вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"20" вересня 2018 р. Справа№ 925/1410/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Отрюха Б.В.
при секретарі: Ярмак О.В.
учасники процесу: згідно протоколу судового засідання від 20.09.2018.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сотніченка Петра Васильовича
на рішення
Господарського суду Черкаської області
від 06.03.2018 (повне рішення складено 22.03.2018)
у справі №925/1410/17 (суддя Кучеренко О.І.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Сотніченка Петра Васильовича
до Добрянської сільської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Громадська організація "Рибальство та відпочинок"
про визнання додаткової угоди укладеною
Фізична особа - підприємець Сотніченко Петро Васильович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовними вимогами до Добрянської сільської ради про визнання укладеною додаткової угоди №1 до договору оренди водоймища від 24.06.2007, яке знаходиться на земельній ділянці площею 5,8045 га, що належить до земель комунальної власності в адмінмежах Добрянської сільської ради, Маньківського району, Черкаської області, в наступній редакції: Добрянська сільська рада, надалі "Орендодавець", в особі сільською голови Баліцькою Івана Вікторовича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування", з одного боку та Фізична особа - підприємець Сотніченко Петро Васильович, надалі - "Орендар", з другого боку, уклали дану Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди водоймища від 24 червня 2007 року, зареєстрованого у районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 25.06.2007 за №772 про наступне:
1.В п. 1.1 договору слова та цифри: на 10 (десять) років замінити відповідно на слова та цифри на 10 років з дати підписання цієї додаткової угоди терміном до 24 червня 2027 року.
2.Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди водоймища від 24 червня 2007 року, зареєстрованого у районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 25.06.2007 за №772.
3.Дана додаткова угода набирає чинності з дня її підписання сторонами.
4.Всі витрати по реєстрації цієї додаткової угоди несе "Орендар".
5.Ця додаткова угода укладена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких залишається в Орендодавця, другий в Орендаря, копія у державного реєстратора.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.03.2018р. у справі № 925/1410/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушеннями норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 51 Водного кодексу України, якою не передбачено процедуру пролонгації договору оренди та переважного права орендаря щодо поновлення оренди водного об'єкта на новий строк.
Апелянт зазначає, що відповідно до частин 3, 4 ст. 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду... у комплексі із земельною ділянкою. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
На думку апелянта, до даних правовідносин слід застосовувати норми частин 1, 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» № 161 - XIV з наступними змінами та доповненнями, відповідно до яких по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Апелянт зазначає, що належним чином виконував обов'язки по договору оренди водоймища і зі сторони Орендодавця - сільської ради не було ніяких претензій, ніяких дій щодо перешкоджання любительської риболовлі апелянт не вчиняв. Крім того, відповідач ніякими належними, допустимими та достовірними доказами не довів факту невиконання умов договору оренди водоймища (не заявлено претензій невиконання умов договору та інше).
Крім того, апелянт зазначає, що державним інспектором ОНПС Черкаської області від 16 серпня 2017 року, було складено акт, яким встановлено, що апелянт визначив місця для любительського рибальства, купання, напування худоби, але вони лише не помічені вказівними знаками.
Також факт належного виконання умов договору оренди водоймища підтверджено наданим відповідачем актом обстеження водойми «Сільський - 2» від 03.01.2018 року.
Апелянт зазначає, що був притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що не продовжив дозвіл на спеціальне водокористування, однак причиною стало те, що Добрянська сільська рада не замовила водний паспорт, посилаючись на відсутність коштів.
Крім того, жителі громади села Добра у кількості 219 осіб, після отримання інформації, щодо повернення даного ставка у користування громади за заявою громадської організації «Рибальство та відпочинок», підтримали продовження дії договору оренди водоймища за ФОП Сотніченком Петром Васильовичем.
Також апелянт завертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на рішення відповідача та розпорядження сільського голови, які ніби - то прийняті були та якими мені було відмовлено у продовженні дії договору оренди водоймища. Однак, вищевказані рішення не можуть бути чинними, адже відповідно до частин 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. В протоколах відображено, що загальна кількість депутатів 7 скликання становить 12 осіб. Таким чином, щоб рішення набрало законної сили за нього потрібно, щоб проголосували - за чи - проти не менше 7 депутатів. В даному випадку проголосувало менше 6 депутатів, тому вони є такими, що не прийняті. Розпорядження сільського голови та інші рішення були прийняті вже після закінчення дії договору оренди 25 червня 2017 року. Разом з тим, суд першої інстанції послався на дані рішення та розпорядження сільського голови в порушення вимог ст.ст. 76-80 ГПК України про допустимість, достовірність та достатність доказів
11.06.2018 відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, оскільки вважає, що апеляційна скарга є безпідставною. Твердження апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 51 Водного кодексу не заслуговують на увагу, оскільки об'єктом оренди, згідно з змісту основного договору від 24.06.2007 є водоймище, тобто комплексний об'єкт навколишнього природного середовища.
Відповідач зазначає, що укладений сторонами договір не може бути поновлений на тих самих умовах, оскільки діюча редакція не відображає всіх умов, які є істотними згідно з вимог законодавства та Типового договору. А рішенням суду не може бути визнана укладеною угода, що суперечить вимогам ст. 203 ЦК України.
Крім того, 01.07.2013 набув законної сили Закон України «Про аквакультуру» № 5293-УІ, згідно з п.п. «д» п. 2 Прикінцеві та перехідні положень якого (розділ VI) статтю 51 Водного кодексу України викладено у новій редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (звернення позивача з листами про поновлення договору оренди від 20.02.2017, 31.03.2017 та 17.05.2017 щодо поновлення договору) та на даний час.
Зокрема, згідно з ч. 12 статті 51 Водного кодексу України у чинній редакції передбачено, що умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об'єктів визначаються у договорі оренди. Частиною 11 цієї ж статті зазначено, що типова форма договору оренди водних об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України. У відповідності до частини 13 статті 51 Водного кодексу України визначено спеціальний порядок визначення розміру орендної плати за таким договором, який повинен розраховуватись згідно з методикою визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Відповідач зазначає, що на виконання наведених законодавчих вимог Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 № 420 затверджено Типовий договір оренди водних об'єктів, яким регламентовано низку істотних умов оренди водних об'єктів.
По перше, регламентовано поняття об'єкту оренди, який складається з двох елементів: 1) води (водного простору) водного об'єкта, в тому числі рибогосподарської технологічної водойми та 2) земельної ділянки під водним об'єктом (п. 1,2 Типового договору).
При цьому варто розуміти, що в силу положень ч. 5 ст. 51 ВК України надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта.
Крім того, змінено законодавчий підхід і щодо ціни такого договору, розмір орендної плати повинен розраховуватись окремо: за воду (водний простір) та за земельну ділянку за місцем її розташування (п. 9 Типового договору).
При цьому, свобода договору сторін в частині погодження розміру орендної плати також обмежена. Розмір орендної плати, визначається виключно на підставі Методики визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти, затвердженої наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 № 236, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 986/23518, яка є обов'язковою для застосування органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування при укладанні ними договорів оренди водних об'єктів (ч. 13 ст. 51 ВК України).
Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Крім того, положення статті 51 Водного кодексу України не визначають процедури пролонгації договору оренди водного об'єкту. Що так само не відображено в укладеному сторонами договорі.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Відповідач звертає увагу суду на те, що після завершення строку договору оренди від 24.06.2007, земельні торги щодо користування спірним водним об'єктом не проводились, а отже, відсутні підстави для передання його у користування позивачу.
В судове засідання представники позивача та третьої особи не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
В матеріалах справи містяться клопотання позивача від 17.07.2018 та від 06.09.2018 про розгляд справи у його відсутність та про підтримання апеляційної скарги.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).
Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника відповідача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та третьої особи, які повідомлялися про час та місце розгляду справи, однак не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
24 червня 2007 року між фізичною особою-підприємцем Сотніченком Петром Васильовичем (орендар) та Добрянською сільською радою (орендодавець) було укладено договір оренди водоймища (далі - договір), за умовами якого орендодавець надає в оренду орендарю водоймище, яке розташоване на земельній ділянці площею 5,8045 га із земель комунальної власності в адміністративних межах Добрянської сільської ради, терміном на 10 років.
