Справа № 200/7756/18
Провадження №2/200/2674/18
25 вересня 2018 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжела Геннадіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернувся в суд з вказаним позовом. В позові посилається на те, що 21.09.2017р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, за реєстровим №9165, яким з ОСОБА_1 пропонується стягнути в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 1 128 976,11 грн. 13.04.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровській області було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56185210 з примусового виконання Виконавчого напису нотаріуса № 9165 від 21.09.2017 року. Позивач вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки було порушено норми Закону України «Про нотаріат» та не було враховано той факт, що на день вчинення виконавчого напису у ПАТ КБ «Приватбанк» було відсутнє право на стягнення з огляду на наявність договору факторингу з ПАТ «Акцент - Банк». Тому просить суд, визнати виконавчий напис, вчинений 21 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за № 9165 таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.05.2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного провадження.
Відповідачеві було запропоновано надати відзив на позов, але від нього відзиву на позов не надано.
Треті особа - приватний нотаріус ДМНО Бондар І.М. та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. письмових пояснень до позову не надали.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNL0AE00006602, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7681,68 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13 квітня 2012 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між позивачем та відповідачем був укладений Договір застави від 13 квітня 2007 року, згідно з яким відповідач надав у заставу автомобіль Nissan Maxima, рік випуску 1998, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу на праві власності.
01 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ЗАТ «Акцент Банк» було укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснює відступлення прав витребування на свою користь платежів по кредиту, комісії, процентам, винагородам та іншим неустойкам. Здійснюється також відступлення прав вимоги, що випливають з договорів на отримання на свою користь від боржників платежів по кредиту, відсоткам за його користування, комісіям, винагородам, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), права на отримання яких виникає після укладання цього договору, до повного виконання зобов'язань боржником та інших прав у повному обсязі. Також здійснює відступлення прав вимоги за договорами, які забезпечують виконання зобов'язань боржника перед ПАТ КБ ««ПриватБанк» (застави, поруки).
Також, 01 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ЗАТ «Акцент Банк» було укладено договір №1.07. надання послуг (аутсорсинг) та 26 грудня 2007 року було укладено додаткову угоду до вказаного договору надання послуг (аутсорсинг).
На підставі вказаних договорів ЗАТ КБ «ПриватБанк» відступив ЗАТ «Акцент Банк» у повному обсязі права вимоги до боржників.
У жовтні 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та просили в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNL0AE00006602 від 13 квітня 2007 року звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Nissan Maxima, рік випуску 1998, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу на праві власності.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2013 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року залишено без змін рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2013 року.
Також, 18.11.2016 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет застави.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 року рішення суду від 18.11.2016 року скасовано та провадження по справі закрито.
21.09.2017р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, за реєстровим №9165, яким з ОСОБА_1 пропонується стягнути в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 1 128 976,11 грн.
13.04.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровській області було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56185210 з примусового виконання Виконавчого напису нотаріуса № 9165 від 21.09.2017 року.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліку документів за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, ст.50,87,88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Згідно з п. 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до п. 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, нотаріусу, окрім іншого, повинні бути надані оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання.
На день вчинення нотаріусом виконавчого напису № 9165 від 21.09.2017 року, право вимоги за кредитним договором №DNL0AE00006602 від 13 квітня 2007 року та Договором застави від 13 квітня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» передало ПАТ «Акцент-Банк», що встановлено судовими рішеннями як першої інстанції так і апеляційної інстанції.
Таким чином, Відповідач вчинив дії, спрямовані на безпідставне стягнення з позивача суми заборгованості по Договору кредиту.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягають виконанню.
У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, позивач має право на відшкодування відповідачем понесених витрат щодо судового збору, сплаченого за подання позову в розмірі 704,80 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжела Геннадіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 21 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за № 9165 таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, 49040, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду, тобто з 25 вересня 2018 року.
Суддя Т.Ю. Єлісєєва