Номер провадження: 22-ц/785/6005/18
Номер справи місцевого суду: 495/3845/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія: 57
24 вересня 2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Черевка П.М.,
при секретарі судового засідання Півнєва Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 10 травня 2018 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до Білгород-Дністровського відділу поліції головного управління Національної поліції України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області (до подання позовної заяви), -
07 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Білгород-Дністровського районного суду Одеської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви (а.с. 1-3).
10 травня 2018 року ухвалою Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 10 травня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви відмовлено ( а.с. 21-24).
23 травня 2018 року через канцелярію суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 10 травня 2018 року. Зокрема, апелянт вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Тому апелянт просить скасувати ухвалу в повному обсязі і винести ухвалу, якою встановити обов?язок вчинити певні дії, а саме зобов?язати службових осіб Білгород-Дністровського ВП ГУНП України в Одеській області передати на відповідальне зберігання вищезазначений автомобіль. ОСОБА_2 посилається на те, що невжиття заходів, щодо вилучення автомобіля істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду, так як автомобіль знаходиться на вулиці, пошкоджується погодними умовами та приходить у непридатність ( а.с. 28-31).
13.09.2018 року до суду апеляційної інстанції від представника ГУНП в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу. Так, представник в своєму відзиві посилався на норми ст. 150 ЦПК України, а також зазначив, що спірний автомобіль був повернутий позивачу вже майже 3 місяці тому, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Апелянт направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦКП України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що відсутність обґрунтувань та будь-яких доказів позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому зробити неможливим виконання рішення суду.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Призначення інституту забезпечення є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду 05.06.2018 року в справі № 543/730/14-ц.
Відтак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем було чітко передбачені види заходи забезпечення позову. В п. 10 ст. 150 ЦПК України вказано, що позов може бути забезпечений й іншими заходами, необхідними для ефективного захисту прав. Колегія суддів звертає увагу на те, що п. 10 вказаної статті передбачений тільки для виняткових випадків, коли передбачених заходів забезпечення позову недостатньо для належного захисту порушених прав. При цьому, за логікою законодавця, суд може застосувати прямо непередбачений захід забезпечення позову, однак за умови, що відповідне клопотання про його забезпечення буде належним чином вмотивованим та обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що 07 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Заявник просив суд встановити обов'язок вчинити певні дії, а саме: зобов'язати службових осіб Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області передати на відповідальне зберігання автомобіль марки «NISSAN MAXIMA», реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) JN1CCUA33U0071859, та оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХК 398091, який знаходиться на території Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області власнику автомобіля марки «NISSAN MAXIMA», реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) JN1CCUA33U0071859 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, - до вирішення спору по суті. Таке клопотання мотивоване тим, що 10 березня 2018 року ОСОБА_2 в м. Одеса придбав автомобіль марки «NISSAN MAXIMA». В сервісному центрі МРЕО були здійсненні всі дії по перевірці автомобіля, після чого йому було видано технічний паспорту на автомобіль, в якому він вказаний власником. Однак, за твердженням заявника, з 27 квітня 2018 року належний йому на праві приватної власності автомобіль марки «NISSAN MAXIMA», реєстраційний номер НОМЕР_1, був вилучений у нього та незаконно утримується на території Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області. При вилученні в нього даного автомобіля і оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХК 398091 службовими особами Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області не було складено протоколу огляду та (або) протоколу вилучення транспортного засобу. ОСОБА_2, як власник майна, не надавав згоди на передачу автомобілю іншій особі, договору на відповідальне зберігання або утримання автомобілю не укладав, арешт на автомобіль не накладався. 03 травня 2018 року до Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області заявником було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення та клопотання про повернення вилученого автомобіля в порядку статті 169 КПК України, але автомобіль продовжує знаходитись на території Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області без будь-яких правових підстав, оскільки арешт на вилучене майно не накладався, у зв'язку з чим такий автомобіль підлягає поверненню на відповідальне зберігання особі, у якої він був вилучений. Також заявник зазначив, що час має намір звернутися до суду з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с. 1-3).
Як вбачається з інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалою Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 15 травня 2018 року позовна заява ОСОБА_2 була повернута позивачу в зв'язку з її відкликанням до відкриття провадження в справі.
Враховуючи вище наведене апеляційний суд звертає увагу на те, що захід забезпечення позову до його подачі, який просив застосувати заявник, зокрема, встановити обов'язок вчинити певні дії, а саме: зобов'язати службових осіб Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області передати на відповідальне зберігання автомобіль марки «NISSAN MAXIMA», реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) JN1CCUA33U0071859, та оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХК 398091, який знаходиться на території Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області власнику автомобіля марки «NISSAN MAXIMA», реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) JN1CCUA33U0071859 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, - до вирішення спору по суті, як вид забезпечення позову прямо законодавством не передбачений. При цьому колегією суддів було встановлено, що заява про забезпечення, як і, власне, апеляційна скарга, не містять доводів, які б достатньо обґрунтовували позицію позивача та доводили необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову. Спірне рухоме майно зареєстровано за заявником, арешт на нього, за твердженням самого заявника, накладено не було. Окремо суд звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги текстуально і змістовно повторюють обґрунтування, наведені заявником в заяві про забезпечення позову до його подачі.
Таким чином, враховуючи, що вжиття судом забезпечення позову в спосіб який його просив застосувати заявник прямо не передбачений діючим процесуальним законодавством, а заявником не було належним чином обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення, беручи до уваги те, що заява про забезпечення позову була подана до суду до подачі такого позову, а судом було встановлено, що позивач відкликав свою позовну заяву до відкриття провадження в справі, а спірний автомобіль був повернутий заявнику (про що вказувалось у відзиві на апеляційну скаргу) та не спростовувалось апелянтом в суді апеляційної інстанції, зважаючи на положення діючого цивільного процесуального законодавства, та оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильного по суті висновку суду першої інстанції апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 10 травня 2018 року- залишити без змін.
Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді апеляційного суду
Одеської області ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
24.09.2018 року м. Одеса