Пунктом 2.1 уколаденого договору визначено, що розмір орендної плати складає 200 (двісті) гривень за 1 га водоймища в рік з виплатою помісячно рівними частинами.
Укладений договір зареєстрований у районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.06.2007 №772.
Умовами договору сторони визначили, що орендар зобов'язаний дотримуватись режиму екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, санітарних норм та правил, режиму використання охоронних зон та прибережних смуг, отримати дозвіл на спеціальне водокористування для риборозведення, своєчасно сплачувати орендну плату, не забороняти купання, забір води та прогін худоби до водоймища, передати орендодавцю по акту приймання-передачі об'єкт оренди після закінчення строку дії договору в стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому прийняв його в оренду (п.3.2 договору).
За актом приймання-передачі від 24 травня 2007 року орендодавець передав, а орендар отримав водний об'єкт загальною площею 5,8045 га межі проходять по суходолу. Закріплені 83 межовими знаками довгострокового зберігання, які передані під охорону орендарю водного об'єкта. 24.05.2007 між сторонами договору також складений та підписаний акт визначення меж орендованого водного об'єкта.
20.02.2017 позивач направив до Добрянської сільської ради заяву про поновлення діючого договору оренди на той же строк і на тих же умовах. Розглянувши вказану заяву, 23.02.2017 Добрянська сільська рада своїм рішенням №16-31/VII (а.с.43) відмовила позивачу в поновленні договору оренди водоймища та листом від 28.02.2017 повідомила позивача про прийняте рішення, що підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції відповідача (а.с.45).
31.03.2017 позивач знову звертається із письмовою заявою до Добрянської сільської ради про продовження дії договору оренди водоймища до 01.11.2017 до заяви позивач додав проект додаткової угоди. 21.04.2017, розглянувши вказану заяву Добрянська сільська рада своїм рішенням №18-40/VII (а.с.49) відмовила позивачу в укладенні додаткової угоди до договору оренди водоймища до 01.11.2017 та листом №141 від 28.04.2017 повідомила позивача про прийняте рішення, що підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції відповідача (а.с.51).
17.05.2017 позивач звергається до відповідача із листом-повідомленням про намір продовження договору оренди водоймища на той самий строк на 10 років з підписанням відповідної додаткової угоди, із проектом додаткової угоди (а.с.52-54). Добрянська сільська рада рішенням №19-7/VII від 20.06.2017 знову відмовила позивачу в укладенні додаткової угоди про продовження договору оренди водоймища та листом №195 від 20.06.2017 повідомила про це відповідача, що підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції відповідача (а.с.55-57).
21.07.2017 позивачу було направлено листа №260 за підписом сільського голови Баліцького І.В. з вимогою повернути орендований ставок, у зв'язку із закінченням строку дії договору та відмовою в продовженні його дії, за актом приймання-передачі не пізніше 04.08.2017, що підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції відповідача та підтвердженням отримання позивачем особисто (а.с.58-59).
Позивач у встановлений листом № 260 строк ставок за актом приймання-передачі відповідачу не повернув, 15.08.2017 направив до Добрянської сільської ради черговий лист-повідомлення про намір продовжити строк дії договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, долучивши проект додаткової угоди.
Рішенням №21-23/VII від 18.08.2017 Добрянська сільська рада вирішила укласти з позивачем додаткову угоду про продовження договору оренди, вказане рішення не було підписане сільським головою Баліцьким І.В.
15.09.2017 Добрянська сільська рада на адресу позивача направила листа №356 за підписом секретаря ради Голич М.В. у якому повідомила, що рішення Добрянської сільської ради №21-23/VII від 18.08.2017 прийняте з порушенням чинного законодавства, сільський голова не підписав даного рішення та скликав позачергову сесію для повторного розгляду та голосування, сесія не відбулася і дане питання залишилось відкритим. Докази направлення зазначеного листа підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції відповідача (а.с.64-65).
22.08.2017 головою сільської ради Баліцьким І.В., посилаючись на ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" було прийнято обґрунтування до рішення сільської ради від 18.08.2017 №21-23/УІІ "Про укладення додаткової угоди між ФОП Сотніченко П.В. та Добрянською сільською радою", яким він зупинив дію зазначеного рішення, обґрунтовуючи своє рішення тим, що оскільки строк дії договору оренди водоймища закінчився 24.06.2017, сільською радою у встановлений Законом строк відмовлено у його поновленні, тому ФОП Сотніченко П.В. може отримати водоймище лише на загальних умовах визначених в гл.21 Земельного кодексу України та у відповідності до ЗУ "Про оренду землі".
24.11.2017 Добрянська сільська рада, розглянувши заяву голови громадської організації "Рибальство та відпочинок" Мельника С.Г. про передачу спірного ставка "Сільський -2", як любительський для громадських потреб жителів с. Добра, своїм рішенням №24-20/VII вирішила передати ставок "Сільський -2" як любительський для громадських потреб жителів с. Добра.
Позивач вважає, що станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи у суді, рішення про поновлення договору оренди землі відповідачем не прийнято, позивач просить визнати укладеною додаткову угоду №1 до договору оренди водоймища від 24.06.2007, яке знаходиться на земельній ділянці площею 5,8045 га, що належить до земель комунальної власності в адмінмежах Добрянської сільської ради, Маньківського району, Черкаської області, в редакції запропонованій ним, оскільки він має переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, яке встановлено нормою ст.33 Закону України "Про оренду землі". А додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк у обов'язковому порядку, відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків ( ч.1 ст. 626 ЦК України).
За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Стаття 13 цього Закону передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з положеннями статті 1 Водного кодексу України ставок - це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів; водоймою є безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт, а водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).
Зважаючи на викладене, спірні правовідносини регулюються, зокрема, положеннями Водного кодексу України. А об'єктом оренди є водойма як комплексний об'єкт навколишнього природного середовища, а не виключно земельна ділянка водного фонду.
Право користування водними об'єктами на умовах оренди передбачене у статті 51 Водного кодексу України (в ред. на час виникнення спірних відносин), відповідно до якої у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.
Як встановлено сторонами у договорі, орендодавець надає в оренду об'єкт оренди терміном на 10 років та зобов'язується у двомісячний строк з дня надходження клопотання орендаря розглянути питання про продовження дії договору (п.3.2 договору). Відповідно до ст.19, 31 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, і припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Тобто, з урахуванням зазначених положень Закону відносини оренди землі припиняються, у зв'язку закінченням строку договору.
Відповідно до частин першої - п'ятої ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені у частина 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; наявність інших, зацікавлених в оренді, осіб та дотримання порядку завчасного повідомлення (не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі) про свій намір продовжити строк користування орендованою земельною ділянкою.
Як вбачається з матеріалів справи, орендар вперше звернувся із заявою про поновлення договору 20.02.2017, направивши до Добрянської сільської ради заяву про поновлення діючого договору оренди на той же строк і на тих же умовах. Рішенням Добрянської сільської ради №16-31/VII від 23.02.2017 йому було відмовлено в поновленні договору оренди, без зазначення причин такої відмови.
Протягом 2017 року позивач неодноразово звертався до відповідача про поновлення договору оренди водоймища, однак рішеннями Добрянської сільської ради №16-31/VII, №18-40/VII, №19-7/VII орендарю відмовляли в продовженні дії договору оренди водоймища та укладенні додаткової угоди, про що йому направлялись письмові відповіді. Однією з підстав для прийняття таких рішень, як зазначалось представником відповідача, було неналежне виконання орендарем умов договору. Так, обов'язки орендаря водного об'єкта визначені, зокрема, п. 3.4 укладеного сторонами договору, відповідно до якого орендар зобов'язаний дотримуватись режиму екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, санітарних норм та правил, режиму використання охоронних зон та прибережних смуг, отримати дозвіл на спеціальне водокористування для риборозведення, своєчасно сплачувати орендну плату, не забороняти купання, забір води та прогін худоби до водоймища.
Аналогічні положення встановлені у ст.51 Водного кодексу України, відповідно до якої орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку. У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Вказаних обов'язків орендар не дотримувався, що підтверджується доданими до відзиву колективними зверненнями жителів села Добра у 2014 та у 2017 роках. Зі змісту яких вбачається, що орендар не передбачив місця для купання, любительського рибальства, вчиняв перешкоди у здійсненні загального водокористування, не дотримувався режиму охорони прибережної захисної смуги.
