23.08.2018
Справа № 522/14383/18
Провадження № 1кп/522/1697/18
23 серпня 2018 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018160500003599 від 14 червня 2018 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеси, українця, громадянина України, освіта вища, не працевлаштованого, в громадянському шлюбі, на утриманні 1 неповнолітня дитина, 2009 року народження, зареєстрованого: АДРЕСА_1 та проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,
13 червня 2018 року приблизно о 20.10 годині ОСОБА_5 , перебуваючи на алеї Старо-Базарного скверу, розташованого за адресою: м. Одеса, Старо-Базарний сквер, 1, яка веде від пам'ятника ОСОБА_6 до вулиці Базарна, діючи необережно, не маючи наміру на спричинення тяжких тілесних ушкоджень та вчинення умисного вбивства, не передбачивши можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дії - у вигляді смерті ОСОБА_7 , та не бажаючи їх настання, хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю, наблизився до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився на алеї Старо-Базарного скверу, розташованому за адресою: м.Одеса, Старо-Базарний сквер, 1, яка веде від пам'ятника ОСОБА_6 до вулиці Базарна, та з яким стався словесний конфлікт, й наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя. Від отриманого удару ОСОБА_7 впав на спину та вдарився головою об асфальтне покриття, отримавши при цьому тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою смерть останнього, чим ОСОБА_5 допустив злочинну недбалість, що призвела до неумисного, з необережності, вбивства потерпілого ОСОБА_7 .
В результаті зазначених необережних дії ОСОБА_5 , які виразилися в злочинній недбалості, потерпілому ОСОБА_7 , спричинені наступні тілесні ушкодження:
- три садна спини (у проекції остистих відростків 2-го, 3-го і 4-го поперекових хребців) та синець лівої щоки, які мають скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 діб, і таким чином згідно п 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень мають ознаки легких тілесних ушкоджень;
- садно та крововилив у м'яких тканинах потиличної ділянки зліва, крововиливи під м'якою оболонкою у ділянках базальної поверхні правої лобової частки з переходом на базальну поверхню правої скроневої частки та зовнішню поверхню правої скроневої частки, передньої і базальної поверхнях лівої лобової частки, базальної поверхні лівої скроневої частки, ділянки стовбуру головного мозку з переходом на задню і бічні поверхні обох півкуль мозочка, вогнища забою головного мозку у ділянках базальної поверхні правої скроневої частки та базальної поверхні правої лобової частки, відкритий лінійний перелом кісток склепіння та основи черепа.
Дані ушкодження складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс відкритої черепно-мозкової травми, та оцінюватися роздільно не можуть, таким чином за критерієм небезпеки для життя, згідно п. 2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.), мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Характер, локалізація і морфологічні особливості ушкоджень голови (відкрита черепно-мозкова) не виключають можливість їх утворення при падінні на площині або з висоти власного зросту і контактуванням потиличною ділянкою зліва о твердий тупий предмет (асфальтне або інше тверде покриття).
Смерть ОСОБА_7 знаходиться у прямому причинному зв'язку з наявною у нього відкритою черепно-мозковою травмою у вигляді відкритого лінійного перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливів під м'якою оболонкою головного мозку, вогнищ забою головного мозку. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_7 явився набряк головного мозку.
Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив суду, що того дня він перебував на алеї Старо-Базарного скверу разом з дружиною та малолітнім сином. Приблизно о 20 год. 10 хв. до нього підбіг його малолітній син, який був весь в сльозах та повідомив йому, що до нього приближається незнайома людина чоловічої статі, та він наляканий цим. Після цього, ОСОБА_5 помітив, що до нього наближається чоловік, позаду якого, як йому здалося, наближалися ще двоє чоловіків та в зв'язку з тим, що поряд з ним був його наляканий малолітній син, він сприйняв це як загрозу. Коли до нього підійшов, як в подальшому він зрозумів, потерпілий ОСОБА_7 , то в ході бесіди з ним останній смикнув правою рукою, на що ОСОБА_5 відреагував легким ударом правої руки. Після цього, потерпілий ОСОБА_7 впав на спину та вдарився головою об асфальт. ОСОБА_5 злякався, та відразу почав його підіймати, але останній був без тями. Тоді ОСОБА_5 почав поливати потерпілого ОСОБА_7 водою, та тільки після того, як останній отямився, назвав своє ім'я, а незнайома жінка, яка проходила поруч та викликала на вимогу ОСОБА_5 швидку допомогу, останній передав потерпілого ОСОБА_7 його товаришам та разом з дружиною та неповнолітнім сином покинули Старо-Базарний сквер. Наміру завдавати потерпілому ОСОБА_7 телесні ушкодження у ОСОБА_5 не було. Через деякий час, дізнавшись про смерть потерпілого ОСОБА_7 , ОСОБА_5 самостійно з'явився до органів поліції.
У відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, з урахуванням повного визнання ОСОБА_5 своєї провини в інкримінованому йому злочині за ч.1 ст. 119 КК України, правильного розуміння ним та іншими учасниками процесу встановлених судом обставин, їх згоди і відсутності сумніву в добровільності та істинності позицій, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст. 119 КК України за кваліфікуючими ознаками: вбивство, вчинене через необережність.
Згідно ст. 24 КК України та ст. 25 КК України визначені умисел і його види та необережність і її види.
У відповідності до ч. 3 ст. 25 КК України необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
Суд бере до уваги розяснення, викладені в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах від 07.03.2003 року № 2 « Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи», згідно яких судам розяснено, що у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачаламожливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 КК України чи ст. 128 КК України.
Показання обвинуваченого, що він не мав умислу на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_7 , обєктивно підтвердженні вищезазначеними показами наданими ним у судовому засіданні. Крім того, показання обвинуваченого не суперечать висновку судово-медичної експертизи щодо можливих обставин отримання потерпілим ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, а самє: - три садна спини (у проекції остистих відростків 2-го, 3-го і 4-го поперекових хребців) та синець лівої щоки, які мають скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 діб, і таким чином згідно п 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Суд вважає, що в даному випадку мала місце необережність з боку обвинуваченого у вигляді злочинної самовпевненість. Обвинувачений ОСОБА_5 міг передбачити можливість настання суспільно небезпечного наслідку своїх дій у вигляді заподіяння смерті ОСОБА_7 . Суд враховує, що умислом ОСОБА_5 не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , а щодо його смерті в діях ОСОБА_5 вбачається необережна форма вини.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи та його протиправні дії кваліфікує за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу обвинуваченого, а також обставини, що помякшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин) середньої тяжкості; за місцем проживання характеризується як хороший сім'янин, проживає разом з дружиною, її бабусіею, малолітнім сином та донькою дружини від попереднього шлюбу та є единим годувальником в сім'ї, на обліку у лікаря психіатра та на диспансерному обліку не перебуває, раніше не судимий.
Обставинами, які відповідно дост. 66 КК України помякшують покарання ОСОБА_5 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, з'явлення з зізнанням, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.
Відповідно до вимог ст. 66 КК України щире каяття, як обставина, яка помякшує покарання, припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки через її щирий осуд, визнання вини та готовність нести кримінальну відповідальність.
Обставинами, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, повністю визнав свою провину, його щире каяття та те, що він всебічно сприяв розкриттю злочину, суд вважає можливе призначити ОСОБА_5 за вчинений ним злочин, передбачений ч.1 ст.119 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України з іспитовим строком, оскільки на думку суду його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.
Долю речових доказів виришити згідно ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 349 ч.3, 368-371, 373-376 КПК України, суд. -
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, за ч. 1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 /трьох/ років позбавлення волі.
Відповідно до ч.3 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням строком на 1(один) рік.
У відповідності до п.1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 протягом 1 /одного/ року випробувального терміну:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази у справі зберігати при матеріалах кримінального провадження у камері сховищ Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області.
На вирок може бути подана апеляція в Апеляційний суд Одеської області через районний суд протягом 30 діб від дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: