Постанова від 25.09.2018 по справі 440/1408/18

Справа № 440/1408/18 Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О.

Провадження № 33/783/1079/18 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року апеляційний суд Львівської області у складі: судді апеляційного суду Партики І.В., вивчивши апеляційну скаргу прокурора Буського відділу Радехівської місцевої прокуратури Львівської області Ожибко Х.В. на постанову судді Буського районного суду Львівської області від 04.09.2018р. щодо ОСОБА_2,

встановив:

Постановою судді Буського районного суду Львівської області від 04.09.2018р. провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Не погоджуючись із даною постановою прокурор Буського відділу Радехівської місцевої прокуратури Львівської області Ожибко Х.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного із корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього стягнення у межах санкції даної статті, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП.

Вивчивши апеляційну скаргу, прихожу до висновку, що її слід повернути прокурору, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 5 ст. 7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» та спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається у будь-яких місцях згідно з судовими рішеннями або рішеннями адміністративного органу.

Ураховуючи вищенаведене, прокурор вправі оскаржити постанову судді у справі про адміністративне правопорушення лише у випадках застосування щодо особи заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Отже, прокурор не наділений правом оскаржувати в апеляційному порядку постанову судді у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією.

Апеляційний суд вважає, що покликання прокурора на Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2010 від 27.01.2010р. не є обставиною для визнання права прокурора на оскарження в апеляційному порядку постанови судді Буського районного суду Львівської області від 04.09.2018р. щодо ОСОБА_2.

За таких обставин, вимога прокурора про прийняття до розгляду його апеляційної скарги не ґрунтується на нормах закону, така апеляційна скарга не підлягає розгляду, а тому її слід повернути прокурору.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

постановив:

апеляційну скаргу прокурора Буського відділу Радехівської місцевої прокуратури Львівської області Ожибко Х.В. на постанову судді Буського районного суду Львівської області від 04.09.2018р. щодо ОСОБА_2 повернути прокурору Ожибко Х.В.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Львівської області Партика І.В.

Попередній документ
76700727
Наступний документ
76700729
Інформація про рішення:
№ рішення: 76700728
№ справи: 440/1408/18
Дата рішення: 25.09.2018
Дата публікації: 01.10.2018
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Апеляційний суд Львівської області
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю