вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"20" вересня 2018 р. Справа№ 910/3055/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Алданової С.О.
секретар судового засідання: Іванов О.О.
за участю представників
позивача: Щербань Д.М.;
відповідача: Кулаков В.В.;
третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 18.07.2018 (повний текст складено 06.08.2018)
у справі №910/3055/18 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"ТЕХНОБУДКОМПАНІ"
до Приватного акціонерного товариства
"Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю
"СААРЛАНД БУД ІНВЕСТ"
про стягнення 668 400, 35 грн. інфляційних втрат
та 142 884, 73 грн. 3% річних
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобуд Компані" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач) 668 400, 35 грн. інфляційних втрат та 142 884,73 грн. 3% річних. Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 13.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" (далі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача) та позивачем укладено договір відступлення права вимоги, за яким позивач набув право вимоги до відповідача по Договору №105 від 24.12.2012 (далі - Договір) на виконання робіт з капітального ремонту корпусу відкритих форм туберкульозу легень Київської міської туберкульозної лікарні №2 (смт. Гостомель), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" (підрядник) та Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (генпідрядник). Оскільки за Договором у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 2 107 189, 20 грн., яка не була сплачена до 28.02.2016, відповідно позивачем нараховано 668 400,35 грн. інфляційних втрат та 142 884,73 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з 26.11.2015 по 28.02.2018.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про відсутність правових підстав для застосування ст. 625 ЦК України і нарахування індексу інфляції та 3% річних. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що свій обов'язок сплати коштів у розмірі 2 107 189, 20 грн. визначений рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 у справі №910/29845/15 виконав у добровільному порядку 28.02.2018 після перегляду справи №910/29845/15 у касаційній інстанції. Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну- правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі №910/3055/18 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 668 400, 35 грн інфляційних втрат, 142 884, 73 грн. 3% річних та 12 169, 28 грн. судового збору. При цьому суд у своєму рішенні зазначив наступне:
- обставини наявності у відповідача заборгованості за договором підряду №105 від 24.12.2012 у розмірі 2 107 189, 20 грн., перехід права вимоги від ТОВ "Саарланд Буд Інвест" до позивача за договором про відступлення права вимоги від 13.11.2015, повідомлення боржника про відступлення вимоги, встановлені Господарським судом міста Києва у рішенні від 23.02.2016 у справі №910/29845/15, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 та постановою Верховного суду від 14.02.2018. Вказані обставини не підлягають встановленню і доведенню при розгляді даної справи;
- рішеннями у справі №910/29845/15 встановлено, що першим днем прострочення відповідача сплати грошових коштів позивачу у розмірі 2 107 189, 20 грн., є 26.11.2015;
- зобов'язання відповідача щодо сплати грошових коштів у розмірі 2 107 189, 20 грн. виникло на підставі правочину - договору підряду №105 від 24.12.2012;
- право позивача на отримання таких коштів виникло на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного з третьою особою;
- рішення судів у справі №910/29845/15 не є актами, на підставі яких у відповідача виник обов'язок сплатити зазначену суму, так як таке зобов'язання виникло на підставі правочину.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі №910/3055/18 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, не було надано належної оцінки фактичним обставинам, які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:
- перший день прострочення сплати коштів у розмірі 2 107 189, 20 грн. є дата відкриття провадження у справі №910/29845/15, а отже відповідачем не було прострочено оплату заборгованості за умовами Договору №105;
- позивач пов'язує невиконання відповідачем обов'язку сплати коштів у розмірі 2 107 189, 20 грн. саме на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 по справі №910/29845/15 посилаючись на ст.ст 241, 326 ГПК України. Зазначені правові норми не передбачають строку протягом якого рішення має бути виконано в добровільному порядку;
- після перегляду справи №910/29845/15 у касаційному порядку, відповідач 28.02.2018 у добровільному порядку виконав вказане рішення, відтак, у позивача відсутні правові підстави для твердження про прострочення сплати коштів у розмірі 2 107 189 грн. 20 коп. та відсутні правові підстави для застосування ст. 625 ЦК України і нарахування індексу інфляції та 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Алданової С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі № 910/3055/18.
Надано право позивачу, третій особі можливість подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку встановленого п. 2 резолютивної частини зазначеної ухвали.
