пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
17 вересня 2018 р. Справа № 903/490/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/490/18
за позовом публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Волинське обласне управління АТ “Ощадбанк”, м. Луцьк
до державного підприємства “Шахта №1 Нововолинська”, м. Нововолинськ
про стягнення 165 815,15 грн.,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 01.02.2018р.),
від відповідача: н/з,
10.07.2018 року публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії - Волинське обласне управління АТ “Ощадбанк” звернулося до господарського суду з позовною заявою № 36-1/908/63474/2018-02/вих від 09.07.2018 року про стягнення з державного підприємства “Шахта №1 Нововолинська” 165 815,15 грн., з них: 109 730,34 грн. заборгованості за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати, нарахованої відповідно до договору № 152 від 01.07.2015 року про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток, 10 827,86 грн. процентів річних, 45 256,95 грн. збитків, завданих інфляцією.
На обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 152 від 01.07.2015 року про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток.
Ухвалою суду від 16.07.2018р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 01.08.2018 року.
Ухвалою суду від 01.08.2018р. було відкладено підготовче засідання на 30.08.2018р.
Ухвалою суду від 30.08.2018р. було закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2018р.
В судове засідання 17.09.2018р. представник відповідача не з'явився. Факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4540702215306 від 10.09.2018р.
Представник позивача в судовому засіданні 17.09.2018р. позов підтримала.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення із відповідача 165 815,15 грн., з них: 109 730,34 грн. заборгованості за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати, нарахованої відповідно до договору № 152 від 01.07.2015 року про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток, 10 827,86 грн. процентів річних, 45 256,95 грн. збитків, завданих інфляцією підлягає до задоволення частково з огляду на таке.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що 01.07.2015р. між публічним акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії - Волинське обласне управління АТ “Ощадбанк” (надалі-банк) та державним підприємством «Шахта №1 «Нововолинська» (надалі-організація) було укладено договір № 152 про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток.
Відповідно до п. 1.1. договору організація замовляє та оплачує, а банк бере на себе зобов'язання здійснювати зарахування на поточні рахунки, операції за якими здійснюються з використанням платіжних карток, відкриті в банку працівникам організації, на умовах та в строки, визначені цим договором, заробітної плати та інших виплат працівникам організації.
Відповідно до п. 2.1.4. договору організація зобов'язується перераховувати в банк такі грошові кошти: загальну суму заробітної плати, авансів та інших виплат, що призначаються для зарахування на рахунки працівників організації (далі-заробітна плата) на рахунок № 29093300648770 комісійну винагороду за безготівкове зарахування коштів у розмірі 0,75% від загальної суми, що перераховується на рахунок. Оплату проводити одночасно з перерахуванням сум заробітної плати окремим платіжним дорученням або одним платіжним дорученням, виділяючи її окремим рядком.
01.09.2017р. між сторонами було укладено додатковий договір №1 до договору № 152, згідно з яким п. 2.1.4. договору викладено в такій редакції: «Перераховувати в банк такі грошові кошти: - загальну суму заробітної плати, авансів та інших виплат, що призначаються для зарахування на рахунки працівників організації на рахунок № 29093300648770; - комісійну винагороду за безготівкове зарахування коштів у розмірі 0,75% від загальної суми, що перераховується на рахунок. Оплату проводити одночасно з перерахуванням сум заробітної плати окремим платіжним дорученням або одним платіжним дорученням, виділяючи її окремим рядком».
На виконання умов договорів позивачем були надані послуги по зарахуванню та виплаті заробітної плати та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації) з використанням платіжних карток.
Відповідач належним чином взятих на себе зобов'язань згідно з договорами не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з оплати комісійної винагороди за безготівкове зарахування коштів.
Як зазначає позивач у позовній заяві станом на 21.06.2018р. в державного підприємства “Шахта №1 Нововолинська” заборгованість за договором № 152 від 01.07.2015р. становить 109 730,34 грн.
02.05.2018р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 36-1/588/39861/2018-02/вих. щодо невиконання умов договору № 152 від 01.07.2015р. В претензії позивач вимагав сплатити борг в розмірі 149 541,66 грн. (а.с. 16-18).
Відповіді на претензію відповідач позивачу не надав.
Посилаючись на те, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 109 730,34 грн. за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати, нарахованої відповідно до договору № 152 від 01.07.2015 року про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток, позивач звернувся з позовом до господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено,що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Беручи до уваги те, що позивачем були належним чином виконані умови договорів, та було надано послуги по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток, а відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно з договорами в частині сплати комісійної винагороди за зарахування зарплати, вимога позивача про стягнення із відповідача 109 730,34 грн. заборгованості за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати, нарахованої відповідно до договору № 152 від 01.07.2015 року про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Звертаючись з позовом до суду, позивач просив стягнути із відповідача 10 827,86 грн. процентів річних, 45 256,95 грн. збитків, завданих інфляцією (розрахунки-а.с. 21,22).
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасного перерахування позивачу комісійної винагороди за безготівкове зарахування коштів за договором № 152 від 01.07.2015р. з відповідача слід стягнути 2 927,17 грн. процентів річних за період з 07.11.2016р. по 01.06.2018р. (розрахунок а.с. 41), 10 542,48 грн. збитків, завданих інфляцією, за період листопад 2016 року-травень 2018 року (розрахунок - а.с. 42).
2 927,17 грн. процентів річних та 10 542,48 грн. збитків, завданих інфляцією, нараховані позивачем від простроченої суми заборгованості, яка виникла за спірний період.
В позові про стягнення 7 900,69 грн. (10 827,86 грн.-2 927,17 грн.) процентів річних та 34 714,47 грн. (45 256,95 грн.-10 542,48 грн.) збитків, завданих інфляцією, слід відмовити, оскільки ці суми процентів річних та збитків, завданих інфляцією, нараховані в тому числі від простроченої суми заборгованості, яка включає несплачені відповідачем суми, стягнуті за рішенням суду від 21.12.2016р. у справі № 903/829/16.
Проте, позивачем не додано розрахунку суми заборгованості, від якої нараховано 10 827,86 грн. процентів річних та 45 256,95 грн. збитків, завданих інфляцією, що перешкоджає суду перевірити правомірність їх нарахування.
За таких обставин, у разі невиконання відповідачем зобов'язання після ухвалення судом рішення від 21.12.2016р. у справі № 903/829/16 позивач має право на звернення до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача процентів річних та збитків, завданих інфляцією, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання щодо перерахування коштів позивачу після прийняття судом рішення від 21.12.2016р. у справі № 903/829/16.
У зв'язку частковим задоволенням позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі в розмірі 1 847,99 грн. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) покладаються на відповідача.
Керуючись ч. 1 ст. 11, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 144, 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 129, 130, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства “Шахта №1 Нововолинська” (вул. Шахтарська, 42, м. Нововолинськ, Волинська область, код ЄДРПОУ 39806601) на користь публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Волинське обласне управління АТ “Ощадбанк” (м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 8, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 09303328) 109 730 грн. 34 коп. заборгованості за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за зарахування зарплати, 2 927 грн. 17 коп. процентів річних, 10 542 грн. 48 коп. збитків, завданих інфляцією, 1 847 грн. 99 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. У задоволенні позову про стягнення 7 900 грн. 69 коп. процентів річних, 34 714 грн. 47 коп. збитків, завданих інфляцією, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено: 26.09.2018р.
Суддя І. О. Якушева