печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46449/18-к
25 вересня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018100060004154 від 17.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.2 ст.296, ч.2 ст.345 КК України,
20.09.2018 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018100060004154, а саме на тимчасово вилучене майно: балони від фарби червоного кольору з написом «Bosny Spray Paint» - 3 шт.. плакати з рукописними написами синього кольору - 2 шт., пластикова пляшка з написом на етикетці «ЕЛЬЗА» із залишками рідини з різким запахом (ПММ) - 1 шт., уламки від скляних пляшок із залишками рідини зеленого кольору (схожих на медичний препарат «Брильянтовий зелений (зелєнка)» - 10 шт.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У судове засідання прокурор не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, через канцелярію суду слідчий подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що У провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управлiння Нацiональної поліції у м. Києвi перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100060004154 від 17.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.2 ст.296, ч.2 ст.345 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.09.2018 року приблизно о 11:50 год. невстановлені особи під час мітингу біля "Генеральної прокуратури України", що за адресою: м. Київ, вул. Різницька, 13/15, нанесли тілесні ушкодження працівникам поліції, які виконували свої службові обов'язки по охороні громадського порядку. У той же час 17.09.2018 року група невстановлених осіб, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Різницька, 13/15 в ході мітингу, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинили хуліганські дії. 17.09.2018 року приблизно о 13.45 за адресою м. Київ, вул. Мечникова, 14, біля станції метро " Кловська " співробітниками поліції було зупинено громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого при поверхневому огляді було виявлено предмет зовні схожий на пістолет. ОСОБА_4 доставлено до Печерського УП ГУНП у м. Києві.
Під час огляду місця події 17.09.2018 року за адресою: м. Київ, вул. Різницька, 13/15 співробітниками поліції було виявлено та вилучено наступні речі :
-Балони від фарби червоного кольору з написом «Bosny Spray Paint» - 3 шт.
-Плакати з рукописними написами синього кольору 2 шт.
-Пластикова пляшка з написом на етикетці «ЕЛЬЗА» із залишками рідини з різким запахом (ПММ) - 1 шт.
-Уламки від скляних пляшок із залишками рідини зеленого кольору (схожих на медичний препарат «Брильянтовий зелений (зелєнка)» - 10 шт.
Постановою слідчого від 17.09.2018 вилучені речі долучено до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів.
Прокурор вказує, що з метою забезпечення збереження речового доказу, а також повного та неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин кримінального правопорушення виникла необхідність у застосуванні в одному із видів заходів забезпечення кримінального провадження - арешт майна.
Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
З матеріалів клопотання слідує, що майно було вилучено 17.09.2018, а з клопотанням до слідчого судді сторона обвинувачення звернулась 18.09.2018, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті в якому надійшло дане клопотання, відтак клопотання подано в межах установленого процесуального строку.
Судовим розглядом встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100060004154 від 17.08.2018 року, проводиться за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.2 ст.296, ч.2 ст.345 КК України.
Матеріали клопотання свідчать, що вилучене майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
За таких обставин, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до переконання про доцільність задоволення клопотання та накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:
- Балони від фарби червоного кольору з написом «Bosny Spray Paint» - 3 шт.
- Плакати з рукописними написами синього кольору - 2 шт.
- Пластикова пляшка з написом на етикетці «ЕЛЬЗА» із залишками рідини з різким запахом (ПММ) - 1 шт.
- Уламки від скляних пляшок із залишками рідини зеленого кольору (схожих на медичний препарат «Брильянтовий зелений (зелєнка)» - 10 шт.
Місцем збереження речового доказу визначити камеру збереження речових доказів Печерського УП ГУ НП у м. Києві вул. Московська 30.
Заборонити використовувати та розпоряджатися даними речами до прийняття законного рішення у кримінальному проваджені.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1