Іменем України
26 вересня 2018 року
Київ
справа № 808/151/17
провадження № К/9901/2666/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду прийняту 20 квітня 2017 року, у складі головуючого судді Татаринова Д. В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постановлену 26 вересня 2017 року, у складі колегії суддів: головуючого судді Добродняк І. Ю., суддів: Бишевської Н. А., Семененка Я. В.,
12 січня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, за участю третьої особи дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області № 23051-3-03.4 від 30 грудня 2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 15 серпня 2016 року по 26 вересня 2016 року банк не отримував від відповідача жодного платіжного документа про списання коштів з рахунків боржника, більш того, в усіх платіжних документах боржника, виконаних у вказаний період, не зазначено отримувачем відповідача, що свідчить про те, що відповідач не є суб'єктом правових відносин, що виникли при здійсненні відповідних переказів коштів. Платіжні документи філії «Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» виконані на користь тих осіб, які в них зазначені в якості отримувачів коштів. Відповідач в жодному з них не зазначений, а тому виконані платежі не відповідають ознакам «помилкових переказів».
Також позивач зазначає, що попередню вимогу від 15 листопада 2016 року № 20727-3-03.4, яка є цілком аналогічною, рішенням суду визнано протиправною та скасовано.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення ними норм процесуального права.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 11 серпня 2016 року відповідачем при виконанні зведеного виконавчого провадження винесено постанову ЗВП № 39951778 про арешт коштів та інших цінностей боржника (ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»), що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
Цією постановою накладено арешт на кошти й інші цінності боржника у межах суми боргу за зведеним виконавчим провадженням в сумі 13276874,12 грн., які містяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в усіх банках, їх філіях та відділеннях або інших фінансових установах, в тому числі в АТ «Укрексімбанк», та належать ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та його відокремленим підрозділам, зокрема: філія «Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця».
Супровідним листом № 14410-3-034 від 11 серпня 2016 року ДВС направило вищевказану постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника ЗВП № 39951778 від 11 серпня 2016 року банківським установам, з поміж іншого і ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване обтяження на кошти та інші цінності, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в усіх банках, їх філіях та відділеннях або інших фінансових установах боржника, розмір основного зобов'язання 13276874,12 грн., за реєстраційним номером 15930988.
Постанова про арешт була отримана банком 15 серпня 2016 року і у цей же день прийнята до виконання Філією Банку у м. Запоріжжя, про що філія АТ «Укрексімбанк» у м. Запоріжжі листом № 075-10/1563 від 16 серпня 2016 року повідомила відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, а також повідомила про відсутність на рахунку ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» коштів станом на 15 серпня 2016 року.
23 вересня 2016 року відповідачем направлено на адресу Позивача Вимогу № 17667-3-034, яка була отримана Позивачем 26 вересня 2016 року.
У вимозі було зазначено, що позивач не забезпечив виконання в повному обсязі постанови про арешт від 11 серпня 2016 року, в частині арешту коштів, на рахунку філії «Мелітопольська ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор». У зв'язку з цим відповідач зобов'язав позивача виконати вимоги постанови від 11 серпня 2016 року в повному обсязі, в тому числі в частині накладення арешту на рахунок №2600802139258 філії.
26 вересня 2016 року Філією АТ «Укрексімбанк» у м. Запоріжжі накладено арешт на грошові кошти на рахунку № 2600802139258 філії «Мелітопольська ДЕД», про що відповідачу повідомлено листом № 075-10/147-БТ від 26 вересня 2016 року про прийняття до виконання вищевказаної постанови про арешт від 11 серпня 2016 року, і одночасно зазначено, що станом на 26 вересня 2016 року на вказаному рахунку № 2600802139258 філії «Мелітопольська ДЕД» обліковуються кошти у розмірі 161593,93 грн.
27 вересня 2016 року Філією АТ «Укрексімбанк» у м. Запоріжжі прийнята до виконання та виконана отримана платіжна вимога ДВС № 1847 від 21 вересня 2016 року про списання з рахунку № 2600802139258 філії «Мелітопольська ДЕД» суми 313747,41 грн. на рахунок відповідача.
Внаслідок того, що в період з 15 вересня 2016 року (день отримання позивачем постанови про арешт коштів від 11 серпня 2016 року) по 26 вересня 2016 року позивачем фактично не було забезпечено виконання означеної вище постанови від 11 серпня 2016 року, відповідачем направлені Банку та Філії Банку Вимоги державного виконавця: від 28.10.2016 № 19730-6-03.4; від 15.11.2016 № 20727-3-03.4; від 30.12.2016 № 23051-3-03.4.
У зазначених Вимогах відповідач зобов'язує Банк і Філію Банку негайно з моменту отримання вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та Філією АТ «Укрексімбанк» у м. Запоріжжі, шляхом перерахування Відповідачу за рахунок власних коштів АТ «Укрексімбанк» сум помилкових переказів коштів, що обліковувались за філією «Мелітопольська ДЕД» на рахунку № 2600802139258 за період з 15 серпня 2016 року по 26 вересня 2016 року або повернути філії «Мелітопольська ДЕД» за рахунок власних коштів АТ «Укрексімбанк» суму вищезазначених помилкових переказів на рахунок №2600802139258, який відкрито у філії АТ «Укрексімбанк» у м. Запоріжжя та з якого вищевказані помилкові перекази були зроблені; негайно з моменту отримання вимоги довести до відома та забезпечити виконання підлеглими, філіями, відділеннями, представництвами та іншими відокремленими підрозділами даної вимоги.
Предмет вимоги від 30 грудня 2016 року № 23051-3-03.4, що оскаржується позивачем в межах даної судової справи, є зобов'язання позивача переказати на рахунок Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області або повернути філії «Мелітопольська ДЕД» за рахунок власних коштів Банку всі суми переказу з рахунку № 2600802139258, відкритому у філії АТ «Укрексімбанк» у м. Запоріжжя, за період з 15 серпня 2016 року по 26 вересня 2016 року.
Судами було встановлено, що питання правомірності Вимог від 28 жовтня 2016 року № 19730-6-03.4 та від 15 листопада 2016 року № 20727-3-03.4 було предметом судового дослідження.
Позивач, вважаючи вимогу відповідача № 23051-3-03.4 від 30 грудня 2016 року протиправною, звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що вчиненні операції по зазначеному рахунку філії виконувались на підставі наданих філією платіжних документів, за реквізитами зазначених в них, а тому вказані операції неможливо розцінити як «помилкові перекази» в розумінні абзацу 2 пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні». При цьому, відповідач не є суб'єктом правовідносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, в розумінні статті 5 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Верховний Суд погоджується з висновками судів.
Частина 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 зазначеного закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виконавчі документи, виконання яких зведено в виконавче провадження № 39951778, та положення Закону України «Про виконавче провадження» не встановлюють обов'язок позивача погашати заборгованість боржника за рахунок власних банківських коштів.
У статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) наведені визначення наступних термінів: п.1.23 - неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав сума переказу зарахована на її рахунок або видана їй у готівковій формі; п.1.25 - платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача; п.1.24 - переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок не належного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
З аналізу наведених правових норм в їх сукупності вбачається, що відповідальність банків за помилковість та несвоєчасність здійснення переказу пов'язана з невірним та/або несвоєчасним виконанням банку відповідних документів на переказ, якими, зокрема, є такі розрахункові документі як платіжні доручення, платіжні вимоги тощо.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вчиненні операції по зазначеному рахунку виконувалися на підставі наданих платіжних документів, за реквізитами зазначеними в них, а тому вказані операції не можливо розцінити як помилкові перекази в розумінні абзацу 2 пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україну».
Також суд зазначає, що Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не містить положень про те, що у разі невиконання/несвоєчасного виконання банком виконавчого документа про арешт в частині зупинення видаткової операцій на рахунку клієнта, настає відповідальність, яка передбачена для банку у разі здійснення помилкового переказу.
Таким чином, твердження відповідача, що помилковий переказ - це переказ, здійснений клієнтом банку при діючій постанові про арешт коштів, суперечить приписам чинного законодавства.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, Запорізьким окружним адміністративним судом винесені постанови від 22 грудня 2016 року у справі № 808/3416/17 та від 03 квітня 2017 року № 808/3577/16 відповідно, якими Вимоги від 28 жовтня 2016 року № 19730-6-03.4 та від 15 листопада 2016 року № 20727-3-03.4 визнані протиправними та скасовані.
З огляду на викладене та за встановлених судами попередніх інстанцій обставин адміністративної справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 808/151/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець