Іменем України
26 вересня 2018 року
Київ
справа №489/2567/17
провадження №К/9901/3943/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 489/2567/17
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Кравця О. О., суддів: Домусчі С. Д., Коваля М. П.
І. Суть спору
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання незаконною та скасування постанови серії БР № 457762 від 27 квітня 2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій інспектора 2 роти 1 батальйону УПП в м. Миколаєві ДПП Національної поліції України Бондара С. О., які полягають у зупинці належного позивачу транспортного засобу та складення відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення.
2.1. Позивач вказує, що 27 квітня 2017 року він дійсно керував транспортним засобом "CITROEN C4", номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Китобоїв зі сторони вул. Театральна в бік вул. Новозаводська повернув на вул. Космонавтів в бік площі Перемоги.
2.2. Позивач стверджує, що він, побачивши пішоходів, які перетинали вул. Космонавтів з боку вул. Театральна в сторону вул. Новозаводська, та пропустивши їх, продовжив рух по вул. Космонавтів, проте був зупинений працівниками патрульної поліції та, як наслідок інспектором складено постанову про адміністративне правопорушення.
2.3. Вважаючи постанову серії БР № 457762 від 27 квітня 2017 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. неправомірною, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про її скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Інспектором 2 роти 1 батальйону УПП в м. Миколаєві ДПП Національної поліції України Бондарем С. О. прийнято постанову серії БР № 457762 від 27 квітня 2017 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за порушення вимог пунктів 16.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), що призвело до скоєння правопорушення, передбаченого частиною другої статті 122 КУпАП.
4. З постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що 07 квітня 2017 року о 07 год. 45 хв. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2, в м. Миколаєві на нерегульованому перехресті вул. Китобоїв та вул. Космонавтів, повертаючи праворуч не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав, чим порушено вимоги пунктів 16.2 Правил дорожнього руху та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
5. Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19 жовтня 2017 року в позові відмовлено.
6. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року скасовано постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19 жовтня 2017 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.
7. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що наданим відеозаписом підтверджується, що при в'їзді автомобіля позивача на пішохідний перехід, на ньому вже перебували пішоходи, які знаходились на середині проїзної частини, а також двоє пішоходів з боку вул. Новозаводської швидко підійшли до пішохідного переходу і на момент повороту автомобіля позивача вже почали рух через проїзну частину, а відтак в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення.
8. Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, прийшов до висновку про відсутність в діях позивача факту порушення вимог пункту 16.2 Правил дорожнього руху, оскільки з відеозапису нагрудної відеокамери поліцейського патрульної поліції неможливо встановити, яким чином здійснив проїзд перехрестя водій ОСОБА_1
IV. Касаційне оскарження
9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
10. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення було виявлено відповідачем візуально під час здійснення нагляду за дорожнім рухом, що підтверджується відеозаписом реєстратора патрульного.
11. Водночас, позивач у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
13. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
17.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
18. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
19. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
20. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
21. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
22. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
23. Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
24. В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
25. У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
26. Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
26.1. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
27. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
28. Так, пунктом 16.2.Правил дорожнього руху обумовлено, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
29. Частиною другою статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
30. Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух" контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
31. За змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
32. Статтею 251 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
33. Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
VI. Позиція Верховного Суду
34. Аналіз положень статті 258 КУпАП дає підстави для висновку про надання Національній поліції права не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
35. Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
36. Таким чином під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
37. З оскаржуваної постанови вбачається, що 07 квітня 2017 року о 07 год. 45 хв. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2, в м. Миколаєві на нерегульованому перехресті вул. Китобоїв та вул. Космонавтів, повертаючи праворуч не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав, чим порушено вимоги пунктів 16.2 Правил дорожнього руху та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.
38. Слід зауважити, що наданими матеріалами відеозапису, факту порушення позивачем пунктів 16.2 Правил дорожнього руху не встановлено, оскільки водій ОСОБА_1, здійснюючи поворот праворуч, та надавши дорогу пішоходам, продовжив свій рух.
39. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 457762 від 27 квітня 2017 року у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.
40. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
41. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.
42. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець