Справа № 708/854/18
Номер провадження № 2/708/343/18
24 вересня 2018 року
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої - судді Івахненко О.Г.
при секретарі -Тендітній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирина Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на житло,-
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право на житло.
В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що він є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 який був ним придбаний у ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 18.12.2017 року та посвідченого приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу Кашицькою О.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1785.
На сьогодні в даному будинку за вище вказаною адресоюкрім позивача, також зареєстровані відповідачі: ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, року народження, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які добровільно з реєстрації знятися відмовляються.
Відповідачі жодних витрат по утриманню будинку і його збереженню не несуть, утримує даний житловий будинок та оплату житлово- комунальних послуг здійснює позивач, як власник будинку.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 26.03.2018 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення осіб, у якій роз'яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалу про відкриття спрощеного провадження від 07 вересня 2018 року та копію позовної заяви з додатками відповідачам було направлено за адресою місця реєстрації. Причини неявки суду невідомі.
Станом на 24 вересня 2018 року відзив на позов від відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_7, на адресу Чигиринського районного суду не надходило.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі ст. ст. 280 284 ЦПК України, з наступних підстав.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що житловий будинок, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу по справі, на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 18 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу Кашицькою О.Г., що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.12.2017 року № 107930357.
Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно довідки про склад сім'ї від 03.08.2018 №1076-02-33/5, виданої виконавчим комітетом Чигиринської міської ради, вбачається, що в даному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_5.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Відповідно до акту обстеження умов проживання жителів м.Чигирина та с.Чернече від 06.08.2018 року № 285-02-33/7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані, але в даному будинку не проживають і їхні особисті речі в будинку ОСОБА_1 відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Тобто право члена сім'ї власника квартири користуватись цим житлом існує лише за наявності у власника права власності на це майно. Виникнення права членів сім'ї власника квартири на користування цим житлом та обсяг їх прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на неї, а припинення права власності особи на квартиру припиняє право членів сім'ї на користування цією квартирою.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5 оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).
У зв'язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням.
З огляду на припинення права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, суд вважає що одночасно з цим припинилось її право на користування даним житловим будинком, а також відповідачі ОСОБА_3, та ОСОБА_4, не проживають в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, більше одного року без поважних причин і, не маючи права власності на нього, також втратили право користування даним житловим будинком.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317, 346, 383, 391, 396, 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України, ст.ст. 2, 12, 13, 76, 259, 263, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, року народження, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 такими, що втратили право користування житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.Г.Івахненко