30.08.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказує про те, що місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі докази, та прийшов до правильних висновків про неналежне виконання відповідачем умов договору підряду, що тягне за собою застосування спеціальних мір відповідальності за прострочення оплати виконаних робіт, визначені ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2018.
В судовому засіданні 20.09.2018 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі №910/3055/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача відмовити повністю.
В судовому засіданні 20.09.2018 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник третьої особи в судове засідання 20.09.2018 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Господарське судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
Оскільки явка учасників провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розглядати дану справу у відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 20.09.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.
24.12.2012 між відповідачем (генпідрядник) та третьою особою (підрядник) укладено Договір підряду №105 на виконання робіт з капітального ремонту корпусу відкритих форм туберкульозу легень Київської міської туберкульозної лікарні №2 ( смт. Гостомель) (том справи - 1, аркуші справи - 19-23).
За умовами Договору (розділ 1) генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується у 2012 - 2013 роках, з урахуванням поточного фінансування, виконати, відповідно до умов цього договору капітальний ремонт корпусу відкритих форм туберкульозу легень Київської міської туберкульозної лікарні №2 за адресою: смт. Гостомель Київської обл. (надалі - роботи). Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Склад і обсяг робіт, що доручається до виконання підряднику визначаються проектною документацією. Обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків, про що сторонами укладається додаткова угода.
Ціна Договору визначена (розділом 3), відповідно до якого ціна цього договору складається з вартості робіт, матеріалів, з яких вони виконуються, та обладнання, розрахована та погоджена сторонами на підставі договірної ціни (додаток №1) до договору. Ціна цього договору становить 48 107 953, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 8 017 992,17 грн., в т.ч.:
- 2012 р. - 1 314 193, 51 грн., в т.ч. ПДВ - 219 032, 25 грн.;
- 2013 - 46 793 759, 49 грн., в т.ч. ПДВ - 7 798 959, 92 грн.
Остаточна вартість всього комплексу робіт, зазначених в п.1.1 цього договору, визначається за фактом виконання підрядником всіх робіт по договору, згідно актів приймання виконаних робіт, що надаються підрядником і підписується генпідрядником. Підрядник не може змінювати ціну на роботи, крім випадків коригування ціни договору згідно, чинного законодавства України. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Додатковою угодою №1 (том справи - 1, аркуші справи - 24-25) сторони виклали пункт 3.1 договору в новій редакції, а саме: Ціна цього договору складається з вартості робіт, матеріалів, з яких вони виконуються, та обладнання, розрахована та погоджена сторонами на підставі договірної ціни (додаток №1) до договору. Ціна цього договору становить 38 260 784, 60 грн., у тому числі ПДВ 20% - 6 376 797,43 грн.:
- 2013 р. - 16 111 331, 60 грн., в т.ч. ПДВ - 2 685 221, 93 грн.;
- 2014 - 22 149 543, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 691 575, 50 грн.
Остаточна вартість всього комплексу робіт, зазначених в п.1.1 цього договору, визначається за фактом виконання підрядником всіх робіт по договору, згідно актів приймання виконаних робіт, що надаються підрядником і підписується генпідрядником.
Також, п. 3 додаткової угоди №1 сторони домовились продовжити строки виконання робіт до 19.12.2014, та викласти додаток №2 до договору "календарний план виконання та фінансування робіт" в новій редакції.
Пунктом 4 додаткової угоди №1 сторони виклали п.12.1 договору в наступній редакції: цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
За Договором підряду №105 від 24.12.2012 у відповідача виникла заборгованість перед третьою особою у розмірі 2 107 189,20 грн.
13.11.2015 між третьою особою та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги за договором №105 на виконання робіт з капітального ремонту корпусу відкритих форм туберкульозу легень Київської міської туберкульозної лікарні №2 ( смт. Гостомель) від 24.12.2012 (том справи - 1, аркуші справи - 68-69).
Відповідно до п. 1 даного договору третя особа передає належне йому право вимоги згідно з договором №105 на виконання робіт з капітального ремонту від 24.12.2012 (на виконання робіт з капітального ремонту корпусу відкритих форм туберкульозу легень Київської міської туберкульозної лікарні №2 (смт. Гостомель)), надалі іменується "Основний договір", укладеного між третьою особою та відповідачем, а позивач приймає відповідне право вимоги, яке належить Третій особі за основним договором в порядку та на умовах, які передбачені цим договором та чинним законодавством України.
Пунктом 2 договору сторони домовились про те, що у відповідності до умов цього договору до позивача переходять права третьої особи у зобов'язанні, яке виникло з основного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав.
Відповідно до п. 4 договору право вимоги третьої особи до відповідача на момент укладення даного договору складає 2 107 189, 20 грн., яке підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ2 та актами виконаних робіт, що підписані сторонами. Вказана заборгованість на момент укладення цього договору не погашена.
Відповідно до п. 6 договору моментом переходу права вимоги третьої особи за основним договором до позивача є підписання даного договору сторонами.
Відповідно до п. 7 договору позивач зобов'язаний повідомити відповідача про відступлення права вимоги.
17.11.2015 позивач направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги вих.№01/201 від 17.11.2015 (том справи 1, аркуші справи 70-71), у якому останній повідомив про відступлення права вимоги, а також вимагав протягом семи днів з моменту отримання даного повідомлення сплатити заборгованість за договором №105 від 24.12.2012 у сумі 2 107 189, 20 грн. Відповідач отримав вказане повідомлення 18.11.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0101116941377.
28.02.2018 відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 2 107 189, 20 грн., після перегляду справи №910/29845/15 у касаційному порядку.
Як зазначає позивач, мало місце прострочення відповідачем грошових зобов'язань на суму 2 107 189 грн. 20 коп. у період з 26.11.2015 по 28.02.2018, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 668 400, 35 грн. інфляційних втрат та 142 884, 73 грн. 3% річних, нарахованих у вказаний період.
Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 668 400, 35 грн інфляційних втрат, 142 884, 73 грн. 3% річних.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають як вимогам законодавства, так і фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
За приписами частини 1 статті 323 ГК України договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.
Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що обставини наявності у відповідача заборгованості за договором підряду №105 від 24.12.2012 у розмірі 2 107 189, 20 грн., перехід права вимоги від третьої особи до позивача за договором про відступлення права вимоги від 13.11.2015, повідомлення боржника про відступлення вимоги, встановлені Господарським судом міста Києва у рішенні від 23.02.2016 по справі №910/29845/15, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 та постановою Верховного суду від 14.02.2018. Відтак, вказані обставини не підлягають встановленню і доведенню при розгляді даної справи. Також, рішеннями у справі №910/29845/15 встановлено, що першим днем прострочення відповідача сплати грошових коштів позивачу у розмірі 2 107 189,20 грн., є 26.11.2015. Вказана обставина також не підлягає доказуванню при розгляді даної справи, згідно зі ст. 75 ГПК України.
Статтею 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Слід зазначити, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Отже рішеннями судів у справі №910/29845/15 встановлено факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань у розмірі 2 107 189, 20 грн., а також встановлено початок прострочення таких зобов'язань - 26.11.2015.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання відповідача щодо сплати грошових коштів у розмірі 2 107 189, 20 грн. виникло на підставі правочину - договору підряду №105 від 24.12.2012; а право позивача на отримання таких коштів виникло на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного з третьою особою.
Місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що рішення судів у справі №910/29845/15 не є актами, на підставі яких у відповідача виник обов'язок сплатити зазначену суму, а таке зобов'язання виникло на підставі правочину.
За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 668 400, 35 грн. інфляційних втрат та 142 884, 73 грн. 3% річних, які виникли на підставі заборгованості грошових коштів у розмірі 2 107 189, 20 грн. за період з 26.11.2015 по 28.02.2018.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про правильність і арифметичну вірність нарахувань, у зв'язку з чим вбачає наявність підстав для стягнення з відповідача 668 400, 35 грн. інфляційних втрат та 142 884, 73 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В ст. ст. 76-79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Надані до матеріалів справи докази та пояснення свідчать про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим позов про стягнення з відповідача на користь позивача 668 400,35 грн. інфляційних втрат та 142 884,73 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 286-288 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі №910/3055/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі №910/3055/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/3055/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
С.О. Алданова
Дата складання повного тексту постанови 26.09.2018.