Іменем України
25 вересня 2018 року
Київ
справа №804/2244/18
адміністративне провадження №К/9901/56870/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду в складі судді Тулянцева І.В. від 02.04.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Чепурнова Д.В., Сафронова С.В., Мельник В.В. від 19.06.2018 у справі №804/2244/18 за позовом Керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до Новопідкрязької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Новомосковська місцева прокуратура звернулася до суду з вищевказаним позовом, згідно з яким просила:
- визнати протиправною бездіяльністю Новопідкрязької сільської ради Дніпропетровської області з питання не затвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населення (їх частин), а саме дитячого майданчика, який розташований на пришкільній земельній ділянці у с. Новопідкряж;
- зобов'язати Новопідкрязьку сільську раду Дніпропетровської області вчинити дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації та паспортизації дитячого майданчика, який розташований на пришкільній земельній ділянці у с. Новопідкряж.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, адміністративний позов повернуто позивачу на підставі п.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що прокурор має адміністративну процесуальну дієздатність для захисту інтересів держави, а тому суди дійшли помилкового висновку, що в даному позові відсутні порушувані інтереси держави. Вказує, що місцеві державні адміністрації не здійснюють контролю за дотримання законодавства у сфері благоустрою в населеному пункті, водночас, затвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населення (їх частин), а саме дитячого майданчика, який розташований на пришкільній земельній ділянці у с. Новопідкряж входить до повноважень органу місцевого самоврядування, та їх невиконання загрожує безпеці дітей.
Заслухавши суддю-доповідача, суд прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини першої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції), здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому, на що в даному випадку вказує позивач обґрунтовуючи заявлений позов.
Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень.
Отже підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що повноваження на здійснення контролю за дотриманням законодавства з благоустрою покладено до органи державної архітектурної інспекції. Апеляційний суд дійшов висновку, що вказані повноваження виконують місцеві державні адміністрації.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями.
Порядок здійснення державного контролю у сфері благоустрою населених пунктів визначається цим Законом та іншими законодавчими актами.
Проте нормативного акту, який затверджував би порядок проведення контролю у сфері благоустрою місцевими державними адміністраціями не затверджено. Законом України "Про місцеві державні адміністрації" не передбачено повноваження місцевої державної адміністрації щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства з благоустрою у населених пунктах відповідними органами місцевого самоврядування.
Водночас статтею 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Як вбачається з позовних вимог, прокурор просить визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Новопідкрязьку сільську раду Дніпропетровської області вчинити дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації та паспортизації дитячого майданчика, який розташований на пришкільній земельній ділянці у с. Новопідкряж.
Отже, оскільки відповідачем є відповідна сільська рада, самоврядний контроль також виключається.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що в даній справі прокурор наділений процесуальною дієздатністю на звернення до суду з відповідним позовом, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись ст.ст. 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
Судді Верховного Суду