Відповідно до статей 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, зокрема, для рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Судом встановлено, що орендарем спеціальне користування здійснювалося без відповідного дозволу починаючи з 2013 року і до закінчення строку дії договору, що підтверджується актом перевірки державної екологічної інспекції її листами (Т.1 а.с.127, 200-201, а також самим позивачем (Т.2 а.с.33).
Доводи апелянта щодо неможливості отримання такого дозволу через відсутність паспорту водного об'єкту, не приймаються судом до уваги, оскільки останнім не доведено, що для отримання дозволу на спеціальне водокористування серед документів необхідних для отримання дозволу є такий документ, як паспорт водного об'єкту.
Щодо наявності інших зацікавлених у користуванні об'єктом оренди, осіб, то судом встановлено, що спірний ставок, після закінчення договору оренди нікому в оренду не передавався. Натомість в матеріалах справи міститься рішення Добрянської сільської ради №24-20/VII від 24.11.2017, яким спірний ставок переданий Громадській організації "Рибальство та відпочинок" для громадських потреб жителів с. Добра. Вказане рішення було прийняте, у зв'язку із зверненням голови громадської організації "Рибальство та відпочинок", яка зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04.09.2017, як організацію, що не має статусу юридичної особи.
Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції місцевих рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Рішення з цього приводу можуть бути прийняті виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.
Відповідно до ч.2 ст.59 вищезазначеного Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Таким чином, сільською радою у визначений Законом спосіб були прийняті зазначені вище рішення про відмову у продовженні договору оренди. Щодо прийняття Добрянською сільською радою рішення №21-23/VII від 18.08.2017, яким Добрянська сільська рада вирішила укласти з позивачем додаткову угоду про продовження договору оренди, то суд оцінює його критично оскільки воно було прийнято вже після закінчення строку дії договору та було зупинене головою села, відповідно до ч.4 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" якою встановлено, що рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень.
Крім того, судова колегія зазначає, що з набранням чинності з 01.07.2013 Закону України "Про аквакультуру" змінено порядок надання водних об'єктів у користування на умовах оренди.
Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою обласними державними адміністраціями, за наявності паспорта водного об'єкта.
Типова форма договору оренди водних об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 11 ст. 51 Водного кодексу України).
На виконання наведених законодавчих вимог Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 № 420 затверджено Типовий договір оренди водних об'єктів, яким регламентовано низку істотних умов оренди водних об'єктів.
По перше, регламентовано поняття об'єкту оренди, який складається з двох елементів: 1) води (водного простору) водного об'єкта, в тому числі рибогосподарської технологічної водойми та 2) земельної ділянки під водним об'єктом (п. 1,2 Типового договору).
В силу положень ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України відомості об'єкт оренди визначається у відповідності до розробленого паспорта водного об'єкта.
Змінено законодавчий підхід і щодо ціни такого договору, оскільки розмір орендної плати повинен розраховуватись окремо: за воду (водний простір) та за земельну ділянку за місцем її розташування, (п. 9 Типового договору).
При цьому, свобода договору сторін в частині погодження розміру орендної плати також обмежена. Конкретний розмір орендної плати, визначається виключно на підставі Методики визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти, затвердженої наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 № 236, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 986/23518, яка є обов'язковою для застосування органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування при укладанні ними договорів оренди водних об'єктів (ч. 13 ст. 51 Водного кодексу України).
Тобто, з 01.07.2013 чинне законодавство України не передбачає можливості отримати в оренду водний об'єкт не у комплексі із земельною ділянкою, і навпаки - земельної ділянки під водою (водним простором) без водного об'єкта.
Відповідно до ч. 4 статті 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в тому числі, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Згідно з ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Як зазначалось, положення статті 51 Водного кодексу України не визначають процедури пролонгації договору оренди водного об'єкту.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Після завершення строку договору оренди від 24.06.2007 земельні торги щодо користування спірним водним об'єктом не проводились, а отже, відсутні підстави для передання його у користування позивачу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в рішенні обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Черкаської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 267, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сотніченка Петра Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2018 у справі №925/1410/17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2018 у справі №925/1410/17 залишити без змін.
Матеріали справи № 925/1410/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
Б.В. Отрюх