Справа № 22-ц/793/1562/18Головуючий по 1 інстанції
Категорія: на ухвалу Корман О.В. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л.І.
25 вересня 2018 року м. Черкаси
Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів :
головуючого - Василенко Л.І.
суддів: Нерушак Л.В., Фетісової Т.Л.
секретаря Матюхи В.І.
розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 липня 2018 року (постановлену 05 липня 2018 року суддею Корман О.В. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа ОСОБА_4, про встановлення юридичного факту,:
02 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту. В якості заінтересованої особи вказав ОСОБА_4
Заява мотивована тим, що по договору дарування з 27 травня 1994 року він і ОСОБА_4 являються незмінними співвласниками майнового комплексу по вулиці Садова, 16 в м. Умань. Цей базовий договір визначав їх взаємний статус, основні права і обов'язки.
Проте, без його згоди і його скасування ОСОБА_4 29 серпня 2017 року передала свої майнові права ОСОБА_5 по новому договору дарування і таким чином самовизначила брексіт - вихід з договору 1994 року. Склалася небезпечна ситуація і обставини, що потребують негайного впорядкування правонаступництва, компенсацій за розмежування, спільного користування та ін. А першочерговим являється встановлення факту одностороннього розірвання ОСОБА_4 договору 1994 року із зміною їх відносин.
Просив встановити факт розірвання ОСОБА_4 договору дарування 1994 року і припиненням її особистих і майнових прав з 29 серпня 2017 року.
Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 липня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ухвала мотивована тим, що із заяви вбачається спір про право, так як заявник фактично ставить питання не встановлення юридичного факту, а визнання договору дарування таким, що був розірваний ОСОБА_4 в односторонньому порядку, та про припинення її майнових і особистих прав на майно. Тому, дана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
В апеляційній скарзі, поданій 06.08.2018, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 липня 2018 року, як постановлену з порушенням норм процесуального права.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що його і ОСОБА_4 спільні інтереси та обов'язки обумовлені договором дарування від 27 травня 1994 року, але ОСОБА_4 передала в повному обсязі іншій особі по договору дарування від 29 серпня 2017 року. Тому одночасно діють два взаємовиключні договори. Суд зосередився не на суті, а на наслідках від встановлення цього факту і відмовив.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами 1 та 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Зазначені положення цивільного процесуального закону узгоджуються з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», згідно із якими в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, які не пов'язані з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Так із поданої ОСОБА_3 заяви вбачається, що метою його звернення до суду, як це вірно зазначено судом першої інстанції, є визнання договору дарування таким, що був розірваний ОСОБА_4 в односторонньому порядку, та про припинення її майнових і особистих прав на майно, тобто наявний спір про право.
Доводи скаржника зводяться до викладення ним своєї правової позиції, якій дано оцінку в ухвалі суду і з якою колегія суддів погоджується.
Щодо посилання ОСОБА_3 на порушення норм процесуального права, без зазначення конкретних норм, то дане твердження є безпідставним, так як оскаржувана ухвала суддею постановлена у відповідності до вимог ст. 315 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, ухвалу судді суду першої інстанції як таку, що ухвалена з додержанням норм процесуального права, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд в складі колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 липня 2018 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий Л.І. Василенко
Судді: Л.В. Нерушак
Т.Л. Фетісова
Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року.