Справа № 461/3344/17 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/783/6738/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:59
11 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,
секретар: Симець В.І.,
за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника позивача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова в складі судді Юрківа О.Р. від 13 липня 2017 року у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» про зобов'язання до вчинення дій, -
рішеннямГалицького районного суду м. Львова від 13 липня 2017 року позов задоволено повністю.Зобов'язано ОСОБА_2 за власні кошти демонтувати самовільно встановлену металеву огорожу в подвір'ї будинку АДРЕСА_1 у місті Львові.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Галицької районної адміністрації Львівської міської ради витрати за сплату судового збору в розмірі 114,70 грн.
Дане рішення оскаржила ОСОБА_2
В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Галицького районного суду м. Львова у справі №461/4493/17 за позовом ОСОБА_2 до Галицької районної адміністрації, третя особа ЛКП «Старий Сихів» про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Галицької районної адміністрації ЛМР №64 від 06.03.2017р. Вважає рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи та є передчасними по суті. Зазначає, що підставою для задоволення судом позовних вимог про знесення огорожі визначено розпорядженням Галицької районної адміністрації ЛМР від 06.03.2017 року № 64. Вказує на те, що відповідач у справі заявила свої вимоги до позивача щодо визнання протиправним та скасування вищезгаданого розпорядження у формі окремого адміністративного позову і таким чином реалізувала своє право на судовий захист. Крім цього, вказує, що відповідачем оскаржена постанова адміністративної комісії Галицької районної адміністрації з цього самого питання у адміністративній справі №461/5228/17. Зазначає, що судом не зупинено провадження у справі до вирішення питання у адміністративній справі, що має значення для прийняття рішення у даній справі.
В судове засідання відповідач та представник третьої особи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі учасники справи (їх представники) повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також те, що інтереси відповідача у судовому засіданні захищав представник.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, представника позивача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.5 ст. 319, ст.13, ч. 1. 7 ст. 376 ЦК України, ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 5 ст. 3 Закону України "Про планування і забудову територій" тазадовольняючи позов, - виходив з того, що постановою № 271 від 23.12.2016 року адміністративної комісії ГРА ЛМР ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП до стягнення у виді штрафу в сумі 680,00 грн. Відповідно до тексту постанови, ОСОБА_2 порушила правила благоустрою територій населених пунктів, а саме п. 20.1.24 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою ЛМР від 21.04.2011 року № 376, самовільно встановивши металеву огорожу в подвір'ї будинку АДРЕСА_1. Постанова оскаржена не була. 06.02.2017 року директором ЛКП «Старий Львів» на адресу ОСОБА_2 було направлено попередження № 109 про самостійний демонтаж огорожі у п'ятиденний строк. У акті від 23.02.2017 року працівниками ЛКП «Старий Львів» зафіксовано факт того, що попередження відповідачем виконано не було, огорожа не демонтована. Розпорядженням голови Галицької РА ЛМР від 06.03.2017 року № 64 ОСОБА_2 зобов'язано самостійно демонтувати огорожу в буд. № 1 на вул. Підгірній у строк до 01.04.2017 року. У акті від 04.04.2017 року працівниками ЛКП «Старий Львів» зафіксовано невиконання ОСОБА_2 розпорядження ГРА ЛМР від 06.03.2017 року. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, відповідачем було порушено норми законодавство, самовільно, без отримання відповідних дозволів, влаштовано металевий паркан біля квартири АДРЕСА_1.
Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені судом без повного та всебічного з'ясування обставин, що мали значення та дотримання вимог закону.
Позивач Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Старий Львів», у якому просили зобов'язати ОСОБА_2 - власника квартири АДРЕСА_1 за власні кошти демонтувати самовільно встановлену огорожу в подвір'ї будинку АДРЕСА_1.
В обґрунтування заявленого позову покликалися на те, що будинок АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Львова. 23.12.2016 року адміністративною комісією Галицької райадміністрації ЛМР було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, яка проживає в квартирі № 1 даного будинку, за самовільне встановлення металевої огорожі у подвір'ї загального користування. Вимог адміністрації та комунального підприємства щодо самостійного демонтажу огорожі відповідач не виконала, тому ГРА ЛМР просить суд зобов'язати ОСОБА_2 за власні кошти демонтувати огорожу. 23.02.2017 року комісією ЛКП «Старий Львів» складено акт обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 у м. Львові, відповідно до якого самовільно влаштовано металеву огорожу в загальному подвір'ї будинку АДРЕСА_1. 06.03.2017 року головою Галицької районної адміністрації ЛМР прийнято розпорядження №64 «Про демонтаж самовільно встановленої металевої огорожі в подвір'ї будинку АДРЕСА_1». Вказаним розпорядженням затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол №10 від 28.02.2017 року), а саме п. 2 розпорядження: гр. ОСОБА_2 - власнику квартири АДРЕСА_1 за власні кошти демонтувати самовільно встановлену металеву огорожу в подвір'ї будинку АДРЕСА_1. 14.03.2017 року ЛКП «Старий Львів» скерувало попередження, яким зобов'язало ОСОБА_2 згідно розпорядження Галицької районної адміністрації ЛМР від 06.03.2017 року №64 демонтувати самовільно встановлену металеву огорожу в подвір'ї будинку АДРЕСА_1, у разі не виконання готуватиметься пакет документів для подачі до суду позовної заяви. 04.04.2017 року комісією ЛКП «Старий Львів» складено акт про те, що не виконано розпорядження голови Галицької районної адміністрації ЛМР від 06.03.2017 року №64 «Про демонтаж самовільно встановленої металевої огорожі в подвір'ї будинку АДРЕСА_1».
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час прийняття судом рішення) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За правилами частин першої та другої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судом спірного рішення) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», елементами (частинами) об'єктів благоустрою є:
1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;
2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;
3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;
4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;
5) технічні засоби регулювання дорожнього руху;
6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території;
7) комплекси та об'єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;
8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;
9) малі архітектурні форми;
10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.
Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Відповідно до п. 44 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку.
Також, до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад належать , зокрема, організація благоустрою населених пунктів і здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів (підпункт 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»); видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом (підпункт 17 пункту «а» частини першої вказаної статті).
Повноваження місцевих рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені також статтею 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Так, до повноважень міських рад у цій сфері, зокрема, належить: затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (пункт 2 частини першої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»); створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб) (пункт 3 частини першої вказаної статті). А до повноважень виконавчих органів міських рад належать, зокрема, здійснення заходів з благоустрою населених пунктів (пункт 1 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»); здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів (пункт 5 частини другої вказаної статті); видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом (пункт 14 частини другої зазначеної статті).
Також, відповідно до п. 20.1.24 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою міської ради від 21.04.2011 року №376, передбачена відповідальність за самочинне встановлення літніх майданчиків, відгороджень, постійних і тимчасових огорож, риштувань, дорожніх знаків, кіосків, яток стаціонарних, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та несвоєчасна їх перереєстрація, самовільне паркування автомобілів у межах зони паркування.
Положення про порядок влаштування огорож у м. Львові, затверджене рішенням виконкому від 09.09.2011 №834, регулює порядок влаштування огорож зі сторони магістральних вулиць і доріг та між суміжними землекористувачами, а також житлових вулиць місцевого значення у м. Львові з врахуванням існуючих архітектурних традицій, функціонально-планувальних вимог до забудови вулиць, типології елементів огорож.
Відповідно до п. 5.1. вказаного вище Положення, особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати дозвіл (розпорядження голови районної адміністрації) на проведення таких робіт. Відповідачка не зверталась до районної адміністрації за отриманням дозволу на влаштування огорожі.
Згідно п. 4.34. Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 01.11.2016 року №977 «Про затвердження Положень про районні адміністрації Львівської міської ради та їх структур», передбачено повноваження адміністрації у сфері житлово-комунального господарства, а саме - здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам, а також прилеглих територій. П. 4.66. районній адміністрації надано повноваження на звернення до судових органів з позовними заявами, скаргами з питань, що виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень.
Відповідно до наведених норм закону функції з надання погоджень (дозволів) на встановлення елементів благоустрою, зокрема, огорож, воріт, хвірток, а також з контролю за дотриманням правил благоустрою населеного пункту є управлінськими і здійснюються суб'єктами владних повноважень у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Спори, які стосуються виконання суб'єктами владних повноважень зазначених функцій, зокрема демонтажу елементів благоустрою є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Як вбачається із матеріалів справи позивач, як суб'єкт владних повноважень на виконання своїх управлінських функцій, звернувся в суд з даним позовом про демонтаж спірної огорожі, як елементу благоустрою, мотивуючи такий необхідністю дотримання відповідачем згаданих нормативно-правових актів (як законів, так і підзаконних нормативно-правових актів).
Спір за позовом органу місцевого самоврядування, який звернувся до суду як суб'єкт владних повноважень на виконання згаданих повноважень у зв'язку з протиправними діями відповідача та його бездіяльністю щодо виконання владного припису (розпорядження голови районної адміністрації), є публічно-правовим. Такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Такі висновки апеляційного суду відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у ряді аналогічних справ, що відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватись при розгляді справи, а саме у справах: №1519/2-787/11 (провадження №14-48цс18) від 10.04.2018 року; №520/10754/14-ц (провадження №14-108цс18) від 15.05.2018 року; №295/14294/17 (провадження №14-136цс18) від 30.05.2018 року; №464/65495/13-ц (провадження №14-92цс18) від 30.05.2018 року; №161/14920/16-а (провадження 11-251апп18) від 11.04.2018 року.
Зважаючи на вказане розгляд даної справи в порядку цивільного судочинства та відповідно постановлене за наслідками такого розгляду оскаржуване рішення слід вважати такими що здійснений та ухвалене без дотримання вимог закону, а тому таке рішення суду залишатись в силі не може та підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі (п.1 ч.1 ст. 255, ст. 377 ЦПК України).
Вказаним апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.4, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 липня 2017 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» про зобов'язання до вчинення дій- закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2018 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Л.Б. Струс
М.М. Шандра