Іменем України
25 вересня 2018 року
м. Київ
справа №750/2001/16-а
адміністративне провадження №К/9901/7511/18, № К/9901/7509/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 750/2001/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - об'єднане управління ПФУ), третя особа - публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма (далі - ПАТ ВТФ) «Сіверянка», про призначення пенсії, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та об'єднаного управління ПФУ
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Земляної Г.В., суддів Межевич М.В., Сорочко Є.О., -
29 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача зарахувати їй до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди її роботи з 18 липня 1984 року по 01 серпня 1992 року та з 23 грудня 1993 року по 23 грудня 1998 року, а також зобов'язати відповідача призначити з 29 квітня 2014 року пенсію на пільгових умовах за списком №2.
Позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, оскільки вона має загальний трудовий стаж майже 30 років, на момент звернення до пенсійного органу досягла 50 років 6 місяців та має необхідний пільговий стаж, передбачений пунктом «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Деснянський районний суд м. Чернігова постановою від 21 квітня 2016 року частково задовольнив позовні вимоги: визнав неправомірними дії об'єднаного управління ПФУ щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173; зобов'язав об'єднане управління ПФУ призначити пенсію ОСОБА_1 з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за вказаним списком № 2.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив, зокрема, із того, що ненадання уточнюючої довідки відповідно до вимог пункту 20 Порядку Підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), не позбавляє ОСОБА_1 права на пільгову пенсію, оскільки її трудова книжка, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж та записи в ній відповідають вимогам законодавства і підтверджують необхідний для цього стаж роботи позивача на посаді швачки в період з 23 грудня 1993 року по 23 грудня 1998 рік, що підтверджується листом Державної експертизи праці Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації від 05 червня 2001 № 306/13, умови праці, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 за професіями, приведеними в наказі № 168, де працівникам закритого акціонерного товариства (в подальшому реорганізовано в ПАТ ВТФ) «Сіверянка» за результатами атестації підтверджені на термін до 23 грудня 1998 року.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 грудня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції, ухвалив нову, якою частково задовольнив позовні вимоги: визнав неправомірними дії об'єднаного управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи з 18 липня 1984 року по 31 липня 1992 року та зобов'язав об'єднане управління ПФУ зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах період її роботи з 18 липня 1984 року по 31 липня 1992 року. В решті позову - відмовив.
Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив із того, що робота позивача за період роботи з 18 липня 1984 року по 31 грудня 1991 року та посада, на якій працювала позивач за період з 01 січня 1992 року по 31 липня 1992 року мають бути включені до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 з урахуванням того, що в той час проведення атестації робочих місць не вимагалось.
17 грудня та 28 грудня 2016 року ОСОБА_1 та об'єднане управління ПФУ, відповідно, звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, ухвалити нове рішення.
При цьому, позивач просить, залишити в силі рішення суду першої інстанції, а об'єднане управління ПФУ - відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга позивачки мотивована, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі й пільговий, є трудова книжка. Також ОСОБА_1 зазначає, що у період з 23 грудня 1993 року по 23 грудня 1998 року вона працювала на посаді швачки 4 розряду, а не оператора швейного обладнання, як помилково вважав апеляційний суд.
Об'єднане управління ПФУ обґрунтовує свою касаційну скаргу, поміж іншого тим, що суд апеляційної інстанції протиправно зобов'язав його зарахувати до пільгового стажу позивачки період роботи з 18 липня 1984 року по 31 липня 1992 року без наявності уточнюючої довідки. Окрім цього, ОСОБА_1 не надала документів щодо проведення атестації робочого місця.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 05 та 25 січня 2017 року відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи першою ухвалою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про їх без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 набула загального стажу - 29 років 11 місяців 5 днів.
21 жовтня 2015 року позивачці виповнилося 50 років 6 місяців, в зв'язку з чим остання звернулася до відповідача з проханням призначити їй пенсію на пільгових умовах.
Листом від 19 січня 2016 року № 1079/03 позивача було повідомлено, що їй було відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи по списку №2 та відсутності необхідного віку.
Також суди встановили, що відповідно до записів трудової книжки та довідки ПАТ ВТФ «Сіверянка» від 26 грудня 2014 року № 120 позивачка працювала на Чернігівській фабриці гумо - технічних виробів і виконувала роботи безпосередньо у виробництві засобів хімічного захисту з 18 липня 1984 року по 31 грудня 1991 року (швачка-мотористка, оператор швейного устаткування), що дає право на державну пенсію на пільгових умовах за списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.
Крім того, спеціальний трудовий стаж позивача підтверджується уточнюючою довідкою від 30 листопада 2015 року № 66, яка була надана суду апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали про витребування доказів (а.с.83).
До того ж суд апеляційної інстанції встановив, що з записів трудової книжки вбачається, що позивач з 01 січня 1992 року продовжувала працювати в цеху по пошиву засобів хімзахисту швачкою та продовжувала шити засоби хімзахисту до 01 серпня 1992 року.
01 серпня 1992 року наказом від 28 липня 1992 року № 133 ОСОБА_1 переведено на роботу з нормальними умовами праці.
При цьому посада, на якій працювала позивач за період з 01 січня 1992 року по 31 липня 1992 року, віднесена до Списку №2, затвердженого вже постановою від 26 січня 1991 року №10.
Отже, апеляційним судом встановлено, що пільговий стаж за період роботи з 18 липня 1984 року по 31 липня 1992 року складає вісім років та чотирнадцять днів.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За загальним правилом право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (стаття 12 Закону № 1788-ХІІ).
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року включно.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
За приписами статті 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пунктів 3, 4.5 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року N 442 (далі - Порядок проведення атестації). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Згідно пунктів 1, 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, до такої категорії працівників віднесені, серед іншого, робітники та інженерно-технічні робітники, безпосередньо зайняті в цехах, виробництвах (на правах цехів) и окремих установках нижченаведених виробництв, зокрема, гумового та шинного в цехах, ділянках: каландрових, збірних, рукавних, транспортерних стрічок та приводних ременів, автокамерних та шинних, формової та неформової техніки (за виключенням обробки гумових формових та неформових деталей), гумового взуття (за виключенням ділянок сортування та упаковки), закройно-намазочних, маканних виробів, ебоніту та виробів з нього, повітроплавного та інженерного майна, губчатих виробів, засобів хімічного захисту, прогумованих тканин, гумування закритих ємностей та хімічної апаратури, валів та інших виробів; регенерата (за виключенням ділянок старої гуми та підготовчих цехів); гутаперчі (розділ ХІ «Хімічне виробництво», підрозділ 1 «Основне виробництво», п.4).
Відповідно до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, до такої категорії працівників відносяться робітники, зайняті у виготовленні засобів хімічного захисту (розділ ХХ. Легка промисловість 2211000а-17541).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що період роботи з 18 липня 1984 року по 31 грудня 1991 року на Чернігівській фабриці гумо-технічних виробів безпосередньо у виробництві засобів хімічного захисту за професією, посадою швачка-мотористка, оператор швейного устаткування, яка передбачена списком №2 розділу 11 підрозділу 1 пункту 4 постанови Ради Міністрів України СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, та період роботи 01 січня по 31 липня 1992 року 1992 року у цеху по пошиву засобів хімзахисту швачкою, передбачена списком № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, тому ці періоди повинні бути зараховані до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Щодо періоду роботи позивачки з 23 грудня 1993 року по 23 грудня 1998 року, то колегія суддів виходить із такого.
Наказом Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» від 23 грудня 1993 року № 168 затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням, згідно спискам №1, №2
Відповідно до листа Державної експертизи Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 05 червня 2001 року №306/13 експертизою матеріалів атестації робочих місць, наданих ЗАТ «Сіверянка», встановлено, що первинна атестація робочих місць проведена відповідно з вимогами нормативних документів по цьому питанню, за її результатами видано наказ від 23 грудня 1993 року № 168, яким підтверджено право на пенсію за списком №2 працівникам підрозділів, які вказані в переліку професій вищевказаного наказу про результати атестації. Умови оплати праці, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 для професій, приведених в наказі №168, працівникам ЗАТ «Сіверянка» підтверджено на термін до 23 грудня 1998 року.
Однак, згідно додатку до наказу Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» від 23 грудня 1993 року № 168 «Перелік робочих місць, виробництв, професій та посад, працівникам яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення», до списку №2 не віднесено посаду швачки, яку у цей період обіймала позивач.
Таким чином період роботи позивача на посаді швачки з 23 грудня 1993 року по 23 грудня 1998 року не підлягає зарахуванню до пільгового стажу з підстав відсутності доказів на підтвердження шкідливих умов праці у орендному підприємстві «Сіверянка» та проведення атестації робочого місця за вказаний період.
З огляду на наявність у ОСОБА_1 загального трудового стажу 29 років 11 місяців 5 днів, та понад 8 років стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, колегія суддів вважає, що позивачка має право на пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Отже, враховуючи, що стаж роботи позивача із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 складає більше 8 років, вона матиме право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 4 роки, тобто по досягненню нею 56-річного віку.
На час звернення ОСОБА_1 до об'єднаного управління ПФУ вона досягла віку 50 років та 6 місяців, що свідчить про недосягнення віку, з якого може бути призначено пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2 із зменшенням пенсійного віку.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність дій об'єднаного управління ПФУ щодо відмови позивачці у зарахуванні до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи з 18 липня 1984 року по 31 липня 1992 року та наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати зазначений період роботи позивача до пільгового стажу.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржників, наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом оспорюваного рішення і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржників відхилено.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 750/2001/16-а - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду