26 вересня 2018 року
Київ
справа № 826/13421/17
провадження № К/9901/59738/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу, володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель про визнання протиправним та скасування пункту наказу, зобов'язання вчинити дії,
Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2018 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року в зазначеній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року залишив без руху.
Скаржник подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
ОСОБА_3 (далі також позивач) звернулась до суду з позовом до Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель (далі також відповідач, Управління), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила:
визнати незаконним та скасувати пункт 3 наказу начальника Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель (по стройовій частині) від 14 квітня 2017 року № 36 щодо продовження терміну прийняття посади молодшим лейтенантом ОСОБА_3;
зобов'язати відповідача внести зміни до наказу начальника Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель (по стройовій частині) від 10 травня 2017 року № 56 щодо зміни дати прийняття справ і посади на фактичну, а саме - з 14 квітня 2017 року.
Суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини справи.
Наказом Міністра оборони України від 8 квітня 2017 року № 235 ОСОБА_3 призначено на посаду офіцера адміністративного відділу та кадрів Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель.
Відповідно до наказу начальника Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель (по стройовій частині) Міністерства оборони України ОСОБА_5 від 12 квітня 2017 року № 34 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 з 12 квітня 2017 року зараховано до списків особового складу названого Управління на всі види забезпечення та надано останній три дні (з 12 по 14 квітня 2017 року) для прийняття справ та посади.
За твердженням позивача, станом на 14 квітня 2017 року ОСОБА_3 фактично прийнято справи та посаду, та подано на погодження безпосередньому керівнику - начальнику адміністративного відділу та кадрів Управління, полковнику ОСОБА_2 проект акта про прийняття-передачу матеріальних цінностей, які знаходяться на обліку, - особових справ і трудових книжок, іншої документації, та рапорт про прийняття справ та посади відповідно до наказу Міноборони від 8 квітня 2017 року № 235. Ці рапорт і проект акта не були погоджені (завізовані) начальником адміністративного відділу та кадрів Управління, полковником ОСОБА_2 з причини необхідності внесення до тексту акта коригувань.
14 квітня 2017 року начальник адміністративного відділу та кадрів Управління, полковник ОСОБА_2 звернувся до начальника Управління (по стройовій частині) ОСОБА_5 із рапортом (вх. №74/з) про продовження ОСОБА_3 терміну для прийняття справ та посади ще на 26 днів з 15 квітня по 10 травня 2017 року. В якості підстави для продовження терміну прийняття справ та посади військовослужбовцем зазначено, що впродовж періоду з 12 по 14 квітня 2017 року ОСОБА_3 рапорт та акт приймання-передавання справ і посади за підпорядкуванням не подала, прийом облікових документів особового складу управління не завершила, а також зроблено посилання на наявність сімейних обставин військовослужбовця.
При цьому, як стверджував позивач, тяжкі сімейні обставини, які б перешкоджали їй прийняти справи та посаду, в дійсності були відсутні.
У той же день начальник Управління (по стройовій частині) ОСОБА_5 у частині, що стосується позивача, прийняв наказ від 14 квітня 2017 року № 36, пунктом 3 якого наказано продовжити молодшому лейтенанту ОСОБА_3 термін приймання справ та посади на 26 днів з 15 квітня по 10 травня 2017 року. Підставою для прийняття наказу № 36 в цій частині стали наказ Міноборони від 8 квітня 2017 року № 235 та рапорт від 14 квітня 2017 року вх. №74/з. За твердженнями позивача, текст наказу від 14 квітня 2017 року № 36 до її відома доведений не був.
Упродовж періоду з 14 квітня 2017 року по 10 травня 2017 року начальник адміністративного відділу та кадрів Управління, полковником ОСОБА_2 на адресу начальника Управління (по стройовій частині) подав рапорти від 14 квітня 2017 року та від 28 квітня 2017 року із пропозиціями про залучення молодшого лейтенанта ОСОБА_3 до виконання невідкладних завдань з урахуванням воєнно-політичної обстановки 15, 16, 17, 29 і 30 квітня 2017 року (з наданням їй днів відпочинку в інший час).
10 травня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до начальника адміністративного відділу та кадрів Управління полковника ОСОБА_2 із рапортом (вх. №104/з від 10 травня 2017 року) про прийняття нею справ та посади офіцера начальника адміністративного відділу та кадрів Управління, з наданням акта прийому-передачі документів.
У той же день начальник Управління (по стройовій частині) ОСОБА_5 на підставі наказу Міноборони від 8 квітня 2017 року № 235, рапорту ОСОБА_3 від 10 травня 2017 року та акту приймання-передавання справ і посади прийняв наказ № 46, згідно з яким молодшого лейтенанта ОСОБА_3, призначену наказом Міноборони від 8 квітня 2017 року № 235 на посаду офіцера адміністративного відділу та кадрів Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель, вирішено вважати такою, що з 10 травня 2017 року справи та посаду прийняла та приступила до виконання службових обов'язків за вказаною посадою. Також позивачу цим наказом установлено оклад за посадою у розмірі 1050 грн. на місяць.
Уважаючи безпідставним факт продовження терміну прийняття посади, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 10 квітня 2018 року позов задовольнив частково:
визнав протиправним та скасував пункт 3 наказу начальника Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель (по стройовій частині) від 14 квітня 2017 року № 36 в частині продовження терміну прийняття посади молодшим лейтенантом ОСОБА_3;
зобов'язав Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель внести зміни до наказу начальника Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель (по стройовій частині) від 10 травня 2017 року № 56, шляхом зміни дати прийняття ОСОБА_3 справ і посади з дати « 10 травня 2017 року» на « 15 квітня 2017 року»;
у решті позову відмовив.
ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки оскаржив вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 липня 2018 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року.
ОСОБА_2 уважає таку ухвалу постановленою з порушенням норм процесуального права та оскаржив її в касаційному порядку.
Як убачається зі змісту вказаної ухвали, апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки останнього.
Так, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції, встановивши обставини справи, зокрема, підстави для продовження терміну для прийняття позивачем посади, дійшов висновку про безпідставне продовження такого терміну. При цьому в межах даної справи не досліджувалися питання належного чи неналежного виконання ОСОБА_2 функціональних обов'язків і правомірність накладення на апелянта дисциплінарного стягнення. У той час як оцінка таким обставинам повинна надаватися в межах адміністративної справи № 826/11819/17 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводи касаційної скарги не спростовують установлені судом апеляційної інстанції обставини та не дають підстав для висновку про те, що суд першої інстанції вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2
Відповідно до частин першої, четвертої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
За правилом пункту 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, вірно застосував положення пункту 3 частини першої статті 305 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної нормм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає і ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі № 826/13421/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу, володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель про визнання протиправним та скасування пункту наказу, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич