ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
18 вересня 2018 року Справа № 923/437/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Дніпро" (м. Київ),
до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Херсон),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національного банку України (м. Київ),
про визнання недійсним рішення
за участю представників:
позивача - ОСОБА_3, представник;
відповідача - не прибув;
третьої особи - не прибув.
Позивач 22.05.18 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить визнати недійсним рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.04.2018 року № 3-р/к.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.18, справу розподілено судді Гридасову Ю.В.
Ухвалою суду від 23.05.18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін, призначено на 10.00 годину 19.06.18 р.
Ухвалою по справі, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання від 19.06.18, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
У підготовчому судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.06.18 по 26.07.18.
Ухвалою по справі, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання від 26.07.18, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 21.08.18.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.08.18 по 14.00 годину 18.09.18.
У судовому засіданні 18.09.18 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив посилається на наступні обставини:
позивач вважає, що відділення АМКУ прийняло оспорюване рішення з порушенням норм матеріального права, а саме ч. 3 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»;
відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
відповідно до ч. 3 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, окрім іншого органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національної поліції, Національному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу, тобто, на думку позивача, Закон України «Про банки і банківську діяльність» містить визначення обсягу інформації, що становить банківську таємницю (інформацію з обмеженим доступом), яка може бути надана на запит Антимонопольного комітету України;
як стверджує позивач, частина інформації, яка запитувалась у вимозі відділення АМКУ, а саме: заяви Клієнта про надання довідки про відсутність заборгованості за кредитом; інформація про представників Клієнта, які отримували таку довідку; документи, які підтверджують сплату Клієнтом Банку за надання зазначеної довідки, становить банківську таємницю, але не відноситься до інформації, що може бути надана на вимогу Антимонопольного комітету України на підставі ч. 3 ст. 62 Закону України «Про банк і банківську діяльність»;
окрім того, як зазначає позивач, відповідач у Вимозі лише «пропонує» надати Банку інформацію та документи, отже, виходячи з такого формулювання, на думку позивача, Банку лише було «запропоновано» надати інформацію у запропонований строк, тобто «обов'язок» надання інформації та копій документів відповідачем не встановлювався, що виключає відповідальність за неподання/несвоєчасне подання Банком інформації;
також, на думку позивача, правомірна відмова у наданні інформації відповідачу не може бути підставою для притягнення банку до відповідальності;
01.03.2018 року Клієнтом було надано згоду на розкриття Банком банківської таємниці Відділенню АМКУ, тому 07.03.2018 року ОСОБА_2 листом № 406/БТ надав Відділенню АМКУ запрошувані документи та інформацію у повному обсязі.
Представник позивача під час судового розгляду справи по суті (у вступному та заключному слові) підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві, позивач заявив клопотання про залишення без розгляду судом письмових заперечень відповідача, оскільки останні не надіслані відповідачем на адресу позивача, зазначене клопотання задоволено судом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на наступні обставини:
відповідачем на адресу позивача було направлено вимогу від 22.01.2018 №2-25/60 про надання інформації та запропоновано у семиденний строк з дня її отримання надати інформацію та копії документів, зазначене відправлення вручене Банку за довіреністю 25.01.2018;
як стверджує відповідач, враховуючи встановлений у зазначеній вимозі головою Відділення семиденний строк, відповідь Банком мала бути надана до 01.02.2018 (включно);
відповідач зазначає, що у відповідь на зазначену вимогу позивач, з порушенням встановленого семиденного строку, надіслав лист (вих. від 08.02.2018 №33-514), у якому відповідачу відмовлено у наданні запитуваної у вимозі інформації та копій документів через відсутність правових підстав для їх надання, при цьому, оспорюваним рішенням адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.04.2018 року № 3-р/к на позивача накладено штраф: за вчинення порушення передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді «неподання інформації» ... «у встановлений строк»;
як зазначає відповідач, з приводу продовження строку надання інформації на вимогу, у зв'язку з необхідністю отримання відповідного дозволу від клієнта, позивач до відповідача не звертався, позивач за отриманням відповідного дозволу до клієнта звернувся вже після отримання розпорядження адміністративної колегії відповідача від 21.02.2018 № 8-рп/к про початок розгляду справи №7/2-18 за наявністю в діях ПАТ «БКД» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки;
відповідач стверджує, що окрім вимоги від 22.01.2018 №2-25/60 надісланої на адресу позивача, в рамках дослідження та розслідування справи № 41/2-17, були надіслані вимоги до інших банківських установ, а саме до ПАТ «Агрокомбанк» (вимога від 22.01.2018 № 2-25/62) та до AT «УкрСиббанк (вимога від 22.01.2018 № 2-25/59), які надали вчасно та в повному обсязі на них відповіді;
отже, як вважає відповідач, саме неподання інформації Херсонському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови зазначеного відділення від 22.01.2018 №2-25/60 у встановлений ним строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», тому подальші дії позивача та листування з відповідачем та клієнтом не впливають на наявність зазначеного порушення законодавства.
Судом, за усним клопотанням позивача, залишені без розгляду письмові заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив, оскільки до заперечень не додано доказів їх направлення іншим учасникам справи відповідно до вимог ч. 3 ст. 167, ч. 5, 6 ст. 165 ГПК України.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, у письмових поясненнях посилається на наступні обставини:
правовідносини банківської таємниці - це врегульовані нормами права суспільні відносини, що складаються в процесі зберігання, використання та розкриття відомостей, які відносяться законодавством до банківської таємниці;
аналізуючи вимогу Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа приходить до висновку, що відповідач у своїй вимозі вийшов за коло наданих йому повноважень встановлених статтею 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», оскільки вимога містила не тільки запит на інформацію про рахунки юридичної особи, а й про вимоги надати довідки про наявність заборгованості, підстави видачі такої довідки, дані осіб які отримували довідку про відсутність заборгованості ТОВ «Союз-Авангард», копії зразків документів для написання заяв на отримання довідок, які ОСОБА_2 надавав, та інші;
Національний банк України, вважає, що Херсонським обласним територіальним відділення Антимонопольного комітету України не правильно було застосовано статтю 62 Закону України «Про банки та банківську таємницю», як норму матеріального права, що є у свою чергу, підставою для визнання недійсним оспорюваного рішення Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;
як зазначає третя особа, у випадку розкриття банківської таємниці у обсязі, якому вимагав Відповідач, ОСОБА_2 вийшов би за межі, встановленні вищезазначеними нормами законодавства щодо надання інформації стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи за конкретний проміжок часу, і надав інформацію щодо операцій інших осіб (контрагентів за операціями клієнта), які не зазначені у вимозі АМКУ;
при регулюванні правовідносин щодо розкриття банківської таємниці на вимогу АМКУ норми ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 року № 267, на думку третьої особи, слід вважати спеціальними по відношенню до загальних норм ст. 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»;
оцінюючи правомірність дій Банку щодо неповного надання інформації на вимогу АМКУ від 25.01.2018 р., відповідач, на думку третьої особи, мав застосувати норму ч.4 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п. 3.5 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління НБУ від 14.07.2006 року № 267, проте не зробив цього, внаслідок чого прийняв незаконне рішення.
Відповідач та третя особа у справі, повідомлені про час, дату і місце проведення судового засідання належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (представник відповідача - під розписку 21.08.18, третя особа - шляхом направлення ухвал суду рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, не скористались своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд відповідач не повідомив, третьою особою подано письмове клопотання про розгляд справи без участі представника НБУ (а. с. 52-53).
Позивачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви та клопотання:
22.05.18 у тексті прохальної частини позовної заяви викладено клопотання про зупинення виконання оспорюваного рішення адміністративної колегії відповідача (у судовому засіданні 19.06.18 залишено судом без розгляду у зв'язку з зупиненням виконання оспорюваного рішення відповідача після звернення з позовом позивача, на час розгляду справи, відповідно до приписів ст. ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», про що зазначено в ухвалі суду від 20.06.18);
11.06.18 письмове клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції (залишено судом без задоволення у зв'язку з бронюванням відповідного приміщення іншим судом);
19.06.18 усне клопотання про переву у підготовчому судовому засіданні 9задоволено судом);
03.07.18 письмове клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції (задоволено судом ухвалою від 30.07.18);
21.08.18 усне клопотання про залишення без розгляду судом письмових заперечень відповідача, оскільки останні не надіслані відповідачем на адресу позивача, зазначене клопотання задоволено судом.
Відповідачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви та клопотання:
не подавались.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача під час судового розгляду справи подані наступні заяви та клопотання:
07.06.18 письмове клопотання про розгляд справи без участі представника НБУ.
Заслухавши вступне та заключне слово представника позивача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд,
На підставі статей 12, 17, 22, 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», частини 3 статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», пунктів 3, 8 та 9 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, (затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України 23.02.2001 № 2-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за № 291/5482) до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Дніпро" (надалі за текстом рішення - Позивач, ОСОБА_2), на адресу: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, Херсонським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (надалі за текстом рішення - Відповідач, Відділення) було направлено вимогу від 22.01.2018 № 2-25/60 про надання інформації (а. с. 20-21) та запропоновано у семиденний строк з дня її отримання надати інформацію та копії документів.
У тексті вимоги позивачу роз'яснено, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
Вимогу відповідача отримана позивачем 25.01.2018, зареєстрована за вхідним № 814, що не заперечується позивачем, та підтверджується відміткою на листі позивача на адресу відповідача від 08.02.18 № 33-514 (а. с. 22).
Враховуючи встановлений головою відділення семиденний строк, відповідь банком мала бути надана до 01.02.2018 (включно). У зазначений строк відповідь від позивача відповідач не отримав.
У подальшому від банку надійшов лист (вих. від 08.02.2018 № 33-514) (а. с. 22), у якому відділенню відмовлено у наданні запитуваної інформації та копій документів, через відсутність правових підстав для їх надання.
21.02.2018 року розпорядженням адміністративної колегії відповідача розпочато розгляд справи № 7/2-18 за наявністю в діях позивача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції (а. с. 26 - 28).
