Справа № 183/5759/18
№ 1-кс/183/1330/18
26 вересня 2018 року м. Новомосковськ
Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 03.09.2018 року за № 42018041500000287 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.. 1971 КК України, -
До слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку ст.. 170 КПК України надійшло клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна. В обґрунтування свого клопотання слідчий зазначив, що слідчим відділенням Петриківського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 03.09.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018041500000287 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК України, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, площею 35 га.
Проведеним досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що згідно з державним актом на право постійного користування землею, який зареєстровано 22.06.1998 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № ІІ-87, ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку, площею 35 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.
Однак, у 2016 році ОСОБА_3 помер.
Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо власників (користувачів) вказаної земельної ділянки відсутні.
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
У разі смерті фізичної особи або припинення фермерського (селянського) господарства право користування земельною ділянкою, що виникло у них на підставі державного акта на право користування землею, припиняється і не входить до складу спадщини. Таких висновків дійшов Верховний Суд України 05.10.2016, розглянувши справу № 6-2329цс16, із врахуванням приписів ст.ст.92. 116, 118, 126, п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 1218, 1225 Цивільного кодексу України та ст.ст. 19, 20, 23 Закону України «Про фермерське господарство».
Таким чином, в ході досудового розслідування встановлено відсутність права у будь-яких осіб на користування вказаною земельною ділянкою.
Разом з тим, 08.09.2018 року під час огляду вказаної земельної ділянки, встановлено, що на ній вирощується сільськогосподарська культура - кукурудза, яка на час огляду знаходяться в доглянутому стані.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, врожай кукурудзи, вирощений на самовільно зайнятій земельній ділянці є фактично речовим доказом використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, за відсутності документів, що підтверджують право користування, у зв'язку з чим, 08.09.2018 року постановою слідчого, врожай на самовільно зайнятій земельній ділянці, площею 35 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Крім того, відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004, відповідно до статей 90, 95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Враховуючи викладене, виникла необхідність забезпечити збереження речового доказу у кримінальному провадженні, врожаю, що росте на самовільно зайнятій земельній ділянці до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та подальшого звернення врожаю в дохід держави.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, для збереження речових доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 1 ст. 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Незважаючи на те, що на теперішній час досудовим розслідування не встановлено особу, яка самовільно зайняла вказану земельну ділянку та засадила її насінням кукурудзи, проте її відсутність не перешкоджає розгляду вказаного клопотання та накладення арешту на речовий доказ - врожай кукурудзи, оскільки відповідно до вимог законодавства він підлягає зверненню в дохід держави.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що у кримінальному провадженні врожай кукурудзи, що росте на земельній ділянці, площею 35 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Петриківського району, визнано у встановленому порядку речовим доказом самовільного використання вказаної земельної ділянки, з метою забезпечення збереження речового доказу та недопущення знищення врожаю, його збирання та подальшого відчуження особами, що вчинили вказаний злочин та на теперішній час не встановлені, на час розслідування, на нього слід накласти арешт, який полягає в забороні будь-кому розпоряджатись будь-яким чином вказаним майном та використовувати його.
В судове засідання прокурор не з'явився.
Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла до таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Постановою слідчого Петриківського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області врожай сільськогосподарської культури кукурудзи, який вирощений на самовільно зайнятій земельній ділянці за кадастровим номером 1223781400:02:003:0165, визнано речовим доказом.
Факт підтвердження самовільного зайняття вказаної земельної ділянки підтверджується протоколом огляду місця події від 08.09.2018 року, згідно якого на вказані земельній ділянці росте сільськогосподарська культура - кукурудза.
Відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Крім того, відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року, відповідно до статей 90, 95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Тому слідчий суддя вважає, що для збереження вражаю, що вирощений на самовільно зайнятій земельній ділянці та для подальшої його передачі власникам земельної ділянки, з метою запобігти можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, на речовий доказ у вигляді вражаю кукурудзи, необхідно накласти арешт.
У відповідності з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, в тому числі:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У відповідності з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У відповідності з п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, в тому числі, порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб. Слідчий суддя вважає, що виконання ухвали необхідно покласти на прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 .
Також на виконання вказаної норми, у відповідності з ч. 7 ст. 173 КПК України копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали - фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, - при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Однак, під час розгляду клопотання було з'ясовано, що особи, причетні до самовільного зайняття земельної ділянки, не встановлено, а тому осіб, яким повинна бути вручена копія ухвали, крім прокурора, немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Задовольнити клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 03.09.2018 року за № 42018041500000287 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.. 1971 КК України.
Накласти арешт на речовий доказ у даному кримінальному провадженні, а саме на врожай кукурудзи, що росте на земельній ділянці державної форми власності сільськогосподарського призначення, площею 35 га, розташованій на території Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223781400:02:003:0165.
Виконання ухвали слідчого судді покласти на прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області - ОСОБА_2 .
На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1