Іменем України
25 вересня 2018 року
Київ
справа №826/7495/15
адміністративне провадження №К/9901/5327/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби інтелектуальної власності України, до якої приєдналась третя особа - ОСОБА_2, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: Данилишина В.М., Качура І.А., Келеберди В.І. від 29.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мацедонської В.Е., Грищенка Т.М., Лічевецького І.О. від 10.11.2015 у справі №826/7495/15 за позовом ЄДА РІСЕРЧ ЕНД ДЕВЕЛОМПМЕНТ КО. ЛТД. до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: Тева Фармацевтікал Індастріз Лтд, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Компанія Єда Рісерч Енд Девелопмент Ко. ЛТД. (Yeda Research and Development Co. LTD.) (далі - позивач) звернулась з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02 грудня 2014 року про відмову у продовженні строку дії патенту України №62908 на винахід фракції кополімеру-1, способи їх одержання, композиції та спосіб лікування розсіяного склерозу (далі - патент), прийнятого щодо позивача, а також зобов'язання відповідача розглянути клопотання про продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, подане 07 листопада 2014 року позивачем для продовження строку дії патенту.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, позов Компанії Єда Рісерч Енд Девелопмент Ко. ЛТД. (Yeda Research and Development Co. LTD.) задоволено.
В касаційній скарзі Державна служба інтелектуальної власності України, до якої приєдналась третя особа ОСОБА_2, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову повністю. Касаційна скарга мотивована тим, що судами при з'ясуванні обставин справи залишено поза увагою пояснення відповідача щодо необхідності розкриття тлумачення змісту поняття "вірогідність" і "достовірність", оскільки у відповідача не було сумнівів саме у вірогідності, правильності (достовірності) наданої їм інформації.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у даній справі стосується права компанії Єда Рісерч Енд Девелопмент Ко. ЛТД. на продовження строку дії патенту України № 62908 на винахід «Фракції Кополімеру-1, способи їх одержання, композиції та способів лікування розсіяного склерозу». Зазначений патент виданий Міністерством освіти і науки України. Відповідно до вимог ч.4 ст.6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» строк дії патенту закінчується 24 травня 2015 року. Водночас, згідно цієї ж правової норми, строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.
Державним фармакологічним центром Міністерства охорони здоров'я України 10 травня 2007 року, на підставі рішення про державну реєстрацію лікарського засобу, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України від 20 квітня 2007 року №200, видано Тева Фармацевтікал Індастріз ЛТД реєстраційне посвідчення на лікарський засіб №UA/6307/01/01, а саме КОПАКСОН®-ТЕВА, розчин для ін'єкцій, 20 мг/мл. Лікарський засіб зареєстровано в Україні терміном на 5 (п'ять) років.
Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку, що позивач мав передбачене законом право на звернення до уповноваженого органу щодо продовження строку дії патенту.
Також судами встановлено, що, відповідно до виключної ліцензії на патент, наданої позивачем Тева Фармацевтікал Індастріз ЛТД, зазначені суб'єкти господарювання спільно здійснюють свою діяльність в Україні. Вказане підтверджується спільним аффідавітом позивача та Тева Фармацевтікал Індастріз ЛТД від 19 жовтня 2014 року.
07 листопада 2014 року позивач через уповноваженого представника звернувся до відповідача із клопотанням про продовження строку дії патенту. До клопотання позивачем додано платіжне доручення, оригінал довіреності, аффідавіт з перекладом, завірену копію посвідчення про державну реєстрацію.
За результатом розгляду даного клопотання Державною службою інтелектуальної власності України було прийнято рішення від 02 грудня 2014 року про відмову в продовженні строку дії патенту, оскільки клопотання та документи, що додані до нього, не відповідають вимогам, зазначеним у розділах 1 та 2 Інструкції про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки від 13 травня 2002 року №298. Мотиви, з яких виходив відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, були наведені у супровідному листі до цього рішення за №1-11/8848 від 02 грудня 2014 року, відповідно до змісту якого у зв'язку з відсутністю відомостей про фракційний склад та молекулярну масу активної речовини в препараті КОПАКСОН®-ТЕВА, є підстави вважати активну сполуку в препараті КОПАКСОН®-ТЕВА та сполуку згідно патенту України 62908 різними.
Такого висновку відповідач дійшов завдяки відповіді ДП «Український інститут промислової власності» на попередньо направлений ним запит про надання висновку експертизи щодо того, чи є речовина, захищена патентом, використаною у препараті КОПАКСОН®-ТЕВА складу - 1 мл розчину та містить глатирамеру ацетату 20 мг.
Так, листом від 27 листопада 2014 року №2144/1.2 ДП «Український інститут промислової власності» повідомив, що згідно з патентом, об'єктами винаходу є фракції кополімеру-1, які містять менше 5% молекул кополімеру-1, які мають молекулярну масу більшу ніж 40 кДа, більше 75% фракції мають молекулярну масу від 2 до 20 кДа; кополімер-1, що має молекулярну масу від 5 до 9 кДа; композиції та способи лікування розсіяного склерозу за допомогою цих сполук. В описі до патенту зазначено, що кополімер-1 - це синтетичний поліпептидний аналог основного білка мієліну та є сумішшю поліпептидів, що складається з аланіну, лізину, тірозину та глутамінової кислоти, який синтезують шляхом полімеризації цих чотирьох амінокислот з утворенням продуктів з середньою молекулярною масою 23 кДа. Винахід за патентом полягає в одержанні фракції кополімеру-1, по суті вільної від кополімеру-1 з молекулярною масою більшою ніж 40 кДа, де цю фракцію кополімеру-1 з бажаною молекулярною масою одержують відомим способом одержання кополімеру-1 з наступним виділенням з нього необхідної фракції. Оскільки кополімер-1 є синонімом сполуки глатирамеру ацетату і є відомою речовиною, а патент стосується лише певної фракції цієї речовини або кополімеру-1, що має молекулярну масу від 5 до 9 кДа, тому ці речовини є різними, незважаючи на те, що кополімер-1 згідно патенту є виділеним з відомого кополімеру-1. У зв'язку з відсутністю відомостей про фракційний склад та молекулярну масу активної речовини у препараті КОПАКСОН®-ТЕВА, є підстави вважати активну сполуку у препараті та сполуку згідно патенту різними.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення мотивоване не тим, що воно прийняте з урахуванням усіх обставин та відомостей, які мають значення для його прийняття, а за відсутності відомостей, необхідних для такого прийняття, а саме за відсутності відомостей про фракційний склад та молекулярну масу активної речовини у препараті.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п.1, 3 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №436/2011 (яке діяло на час виникнення спірних правовідносин), Державна служба інтелектуальної власності України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Основними завданнями Державної служби є: реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності; внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Згідно з ст.1, ч.ч.1-4 ст.6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель). Патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.
Правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. Об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу. Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.
Порядок продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, врегульований Інструкцією про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 13 травня 2002 року №298 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно п.1.1 розділу 1 вищезазначеної Інструкції, ця Інструкція, розроблена відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», встановлює порядок продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, та визначає вимоги до клопотання про продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є такий засіб, порядок розгляду клопотання.
Розгляд клопотання про продовження строку дії патенту та порядок прийняття рішення за наслідками такого розгляду регламентується розділом 3 Інструкції.
Відповідно до п.п.3.5, 3.6 вищезазначеної Інструкції у разі невідповідності клопотання вимогам, зазначеним у розділах 1 і 2 цієї Інструкції, або в разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо вірогідності інформації, що містять подані документи, Державна служба направляє власнику патенту повідомлення із зазначенням невідповідностей та/або запитом про надання додаткових документів, необхідних для прийняття рішення. Власнику патенту надається 2 місяці від дати одержання ним повідомлення або запиту Державної служби для усунення невідповідностей та/або надання додаткових документів. Якщо власник у встановлений строк надасть відповідь та/або додаткові документи, то Державна служба розглядає їх протягом місяця від дати надходження.
Водночас, відповідно до п. 3.7 Інструкції рішення про відмову в продовженні строку дії патенту (додаток 2) приймається, якщо:
- клопотання та документи, що додаються до нього, не відповідають вимогам, зазначеним у розділах 1 і 2 Інструкції;
- пропущено строк, установлений п.1.5 Інструкції;
- пропущено строк, установлений п.3.6 Інструкції;
- патент визнано недійсним;
- дію патенту припинено.
Судами встановлено, що рішення про відмову у продовженні строку дії патенту прийнято ним з підстав невідповідності клопотання вимогам, зазначеним у розділах 1 і 2 Інструкції.
Судом апеляційної інстанції вірно вказано, що згідно вимог п.3.5 невідповідність клопотання вимогам, зазначеним у розділах 1 і 2 Інструкції, є також підставою для направлення заявнику повідомлення або запиту про усунення невідповідностей або усунення недоліків. Таким чином, вказана підстава згідно вимог п.п.3.5 та 3.7 Інструкції може бути підставою як для направлення повідомлення/запиту Державною службою інтелектуальної власності України для того, щоб заявник усунув недоліки і таким чином відтерміновує прийняття рішення за клопотанням, так і для відмови у задоволенні вказаного клопотання. При цьому, Інструкція не містить вказівок, в яких випадках (за наявності яких недоліків) суб'єкт владних повноважень може прийняти рішення про направлення повідомлення/запиту, а в яких одразу прийняти рішення про відмову. Віднесення даного питання до дискреційних повноважень Державної служби інтелектуальної власності невиправдано розширюватиме повноваження даного державного органу, оскільки за відсутності нормативного врегулювання, надає підстави приймати різні за змістом рішення в аналогічних ситуаціях, а отже така його діяльність містить ризики непередбачуваності та непрозорості для заявників.
Крім того, відповідно до вимог п.3.7 вищезазначеної Інструкції однією з підстав для відмови у продовженні строку дії патенту є пропущення строку, встановленого п.3.6 Інструкції, тобто часу відведеного заявнику для виконання вимог направленого йому уповноваженим органом повідомлення/запиту.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з покликанням судів попередніх інстанцій, що при невідповідності клопотання вимогам, зазначеним в розділах 1 і 2 Інструкції, має наслідком обов'язкове направлення повідомлення/запиту заявнику клопотання з метою усунення недоліків та/або надання додаткових документів. В подальшому, якщо відповідні дії заявником у встановлений термін виконані не будуть або ж ці додаткові пояснення/документи, на думку уповноваженого органу, не усувають порушення, встановлені розділами 1 і 2 Інструкції, зазначене є підставою для прийняття рішення про відмову у продовженні строку дії патенту.
Правильність зазначеного висновку також підтверджується одним з визначальних чинників, яким мають відповідати рішення суб'єктів владних повноважень, а саме право особи на участь у прийнятті рішення стосовно неї. В даному випадку подання заявником клопотання та доданих до нього документів, які, як він вважав, відповідають вимогам Інструкції, однак, які з будь-яких причин не задовольняють уповноважений орган, не позбавляють право такого заявника на усунення недоліків або надання додаткових документів, оскільки таке його право вбачається з п.3.6 Інструкції та якому коререспондується відповідний обов'язок уповноваженого органу - відповідача згідно п.3.5 Інструкції.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Державної служби інтелектуальної власності України, до якої приєдналась третя особа - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз ,
Судді Верховного Суду