01.03.2018 року клієнтом було надано згоду на розкриття банком банківської таємниці відповідачу (а. с. 25).
07.03.2018 року банк листом № 406-БТ надав відділенню документи та інформацію, яка становить банківську таємницю (а. с. 23 - 24).
27.03.2018 року відділом досліджень і розслідувань відповідача підготовлено подання № 2-28/3 (а. с. 29 - 32), що містить попередні висновки у справі № 7/2-18, згідно з якими запропоновано визнати, що позивачем вчинено порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та накласти штраф у розмірі до одного відсотку доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
11.04.2018 банк надав свої пояснення (заперечення), що стосуються справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (а. с. 33 - 34).
12.04.2018 року адміністративна колегія відповідача прийняла рішення (а. с. 36 - 39) яким визнала, що банк порушив законодавство про захист економічної конкуренції та наклала на банк штраф у розмірі до одного відсотку доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф (68000,00 гривень) (надалі за текстом - оспорюване рішення).
Банк не погоджується із зазначеним рішенням про застосування адміністративно-господарської санкції (штрафу), оскільки вважає, що при наданні відповіді на вимогу відповідача діяв у повній відповідності із вимогами чинного законодавства щодо обов'язку банку зберігати банківську таємницю.
Аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, натомість, аргументи, наведені відповідачем, щодо відсутності підстав для задоволення позову, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Не спростовуючи доводів позивача та третьої особи щодо порядку та строків розкриття банківської таємниці, судом встановлена, та не спростована поданими учасниками справи письмовими доказами, та обставина, що перша відповідь на вимогу відповідача (від 08.02.18), незалежно від її змісту, відправлена позивачем з порушенням семиденного строку (до 01.02.2018, включно), встановленого у вимозі відповідача.
Отже, позивач не подав інформацію у встановлений строк на вимогу голови Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.01.2018 № 2-25/60, що становить зазначене у оспорюваному рішенні відповідача адміністративно-господарське правопорушення. Позивач також не звертався до відповідача з проханням продовжити зазначений у вимозі строк, з метою отримання погодження Клієнта на розкриття банківської таємниці, не надав відповідачу інформацію та документи, зазанчені у вимозі, які не містять банківської таємниці. Натомість, позивачем, з порушенням встановленого у вимозі строку, направлено на адресу відповідача письмову відмову у наданні всієї інформації та документів, що зазначені у вимозі (як тих що містять банківську таємницю так і тих, що її не містять).
За змістом вимоги від 22.01.18 № 2-25/60 (а. с. 20-21) відповідач запропонував позивачу у семиденний термін з дня отримання вимоги надати відділенню наступну інформацію та копії документів:
копії заяв та доданих до них документів, які ТОВ «Союз-Авангард» (надалі - Замовник) подавало до ПАТ «ОСОБА_2 ДНІПРО» (надалі - ОСОБА_2) з метою отримання зазначеної вище довідки;
копії конвертів, в яких ТОВ «Союз-Авангард» подавало заяву та додані до неї документи до Банку для отримання зазначеної вище довідки. Якщо заяви та додані до них документи були подані до Банку представниками Замовника особисто, надати відомості про цих представників (П.І.Б., посада тощо) та копії підтверджуючих документів;
копії зразків (шаблонів, форм тощо) для написання заяв на отримання довідок, які ОСОБА_2 надавав суб'єктам гоподарювання у період часу з 01.01.2015 по 31.12.2016;
копії документів, які засвідчують отримання представниками Замовника зазначеної вище довідки;
копії документів (квитанції, інші фінансові та бухгалтерські документи), які засвідчують оплату з боку Замовника, за отримання зазначеної вище довідки (при наявності).
Серед зазначеного переліку вказані, зокрема, інформація та документи, що не містять банківської таємниці, а також такі, що її містять та відповідають обсягу інформації, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (інформація стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу), щодо яких позивач мав можливість вчасно підготувати відповідь на вимогу відповідача, а в наданні іншої частини інформації та документів мотивовано відмовити.
Не приймаються судом до уваги і аргументи позивача щодо формулювання у вимозі: «пропонуємо», з огляду на назву документа та його зміст, з посиланням на положення ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону «Про захист економічної конкуренції» визначені підстави для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:
неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладені вище обставини, оспорюване рішення відповідача прийняте з повним з'ясуванням доведених та визнаних встановленими обставин, які мають значення для справи, з відповідністю висновків, викладених у оспорюваному рішенні, обставинам справи та дотриманням і правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського кодексу України Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб за:
вчинення дій, передбачених статтями 29, 30 і 32 цього Кодексу, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству;
створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання, вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету України чи його органів у випадках, якщо законом передбачено необхідність одержання такої згоди;
неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням.
Повноваження Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень визначаються Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, (затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за №291/5482, із подальшими змінами) та іншими законодавчими актами.
Відповідно до статей 7 і 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції голова територіального відділення має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно- господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
При цьому, відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» вимоги голови територіального відділення в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.
Відповідно ч. 1 ст. 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»: «Суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольном комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.»
Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду не були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата складання повного рішення 26 вересня 2018 р.
Суддя Ю.В. Гридасов