Номер провадження: 11-кп/785/1139/18
Номер справи місцевого суду: 522/18983/16-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.09.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 05.06.2018 року відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мукачеве Закарпатської області, громадянина України, маючого неповну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не маючого постійного місця проживання, раніше судимого:
- 16.05.2008 року Мукачевським міськсудом Закарпатської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4-х років та 6-ти місяців позбавлення волі;
- 23.09.2008 року Мукачевським міськсудом Закарпатської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4-х років та 6-ти місяців позбавлення волі;
- 05.04.2018 року Болградським райсудом Одеської області за ч. 3 ст. 186 КК України до 4-х років позбавлення волі,
- обвинуваченогоу вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України з призначенням покарання у вигляді чотирьох років і одного місяця позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання, з покаранням, призначеним вироком Болградського районного суду Одеської області від 05.04.2018 року, остаточно визначено покарання у вигляді 4 років і 2 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання обраховано з 22.01.2017 року, тобто з моменту його фактичного затримання.
Зараховано у строк покарання, строк попереднього ув'язнення з 22.01.2017 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому у виді тримання під вартою, залишено без змін. Вирішено питання щодо речових доказів.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що 23.08.2016 року, близько 18 год. він, з метою відкритого викрадення чужого майна, знаходячись в закинутій будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112 корп. 2, наніс декілька ударів ОСОБА_8 та відкрито викрав мобільний телефон марки «Nokia RM-969» вартістю 250 грн., після чого з місця вчинення злочину зник.
Окрім того, 22.01.2017 року, в період часу з 10 год. до 11 год., ОСОБА_7 , знаходячись у підвальному приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з метою відкритого викрадення чужого майна, спровокував конфліктну ситуацію з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , наніс один удар рукою в обличчя ОСОБА_9 , який від завданого удару впав та погрожуючи фізичною розправою ОСОБА_10 , відкрито викрав у потерпілих: мобільний телефон марки «Dooge X 5» ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 вартістю 1700 грн.; грошові кошти в сумі 1200 грн.; мобільний телефон марки «Самсунг 525» вартістю 500 грн., в якому знаходилась sim-карта оператора «Київстар» вартістю 25 грн., зарядний пристрій до телефону вартістю 75 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений, не оскаржуючи доведеність своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильності кваліфікації його дій, зазначив, що суддя ОСОБА_1 був відсутній у судовому засіданні 06.06.2018 року та не оголошував вирок.
Окрім того, суд не надав йому слово для виступу на свій захист, а вирок суду був винесений до судового засідання.
Посилаючись на такі доводи, обвинувачений просить скасувати вирок суду чи зменшити покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як видно з журналу судового засідання та мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, обвинувачений повністю визнав свою вину у пред'явленому обвинуваченні, внаслідок чого, суд, за погодженням зі сторонами захисту та обвинувачення, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав за недоцільне дослідження доказів.
При цьому, суд встановив, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, правильно їх розуміють і їм роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
Дійсно, відповідно до приписів ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Отже, сторони у кримінальному провадженні не оспорюють фактичні обставини справи, тому суд апеляційної інстанції вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з погрозою та застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції зазначив, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу, а саме те, що він раніше судимий за умисні корисливі злочини, що на думку суду свідчить про його стійке небажання ставати на шлях виправлення.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд першої інстанції визнав повне визнання вини та щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.
Доводи обвинуваченого, наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.
Зі змісту журналу судових засідань та технічного запису судових засідань видно, що обвинуваченому надано слово у судових дебатах у судовому засіданні 29.05.2018 року, а останнє слово - о 17 год. 03 хв. 04.06.2018 року (а.к.п. 121-122), після чого суд видалився до нарадчої кімнати, а вирок суду оголошений головуючим з 10 год. 04 хв. до 10 год. 15 хв. 05.06.2018 року (а.к.п. 122).
Тому, апеляційний суд вважає, що посилання обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що головуючий по справі - суддя ОСОБА_1 був відсутній у судовому засіданні 06.06.2018 року та не оголошував вирок, спростовується вищевикладеним, оскільки вирок був оголошений 05 червня, а не 06 червня 2018 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
При цьому, згідно із приписом п. 2 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
Приймаючи до уваги те, що обвинуваченим ОСОБА_7 злочини вчинені до 20 червня 2017 року і щодо нього продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, а вирок Приморського районного суду м. Одеси від 05.06.2018 року набирає законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду, тобто вирок суду першої інстанції підлягає зміни лише в частині застосування ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. Закону № 838-VIII від 26.11.2015 р.) та зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з підстав, наведених у мотивувальній частині ухвали.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, проте вирок суду 1-ої інстанції підлягає зміні з підстав, викладених вище.
Керуючись ст.ст. 370, 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 05.06.2018 року, яким ОСОБА_7 , визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України - змінити.
Абзац 4 резолютивної частини вироку викласти в наступній редакції:
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року) зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 , в строк покарання, строк його попереднього ув'язнення з 22.01.2017 року по день набрання вироком законної сили, а саме по 18.09.2018 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок суду 1-ої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, у той же строк з дня отримання її копії.
Судді Апеляційного суду Одеської області:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3