Справа № 200/7889/18
Провадження №2/200/2685/18
14 вересня 2018 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю. розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 02.06.2003 року. У 2000 році сторони у клали шлюб. Від шлюбу мають дитину.
Разом з позивачем зареєстрована та раніше проживала його мати, яка є відповідачем у справі.
На початку 2015 року відповідач добровільно виїхала зі спірної квартири, забравши з собою особисті речі. На даний час її місце знаходження не відомо.
У зв'язку з тим, що відповідач тривалий час не мешкає в спірній квартирі, не цікавиться квартирою, як житловою площею, не приймає участі в її утриманні, тому просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2018 року позов залишено без руху та позивачеві надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків позивачем, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.07.2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного провадження.
Відповідачеві було запропоновано надати відзив на позов, але від нього відзиву на позов не надано. На адресу відповідача було надіслано позов з додатками до нього, але поштовий конверт повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 02.06.2003 року позивачу належить квартира АДРЕСА_1.
В спірній квартирі зареєстровані позивач та відповідач, яка є його матір'ю.
Відповідач у спірній квартирі з січня 2015 року не проживає, її особистих речей не має, квартирою, як житловою площею, не цікавиться, не приймає участі у її утриманні, комунальні послуги не сплачує, що підтверджується актами від 09.11.2017 року, 20.02.2018 року, 23.04.2018 року. виданими КП «Жилсервіс-2» ДМР.
В Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом.
В силу ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України зобов'язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає доказаним факт не проживання відповідача ОСОБА_2 у спірній квартирі більш ніж шість місяців без поважних причин, відповідач не цікавиться квартирою, як житлом, не приймає участі у сплаті комунальних послуг та утриманні квартири, тому її слід визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 3,4,11-13,81,209,265,268,274,280,282 ЦПК України, суддя, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та зняти ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Єлісєєва Т.Ю.