Справа № 761/1208/18
Провадження № 2/761/3881/2018
04 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Ющенко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про скасування рішення житлово-побутової комісії Центрального управління СБ України,
В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, згідно з яким просить суд: рішення житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 12.04.2016 року, затвердженого протоколом №7 стосовно підполковника ОСОБА_1 скасувати, як незаконне; зобов'язати Житлово-побутову комісію Центрального управління Служби безпеки України підполковника ОСОБА_1, який проходить військову службу з 15.08.1992 року (згідно ч.3 пункту 1 статті 24 в редакції від 19.06.1992 року Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»), - зарахувати на квартирний облік Центрального управління СБ України, зі збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку (загальна черга) в ЦУ СБУ, тобто з 06.09.2002 року; стягнути зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із судовим збором та за надання послуг позивачу консультантом з питань: соціального захисту військовослужбовців; житлових (включаючи питання щодо порядку, організації забезпечення та надання житлових приміщень особам офіцерського складу та членам їх сімей) та юридичних, згідно додатку №22 (загальна сума - 3631 грн. 21 коп.).
При цьому, вказаний позов позивач просить задовольнити з підстав, передбачених ч.2 ст.34, ст.ст. 37, 39, 47 Житлового кодексу Української РСР, ч.6 ст. 112 Статуту, п.3.11 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Голови Служби безпеки України від 06.11.2007 року №762 , п.п. 7 пункту 13, ч.1, 3 п.30, п.21 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Ухвалою від 19.02.2018 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
20.05.2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно змісту якого останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
23.05.2018 року до суду надійшли пояснення позивача на відзив відповідача.
12.06.2018 року до суду надійшли заперечення відповідача на пояснення позивача щодо відзиву.
Ухвалою від 04.09.2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати законними рішення Житлово-побутової комісії Центрального управління СБУ (далі - ЖГЖ), відповідно до яких йому відмовлено у зарахуванні на квартирний облік з 06.09.2002 та знято з квартирного обліку, зобов'язати ЖГЖ здійснити його зарахування на квартирний облік з 06.09.2002, а також стягнути з СБУ 3 631 грн. 21 коп. витрат, пов'язаних із судовим збором та наданих йому консультаційних послуг.
Так, як вбачається з матеріалів справи, з 1983 року по 26 липня 2005 року позивач був зареєстрований у неприватизованій трикімнатній квартирі АДРЕСА_2 яку отримав його батько ОСОБА_3 на склад сім'ї 4 особи (він, дружина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5, 1982 р.н.) під час проходження військової служби в органах безпеки, та був забезпечений житлом у м. Києві.
19.06.1999 позивач реєструє шлюб із ОСОБА_6, яка 07.02.2002 року звернулася з рапортом про зарахування її на квартирний облік однієї (у зазначеному рапорті немає звернення про зарахування позивача на квартирний облік як члена сім'ї), за результатами розгляду якого її було зараховано на квартирний облік 06.09.2002 року.
Тобто, станом на 06.09.2002 року у позивача не було правових підстав для зарахування його на квартирний облік, оскільки він був забезпечений житлом у м. Києві (10,35 кв.м. у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1).
Разом з тим, 03.08.2005 року позивач перереєструвався у будинок №38 у с. Лютіж Вишгородського району Київської області. Зазначені дії позивача по перереєстрації з площі, яка відповідала нормі забезпеченості у м. Києві, на меншу площу за межами м. Києва призвели до фактичного погіршення його житлових умов.
У подальшому рапортом від 06.12.2005 ОСОБА_6 звернулася до ЖПК з проханням внести зміни до справи квартирного обліку та включити її чоловіка (ОСОБА_1) до складу сім'ї, яка перебуває на квартирному обліку в ЦУ СБУ. Рішенням ЖПК від 24.12.2005 позивача було зараховано на квартирний облік до складу сім'ї ОСОБА_6
Отже, позивач був зарахований на квартирний облік лише 24.12.2005 року.
Після розлучення з позивачем ОСОБА_6 12.09.2006 звернулася до ЖПК з рапортом щодо виключення з квартирного обліку колишнього чоловіка.
Рішенням ЖПК від 04.10.2006 (протокол №10) позивача було знято з квартирного обліку.
Проте рішенням ЖПК від 19.11.2008 позивача залишено на квартирному обліку з датою зарахування на квартирний облік 24.12.2005.
При цьому, зазначене рішення ЖПК було прийнято на підставі пункту 30 Правил, яким передбачено, що при розірванні шлюбу між особами, які працюють на одному підприємстві, в установі, організації і перебувають на квартирному обліку за місцем роботи, облікова справа відповідно розділяється та за колишнім подружжям заявника зберігається право перебування на обліку за місцем роботи.
Таким чином, рішення ЖПК щодо зарахування позивача на квартирний облік з 24.12.2005 року є правомірним.
Під час перебування на квартирному обліку позивачем надавалися до ЖПК довідки про склад сім'ї та реєстрацію за новим місцем проживання (будинок АДРЕСА_3), що містили інформацію про житлову площу, а саме: у 2007-2008 роках - 2 житлові кімнати, площею 42,4 кв.м.; у 2010 році - 3 житлові кімнати, площею 69,7 кв.м.; у 2011 році - 3 житлові кімнати, площею 37.6 кв.м.; у 2012 році - 2 житлові кімнати, площею 25,3 кв.м.
З урахуванням поданих позивачем документальних матеріалів у 2010-2011 роках при проведенні перереєстрації черги квартирного обліку ЖПК було встановлено, що жила площа за місцем його реєстрації становить 69,7 кв.м, а після надання додаткових документальних матеріалів та пояснень Клавдієво- Тарасівської селищної ради VI скликання Бородянського району Київської області - 37,6 кв.м.
В свою чергу, пунктом 3 постанови виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів та президії Київської міської ради профспілок від 15.07.1985 № 582 "Про порядок застосування у м. Києві «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP" встановлено, що жилі приміщення у м. Києві надаються громадянам у межах 13,65 кв.м. жилої площі, але не більше однієї кімнати на одну особу і не менш, як 9,0 кв.м. на одну особу.
Виходячи з даних статистичної звітності, рівень середньої забезпеченості громадян у м. Києві жилою площею становить 9,0 кв.м на одну особу.
Такими, що потребують поліпшення житлових умов у м. Києві визнаються особи, забезпечені житловою площею нижче рівня у 7,5 кв.м.
Відповідно до п.п. 1 ч. 2 п. 26 Правил, громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Аналогічними є приписи п. 3.15 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБУ від 06.11.2007 №792, відповідно до якого співробітники та члени їх сімей знімаються з обліку у разі поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла.
В даному випадку на кожного із зареєстрованих у житловому будинку АДРЕСА_3 припадало по 9,4 кв.м (зареєстровано 4 особи) та у 2011 році вони були забезпечені жилою площею у межах норм, встановлених чинним законодавством України.
Таким чином, факт забезпеченості житловою площею в межах встановлених законодавством норм виключав можливість зарахування або подальшого перебування позивача на квартирному обліку.
Рішенням ЖПК від 29.09.2011 року позивача було знято з квартирного обліку в ЦУ СБУ у зв'язку із забезпеченістю житловою площею.
При прийнятті цього рішення також було враховано результати проведеного 22.07.2011 житлово-побутовою комісією Управління спеціального зв'язку СБУ обстеження житлових умов позивача, тобто підрозділу, в якому він проходив військову службу.
Питання поновлення позивача на квартирному обліку було розглянуто на засіданні ЖПК 03.12.2014 (протокол № 25), на якому прийнято рішення про відмову у поновленні його на квартирному обліку в ЦУ СБУ з 06.09.2002 року у зв'язку з відсутністю правових підстав (станом на 06.09.2002 року забезпечений жилою площею у м. Києві у розмірі 10,35 кв.м.).
Також, слід зазначити, що на даний час позивач складом сім'ї 5 осіб (він, дружина ОСОБА_7, син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, син ОСОБА_10, 2013 р.н.) перебуває на квартирному обліку у ЦУ СБУ з 04.06.2013 у загальній черзі, а з 03.12.2014 - у списку осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житлом, як багатодітна родина.
Таким чином, оскаржуване позивачем рішення ЖПК є правомірними та прийняті у відповідності до вимог законодавства України.
У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Служби безпеки України про скасування рішення житлово-побутової комісії Центрального управління СБ України, слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Служби безпеки України про скасування рішення житлово-побутової комісії Центрального СБ України.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 07.09.2018 року.
Суддя: