційного суду
Одеської області ОСОБА_7
ОСОБА_8
ОСОБА_9
Повний текст цієї постанови виготовлено 24 вересня 2018 року.
Суддя Апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк
13.09.2018 року м. Одеса