Справа №200/16828/16-ц
Провадження №2/200/577/18
(заочне)
30 серпня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого, судді - Єлісєєвої Т.Ю.
при секретареві - Кузьминій С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, визнання права власності, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації, -
Позивач звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, визнання права власності та встановлення порядку користування, визнання частково недійсним свідоцтв про право на спадщину та визнання договору дарування недійсним.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що з березня 1993 року вона стала постійно проживати однією сім'єю з її майбутнім чоловіком, ОСОБА_6, в належній йому квартирі АДРЕСА_1. Зазначала, що квартира, в якій вони проживали, знаходилась в старому двоповерховому будинку, який перебував в аварійному стані, на даний час ця будівля повністю зруйнована та на її місці знаходиться новобудова. Восени 2001 року її, на той час, ще громадянський чоловік вирішив продати свою квартиру за 2000 доларів, до яких позивач добавила ще 4 тисячі доларів США від продажу квартири її матері у місті Чернівці та за спільні кошти вони купили у спільну власність для їхньої сім'ї квартиру № АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 17.10.2001 року, посвідченим державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 Стороною договору купівлі-продажу за спільною згодою було зазначено її громадянського чоловіка ОСОБА_6 Також зазначала, що між нею та її громадянським чоловіком, з яким вона потім уклала шлюб, ніколи не виникало жодних спорiв щодо її участi у спiльнiй власностi на їхню квартиру до дня його смерті. Весь час вони проживали як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно відпочивали, неодноразово робили ремонти в спільній квартирі та лише після того, як їхні діти від попередніх шлюбів подорослішали, вони 30.05.2015 року офіційно зареєстрували шлюб та вона разом зі своїм чоловіком зареєструвалися у зазначеній квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її чоловік, ОСОБА_6 Після його смерті відкрилася спадщина на ? частину квартири № АДРЕСА_1, а не на всю квартиру, адже вона вважає, що ? частина належить їй, так як куплена за спільні кошти в інтересах їх сім'ї. Зазначала що спадкоємцями першої черги після його смерті є: позивач (його дружина) та його рідні діти (відповідачі): ОСОБА_2 і ОСОБА_3. 20.07.2016 року кожен з них отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири, адже нотаріус та відповідачі вважали, що уся квартира є об'єктом спадкування. У зв'язку з зазначеним позивач просила суд встановити факт проживання її однією сім'єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу починаючи з березня 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року та визнати за нею право власності на ? частину зазначеної квартири, визнати частково недійсними усі три свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.07.2016 року на квартиру № АДРЕСА_1 кожне в 1/6 частині права власності на вищезазначену квартиру. Також просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після свого чоловіка на на ? частину земельної ділянки площею 0,0608 га, яка розташована на території с.т. «Океан» Сурсько-Михайлівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення садівництва.
Позивач уточнювала свої позовні вимоги у зв'язку з тим, що під час розгляду даної справи 30.10.2017 року ОСОБА_2 подарував 1/6 частину спірної квартири сторонній для нього особі, ОСОБА_4, який силою виселив позивача з власної квартири, у якій вона постійно проживала та зареєстрована та заселив третіх осіб. Тому позивач просила суд також встановити і порядок користування спірною квартирою та визнати договір дарування 1/6 частини квартири недійсним.
В судове засідання від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява у якій він позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а справу розглядати без його участі за наявними в матеріалах справи доказами. Проти заочного розгляду справи не заперечував. Разом з заявою було надано письмові пояснення ОСОБА_1 аналогічні, викладені нею у її уточненій позовній заяві.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, відзиву на позовну заяву та заяв чи клопотань через канцелярію суду від них не надходило.
Представник відповідачів ОСОБА_2 надав 14.03.2017 року заперечення проти позову, в яких зазначено, що відповідачі не заперечують проти позовної вимоги щодо проживання позивача однією сім'єю з померлим ОСОБА_6 Що стосується квартири, яка є спадковою масою після смерті ОСОБА_6, зазначили, що дана квартира була придбана батьком за власні кошти. До цієї квартири у батька відповідачів була своя квартира по вул.Глінки у м. Дніпрі в аварійному будинку. Забудовник «Мост-сіті центру» викупили квартири у мешканців та замість них таким чином померлий придбав квартиру на ж/м Тополя-3. Таким чином відповідачі заперечують факт придбання спірної квартири за спільні кошти позивача та їх померлого батька.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, заяв та клопотань до суду не надавали, пояснень щодо предмету спору не надавали, причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд справи, не з'явилися в судове засідання без повідомленням причини, а позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, судом, в порядку ст.280-281 ЦПК України ухвалено про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані сторонами та витребувані судом письмові докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення уточнених вимог позивача, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Як встановлено в судовому засіданні, на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, ОСОБА_6 належала квартира АДРЕСА_1).
Згідно свідоцтва про шлюб від 30.05.2015 року, виданого Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 287, ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_1
Станом на березень 1993 року ані ОСОБА_6, ані ОСОБА_1 у інших шлюбах не перебували, що підтверджується відповідними свідоцтвами про розірвання їх попередніх шлюбів від 23.08.1989 року та від 12.08.1976 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.12.2015 року. З наданих позивачем доказів вбачається, що спадкоємцями першої після його смерті є його дружина, ОСОБА_1, та його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Кожен з 3-х зазначених спадкоємців отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.07.2016 року на 1/3 частину квартири. Також до складу спадкового майна входила і земельна ділянка площею 0,0608 га. для ведення садівництва, розташована в с/т «Океан» Сурсько-Михайлівської сільської Ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5, а тому була особистою приватною власністю спадкодавця.
Відповідно до положень п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про власність», майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Доказів про наявність жодної іншої угоди щодо режиму власності на вищезазначену квартиру сторонами суду надано не було.
Враховуючи вищезазначене, надані позивачем фотографії та її письмові пояснення, та те, що відповідачі є дітьми спадкодавця та яким особисто достеменно відомо, що їх батько, ОСОБА_6, після розірвання шлюбу з їхньою матір'ю, став з березня 1993 року проживати однією сім'єю з ОСОБА_1 ще до укладення з нею шлюбу, а також їм безпосередньо відомо і факт спільного придбання їхнім батьком разом з позивачем спірної квартири для їх сім'ї, - суд приймає їхнє визнання позову та вважає його таким, що відповідає обставинам справи та не протирічить законодавству (ст. 17 ЗУ «Про власність») та не порушує права інших осіб, зокрема визнання позову не може порушувати права ОСОБА_4, які є похідними від встановлення зазначеного факту проживання однією сім'єю, а тому не можуть ретроспективно захищатися судом щодо цієї частини позовних вимог.
Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, починаючи з 08.03.1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року - день його смерті, а також наявності підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Усі інші вимоги, окрім вимоги про визнання недійсним договору дарування 1/6 частини спірної квартири, є похідними від задоволення зазначених вимог, а тому теж підлягають задоволенню, адже до складу спадщини повинна входити не уся спірна квартира у цілому, а тільки ? частина, належна спадкодавцю. А тому і усі три свідоцтва про право на спадщину, видані: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, на 1/3 частину квартири № АДРЕСА_1 - кожне є недійсним у 1/6 частині в праві власності на зазначену квартиру, а саме:
«1/2(частка спадкодавця у спірній квартирі):3 (кількість спадкоємців, включаючи і позивача)=1/6 частка, замість раніше зазначеної у свідоцтві 1/3 частини квартири; 1/3 (частка зазначена у свідоцтвах про право на спадщину) - 1/6 (частка, на яку тепер мають право кожен з 3-х спадкоємців) = 1/6 частка (частка, у якій усі раніше видані свідоцтва є недійсними у зв'язку зі зменшення частки спадкодавця у праві власності на квартиру з 1 до ? частини, а тому підлягають визнанню недійсними у цій частині). Щодо спадкування вищезазначеної земельної ділянки, яка є особистою приватною власністю спадкодавця, та враховуючи рівність часток кожного зі спадкоємців, позивачу відповідно до положень ч.1 ст. 1267, ч.5 ст. 1268 ЦК України належить право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частину земельної ділянки.
Відповідно до положень ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Відповідно до положень ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Враховуючи вищезазначене законодавство, а також ту обставину, що обдарований 1/6 частини спірної квартири, ОСОБА_4, не є родичем ОСОБА_8 та раніше до дня дарування з ним знайомий не був, а також враховуючи, що єдиною метою оформлення (дарування) на ОСОБА_4 1/6 частини зазначеної квартири було силове протиправне виселення з неї позивача, яка є її співвласником, постійно проживає у зазначеній квартирі та зареєстрована у ній, суд приходить до висновку про недійсність внаслідок фіктивності договору дарування 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 від 30.10.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександрою Михайлівною, серія та номер: 1115, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
Враховуючи задоволення судом усіх вищезазначених вимог та належність позивачу більшої частини спірної квартири є усі підстави для встановлення, запропонованого нею порядку користування спірною квартирою, а саме виділення їй у користування більшою за площею житлової кімнати.
Крім цього, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача судовий збір у розмірі 6 959 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись до ст.ст. 12, 13, 81, 265, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, визнання права власності та встановлення порядку користування квартирою, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання недійсним договору дарування - задовольнити у повному обсязі.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, починаючи з 08.03.1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1:
- виділити у користування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) житлову кімнату площею 16,1 кв.м. (приміщення 3),
- виділити у користування ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) житлову кімнату площею 12,0 кв.м. (приміщення 4),
- залишити у спільному користуванні співвласників зазначеної квартири: коридор площею 7,3 кв.м. (приміщення 1); кладову площею 0,6 кв.м. (приміщення 2); кухню площею 8,6 кв.м. (приміщення 5); туалет площею 1,2 кв.м. (приміщення 6); ванну площею 2,0 кв.м. (приміщення 7) та кладову площею 0,5 кв.м. (приміщення 8).
Визнати недійсним договір дарування 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 від 30.10.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександрою Михайлівною, серія та номер: 1115, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4).
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0608 га. для ведення садівництва, розташовану в с/т «Океан» Сурсько-Михайлівської сільської Ради Солонянського району Дніпропетровської області.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 6 959 грн. 60 коп.
Позивачем рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Т.Ю.Єлісєєва