24.09.2018 227/4124/18
про відмову у видачі судового наказу
24 вересня 2018 року м. Добропілля
Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Мацишин Л.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3,
18 вересня 2018 року заявник звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білозерське Донецької області, на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення із дня звернення до суду із даною заявою до досягнення дитиною повноліття.
Вивчивши матеріали цивільної справи наказного провадження, приходжу до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК України передбачено, що у заяві, крім іншого, повинно бути зазначено: реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України).
Крім того, згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Отже, судовий наказ є виконавчим документом, у якому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» повинно бути зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).
Як вбачається з заяви про видачу судового наказу, представником заявника при зверненні до суду не наведено реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника. А з відповіді Державної фіскальної служби України від 21 вересня 2018 року, наданої на запит суду, вбачається, що надати реєстраційний номер облікової картки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою Донецька область АДРЕСА_1, немає можливості з причини того, що боржник з такими реєстраційними даними не зареєстрований.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що у видачі судового наказу заявнику слід відмовити.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 163, 165, 166 ЦПК України
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області безпосередньо або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення у порядку, передбаченому ст.ст. 351-355 ЦПК України.
Суддя Добропільського міськрайонного суду
Донецької області Л.С.Мацишин