Постанова від 19.09.2018 по справі 5009/2987/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2018 справа № 5009/2987/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від апелянта від ТОВ "Ікос Фінанс" керуючий санацією від інших кредиторівМартюхіна Н.О., Склярук О.І., Дучал Н.М. Єлфімовій Ю.О. не з'явився адвокат Васьківський Л.М. - за довіреністю б/н від 28.03.2018; не з'явився; не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Шистопала Петра Миколайовича, м. Дніпро

на ухвалу Господарського суду Запорізької області

від18.05.2018 (повний текст від 23.05.2018)

у справі за заявою кредиторів до боржника керуючий санацією про№ 5009/2987/12 (суддя Сушко Л.М.) 1.Приватного підприємства "Соколенко-Екскавація", м. Запоріжжя 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурси", м. Дніпро Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1", м. Запоріжжя ОСОБА_7, м. Запоріжжя банкрутство

за позовом до відповідачаПублічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1", м. Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", м. Запоріжжя

про визнання договорів позики недійсними в межах розгляду справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 у справі №5009/2987/12 в задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" про визнання договорів позики недійсними відмовлено повністю.

Не погодившись з ухвалою прийнятою господарським судом першої інстанції до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся керуючий санацією арбітражний керуючий Шистопал П.М., в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 у справі №500/2987/12 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження матеріалів справи та без врахування усіх обставин, що мають значення для справи, зважаючи на наступне:

- ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.09.2014р. була введена процедура санації ПАТ «ЗЗБК №1». Враховуючи особливий статус арбітражного керуючого - керуючого санацією - вбачається, що строк позовної давності починається саме із введенням процедури санації та призначення керуючого санацією. Таким чином строк позовної давності сплив через три роки від дня введення процедури санацією - 10.09.2017р. В той же час, позовна заява про визнання недійсними договорів позик надійшла на адресу суду першої інстанції 27.07.2017р., а отже з дотриманням строку позовної давності;

- прохальна частина відзиву ТОВ «КУА «Капітал Груп» не містить клопотання про застосування позовної давності в, у зв'язку із чим судом першої інстанції застосовано позовну давність без відповідного клопотання учасника провадження

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018 визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Геза Т.Д., Дучал Н.М.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.07.2018 у зв'язку із перебуванням судді Гези Т.Д. у відпустці визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Склярук О.І., Дучал Н.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018 у зв'язку із перебуванням судді Дучал Н.М. у відпустці визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Склярук О.І., Геза Т.Д.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2018 у зв'язку із перебуванням судді Склярук О.І. у відпустці визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Дучал Н.М., Геза Т.Д.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.09.2018 у зв'язку із перебуванням судді Гези Т.Д. у відпустці визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Склярук О.І., Дучал Н.М.

19.09.2018 у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікос Фінанс", який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві. В процесі розгляду апеляційної скарги заявив про неможливість участі адвоката Войтановича О.Й. у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", оскільки Войтанович О.Й. виконував обов'язки ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1", а зазначені обставини є підставою для застосування положень ч. 2 ст. 59 ГПК України.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікос Фінанс" про недопуск адвоката Войтановича О.Й. до участі у справі в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" та визнання його неналежним представником, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 59 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя:

Як вбачається із матеріалів справи Войтанович О.Й. виконував обов'язки ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1".

В той же час в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили, що виконання Войтановичем О.Й. обов'язків ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" суперечать інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп".

При цьому, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікос Фінанс", що в межах справи про банкрутство кредитор та боржник завжди мають протилежні інтереси є помилковими, зважаючи на те, що в силу вимог положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» основною метою процедури банкрутства є фінансове оздоровлення боржника, яке дозволить відновити його платоспроможність, а також максимальне задоволення вимог кредиторів.

Зважаючи на вищевикладене, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікос Фінанс" про недопуск адвоката Войтановича О.Й. до участі у справі в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" та визнання його неналежним представником, задоволенню не підлягає.

Представники апелянта, інших кредиторів та керуючий санацією у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у відповідності до ч. 11 ст. 242 ГПК України. Підстави неявки суду не відомі.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2012 прийнято об'єднану заяву ПП "Соколенко-Екскавація" та ТОВ "Променергоресурси" до розгляду і порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Загрія Р.О.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.01.2014., яка постановою суду апеляційної інстанції від 26.02.2014. та постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2014. залишені без змін, визнано конкурсними кредиторами: ПП "Соколенко-екскавація" з грошовими вимогами у розмірі 342 274, 21 грн., з яких - 2 682,5 судові витрати з віднесенням до першої черги задоволення, та 340 591,71 грн. з четвертою чергою задоволення; ТОВ "Променергоресурси" з грошовими вимогами у розмірі - 52 790,47 грн., з яких - 2 682,5 грн. судові витрати з віднесенням до першої черги задоволення, та 50 107,97 грн. з четвертою чергою задоволення; ТОВ "Метінвест-СМЦ" з грошовими вимогами на суму 89 904,66 грн., з яких - 1 147,00 грн. судові витрати з віднесенням до першої черги задоволення, та 88 757,66 грн. з четвертою чергою задоволення; ТОВ "Компанія з управління активами "Капітал Груп", що діє від свого імені в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Зоряний" з грошовими вимогами на суму - 12 385 923,23 грн., з яких - 1 147,00 грн. судові витрати з першою чергою задоволення та 12 384 776,23 грн. - з четвертою чергою задоволення; ДП "Запорізький виробничий комбінат "Спецгазпром" з грошовими вимогами у розмірі 594 104 грн., з яких - 1 147,00 грн. судові витрати з першою чергою задоволення та 592 957 грн. з четвертою чергою задоволення; визнано забезпеченим кредитором ТОВ "Ікос Фінанс" з грошовими вимогами у розмірі 17 096 121,61 грн. з першою чергою задоволення; затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.09.2014. припинено процедуру розпорядження майном ПАТ "ЗЗБК № 1", повноваження розпорядника майна боржника Загрії Р.О., введено процедуру санації ПАТ "ЗЗБК № 1", керуючим санації призначено арбітражного керуючого Загрію Р.О., якого зобов'язано до 11.09.2015. провести санацію підприємства боржника згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та інше.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.04.2015. затверджено план санації боржника.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.05.2016. звільнено керуючого санацією Ляшка О.В. та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Шистопала Петра Миколайовича.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.07.2016. строк санації боржника продовжено до 08.01.2017. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016 р. вказану ухвалу скасовано та відмовлено у задоволенні клопотання комітету кредиторів ПАТ "ЗЗБК № 1" про продовження санації на шість місяців до 08.01.2017. Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016. постанову Донецького апеляційного господарського суду України від 12.09.2016. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.07.2016. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.01.2017. затверджено звіт арбітражного керуючого Шистопала П.М. про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 25.05.2016. по 30.12.2016. та зміни до плану санації, який викладено в редакції від 16.01.2017., продовжено строк санації боржника до 30.06.2017.

В подальшому, постановою господарського суду Запорізької області від 03.10.2017., зокрема припинено процедуру санації, визнано ПАТ "ЗЗБК № 1" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ПАТ "ЗЗБК № 1" призначено арбітражного керуючого Войтановича О.Й.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017. апеляційну скаргу арбітражного керуючого Шистопала Петра Миколайовича на постанову господарського суду Запорізької області від 03.10.2017. у справі №5009/2987/12 задоволено. Постанову господарського суду Запорізької області від 03.10.2017. у справі №5009/2987/12 скасовано. Клопотання керуючого санацією Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" про продовження строку процедури санації боржника та повноважень керуючого санацією Шистопала П.М. задоволено. Продовжено процедуру санації Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" та повноважень керуючого санацією Шистопала П.М. на підставі рішення комітету кредиторів від 29.06.2017.

Як вбачається із матеріалів справи, п. 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1", затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ "ЗЗБК №1" від 05.04.2011 протокол № 22, у зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" Закрите акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій № 1" (код ЄДРПОУ 13628220) змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій № 1" (код ЄДРПОУ 13628220).

Протягом 2008 - 2012 років між Публічними акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій № 1" (до 2011 - ЗАТ "Завод залізобетонних конструкцій № 1") (далі - позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" (далі - позикодавець) було укладено ряд договорів позики, а саме:

28.08.2008 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики №б/н, відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 800 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Турцманович І.В.

05.09.2008 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики №б/н, відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Турцманович І.В.

16.09.2008 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № б/н, відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 930 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Турцманович І.В.

19.09.2008 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № б/н, відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 274 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Турцманович І.В.

23.09.2008 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № 296 (08), відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Турцманович І.В.

26.09.2008 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № б/н, відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 496 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Турцманович І.В.

09.10.2008 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № 297 (08), відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 1 200 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Турцманович І.В.

04.02.2009 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № б/н, відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Сімановим О.А.

25.02.2009 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № 24 (09), відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Сімановим О.А.

20.02.2012 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № 18 (12), відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 210 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Сімоновим О.А.

27.02.2012 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № 19 (12), відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 140 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Сімоновим О.А.

20.03.2012 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № 68 (12), відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 200 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Сімоновим О.А.

19.04.2012 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № 72 (12), відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 150 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Сімоновим О.А.

23.04.2012 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № 82 (12), відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 50 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Сімоновим О.А.

31.05.2012 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № 71 (12), відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 400 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Максименко Е.А.

19.06.2012 між позикодавцем та позичальником було укладено договір позики № 91 (12), відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 63 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених договором. З боку позичальника договір підписано Генеральним директором Сімоновим О.А.

Не погодившись із фактом укладання вищевказаних договорів, Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій № 1" в особі керуючого санацією Шистопала П.М. звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", яким просило визнати недійсними договори позики, які були укладені між Публічним (Закритим) акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій № 1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", а саме:

- договір позики від 28.08.2008 року на суму 800 000 грн.;

- договір позики від 19.09.2008 року на суму 274 000 грн.;

- договір позики від 23.09.2008 року на суму 500 000 грн.;

- договір позики від 09.10.2008 року на суму 1 200 000 грн.;

- договір позики від 26.09.2008 року на суму 496 000 грн.;

- договір позики від 05.09.2008 року на суму 1 000 000 грн.;

- договір позики від 16.09.2008 року на суму 930 000, 00 грн.;

- договір позики від 04.02.2009 року на суму 1 000 000, 00 грн.;

- договір позики від 25.02.2009 року на суму 1 000 000, 00 грн.;

- договір позики від 20.02.2012 року на суму 210 000, 00 грн.;

- договір позики від 27.02.2012 року на суму 140 000, 00 грн.;

- договір позики від 20.03.2012 року на суму 200 000, 00 грн.;

- договір позики від 31.05.2012 року на суму 400 000, 00 грн.;

- договір позики від 19.04.2012 року на суму 150 000, 00 грн.;

- договір позики від 23.04.2012 року на суму 50 000, 00 грн.;

- договір позики від 19.06.2012 року на суму 63 000, 00 грн.

При розгляді вищевказаних вимог, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ч.6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Провадження у справі №5009/2987/12 про банкрутство ПАТ "ЗЗБК №1" порушено ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2012.

На цей час, справа №5009/2987/12 про банкрутство ПАТ "ЗЗБК №1" перебуває на стадії санації, а відтак, провадження у цій справі має здійснюватись за приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла до 19.01.2013 року.

Вирішуючи спір про визнання договорів недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

За приписами статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частинами 1, 2 ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Відповідно до п.п. 7.29.18 Статуту ПАТ "ЗЗБК № 1" до виключної компетенції Наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значного правочину у випадках, визначених п. 9.2. Статуту, а також інших випадках, передбачених чинним законодавством та цим Статутом.

Пунктами 9.1.2, 9.2. Статуту ПАТ "ЗЗБК № 1" встановлено, що значним правочином товариства є будь-які правочини незалежно від їх вартості щодо земельних ділянок, об'єктів нерухомості та незавершеного будівництва, кредитів та позик, застав та іпотек.

Рішення про вчинення значного правочину приймається наглядовою радою. У разі неприйняття Наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину, питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд Загальних зборів.

Наведені вище положення законодавства та Статуту Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" свідчать, що до виключної компетенції Наглядової Ради Товариства віднесено прийняття попереднього рішення про вчинення значного правочину, в тому числі і про укладання договорів позики, з огляду на положення п.9.1.2, 9.2. Статуту ПАТ "ЗЗБК № 1".

Матеріали справи свідчать, що спірні договори позики, які було укладено між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", з боку боржника підписано Генеральними директорами ПАТ "ЗЗБК № 1" - Турцмановичем І.В., Сімоновим О.А. та Максименко Е.А.

Проте, наявні в матеріалах справи документи свідчать, що Наглядовою радою Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" не приймалось рішення щодо укладання між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" наступних договорів:

- договір позики від 28.08.2008 року на суму 800 000 грн.;

- договір позики від 19.09.2008 року на суму 274 000 грн.;

- договір позики від 23.09.2008 року на суму 500 000 грн.;

- договір позики від 09.10.2008 року на суму 1 200 000 грн.;

- договір позики від 26.09.2008 року на суму 496 000 грн.;

- договір позики від 05.09.2008 року на суму 1 000 000 грн.;

- договір позики від 16.09.2008 року на суму 930 000, 00 грн.;

- договір позики від 04.02.2009 року на суму 1 000 000, 00 грн.;

- договір позики від 25.02.2009 року на суму 1 000 000, 00 грн.;

- договір позики від 20.02.2012 року на суму 210 000, 00 грн.;

- договір позики від 27.02.2012 року на суму 140 000, 00 грн.;

- договір позики від 20.03.2012 року на суму 200 000, 00 грн.;

- договір позики від 31.05.2012 року на суму 400 000, 00 грн.;

- договір позики від 19.04.2012 року на суму 150 000, 00 грн.;

- договір позики від 23.04.2012 року на суму 50 000, 00 грн.;

- договір позики від 19.06.2012 року на суму 63 000, 00 грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутнє як погодження Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1", так і відповідного рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" щодо надання згоди на укладання вищевказаних правочинів або їх подальше затвердження.

З огляду на вищевикладене, вищевказані договори позики укладено Генеральними директорами Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" без попереднього прийняття Наглядовою Радою Товариства рішення про вчинення значного правочину, що свідчить про укладання вищевказаних договорів позики із перевищенням повноважень, визначених Статутом Товариства та діючого на той час Законодавства.

Що стосується наявних в матеріалах справи протоколів засідання Спостережної ради ПАТ "ЗЗБК № 1" № 72 від 12.01.2009р. та № 74 від 09.07.2009р., яким було затверджено договори, укладені Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" у другому півріччі 2008 року та першому півріччі 2009 року, то вказані документи не свідчать про прийняття Спостережною радою ПАТ "ЗЗБК № 1" рішення про вчинення значного правочину в порядку, передбаченому п.п. 7.29.18 Статуту ПАТ "ЗЗБК № 1", зважаючи на наступне:

- реквізити, укладених договорів позики між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" відрізняються від реквізитів договорів (дата укладання та номер правочину), що містяться в протоколах Спостережної ради ПАТ "ЗЗБК № 1" № 72 від 12.01.2009р. та № 74 від 09.07.2009р.;

- із протоколів Спостережної ради ПАТ "ЗЗБК № 1" № 72 від 12.01.2009р. та № 74 від 09.07.2009р. взагалі не вбачається, що Спостережною Радою ПАТ "ЗЗБК № 1" було затверджено саме договори позики;

- Спостережною радою ПАТ "ЗЗБК № 1" було затверджено вже укладені договори, в той же час вказані протоколи Спостережної ради ПАТ "ЗЗБК № 1" № 72 від 12.01.2009р. та № 74 від 09.07.2009р. не свідчать про прийняття останньою рішення про вчинення значного правочину.

Наведені вище обставини свідчать про відсутність у Генеральних директорів Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" необхідного обсягу цивільної дієздатності під час укладання від імені Товариства вищевказаних договорів позики, що є підставою для визнання таких договорів недійсними.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до умов оскаржуваних вище 16 договорів позики, Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій №1" отримало грошові кошти на загальну суму 8 413 000 грн. та зобов'язалось повернути вказану суму Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" зі сплатою відповідних процентів.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій №1" не виконало належним чином свої зобов'язання щодо повернення Позикодавцю позики та сплати процентів за вищевказаними договорами.

При цьому, Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій №1", розуміючи, що не виконало взяти на себе зобов'язання за попередніми договорами позики, які були укладені у 2008-2009 роках та при наявності непогашеної кредиторської заборгованості, уклало із Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" ще 7 договорів позики в 2012 році.

Вчинення таких договорів позики у 2012 році, тобто за 6 місяців, що передували порушенню справи про банкрутство, свідчить про те, що Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій №1" прийняло на себе значні кредиторські зобов'язання при наявності непогашених зобов'язань, які виникли ще у 2008-2009 роках.

Наведені вище обставини свідчать, що оскаржувані договори позики є такими, що укладені не в інтересах юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" та за відсутності як погодження так і подальшого затвердження таких позик відповідними рішеннями Наглядової ради Товариства, а укладання таких правочинів призвело до безпідставного нарощування кредиторської заборгованості Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", негативних наслідків для Боржника, що суттєво погіршило його фінансовий стан та взагалі призвело до його неплатоспроможності перед його кредиторами.

В той же час, судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" в процесі розгляду справи надало заяву про застосування строків позовної давності в даній справі, яка обґрунтована тим, що перебіг позовної давності в силу положень ст. 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. У кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" виникло право пред'явити свої вимоги до боржника саме в момент, коли було порушено провадження у справі про банкрутство, а саме 08.08.2012р., у зв'язку із чим трирічний строк позовної давності сплив 07.08.2015р., що свідчить про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем у даному випадку позов подано після спливу строку позовної давності, про застосування якого відповідачем було подано заяву.

Проте, судова колегія апеляційного господарського суду не може в повному обсязі погодитись із висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що позов про визнання недійсними договорів позик, укладених між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" подано в межах справи про банкрутство, яка має свої особливості, зважаючи на правове регулювання Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що відрізняє вказану процедуру від позовного провадження

Так, ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) встановлено, що санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Згідно ч.5 ст. 17 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) керуючий санацією має право подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

Як вже зазначалось вище, ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.09.2014. у справі №5009/2987/12 припинено процедуру розпорядження майном ПАТ "ЗЗБК № 1", повноваження розпорядника майна боржника Загрії Р.О., введено процедуру санації ПАТ "ЗЗБК № 1", керуючим санації призначено арбітражного керуючого Загрію Р.О., якого зобов'язано до 11.09.2015. провести санацію підприємства боржника згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому у керуючого санацією в процедури санації в силу вимог Закону України про банкрутство наявні особливі повноваження щодо оскарження угод, укладених Боржником.

Враховуючи наведене, зважаючи на той факт, що арбітражного керуючого Загрію Р.О. було призначено керуючим санацією ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.09.2014. у справі №5009/2987/12, та те, що у керуючого санацією в силу вимог Закону про банкрутство є спеціальні повноваження щодо оскарження укладених Боржником угод, перебіг строку позовної давності на звернення до суду про визнання недійсними договорів позик від 28.08.2008, від 19.09.2008, від 23.09.2008, від 09.10.2008, від 26.09.2008, від 05.09.2008, від 16.09.2008, від 04.02.2009, від 25.02.2009, від 20.02.2012, від 27.02.2012, від 20.03.2012, від 31.05.2012 , від 19.04.2012, від 23.04.2012, від 19.06.2012 почався 11.09.2014р., оскільки саме з цього моменту, тобто з моменту призначення керуючим санацією, у розумінні ст. 261 Цивільного кодексу України, керуючий санацією довідався або мав можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 18.06.2018р. у справі №21/89б/2011.

Як вбачається із матеріалів справи, керуючий санацією Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" Шистопал Петр Миколайович звернувся до суду першої інстанції із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" про визнання недійсними вищевказаних договорів позики 27.07.2017р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, висновок місцевого господарського суду про звернення Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" із позовом до суду після спливу загального строку позовної давності є безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечить положенням закону та наявним в матеріалах справи документам.

Також судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" у відзиві на позовну заяву зазначило, що з огляду на спеціальний статус керуючого санацією можна дійти висновку, що строк позовної давності починається із введення процедури санації та призначення керуючого санацією, у зв'язку із чим строк позовної давності сплив 10.09.2017р.

Наведені вище обставини свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" погоджується із висновком апеляційного господарського суду про подання керуючим санацією позову в даній справі в межах строку позовної давності.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що без заяви сторони у спорі, ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватись не може, оскільки можливість застосування позовної давності в силу вимог ст. 267 Цивільного кодексу України пов'язана лише з наявною в матеріалах справи відповідної заяви сторони, що свідчить про відсутність процесуальної можливості у суду застосувати позовну даність за власною ініціативою.

При цьому, заява про застосування позовної давності повинна бути очевидною та належним чином обґрунтованою, враховуючи положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Місцевий господарський суд задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" про застосування строків позовної давності зазначив, що вказана заява була заявлена відповідачем у відзиві на позовну заяву (т.26 а.с. 188-194).

Проте, із відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" на позовну заяву вбачається наступне:

- резолютивна частина відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" на позовну заяву не містить вимоги про застосування строку позовної давності;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" обмежилось посиланням на положення статті 261 Цивільного кодексу України, якими встановлено початок перебігу позовної давності. В той же час, відповідач навіть не послався на ч.ч.3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України, які передбачають, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, а сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищевикладене, у апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" заявило клопотання про застосування строків позовної давності в межах даного спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" про визнання договорів позики недійсними підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

З урахуванням вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 у справі №5009/2987/12 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп".

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Шистопала Петра Миколайовича на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 у справі №5009/2987/12 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 у справі №5009/2987/12 - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" про визнання договорів позики недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Закритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 28.08.2008 року на суму 800 000 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Закритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 19.09.2008 року на суму 274 000 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Закритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 23.09.2008 року на суму 500 000 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Закритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 09.10.2008 року на суму 1 200 000 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Закритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 26.09.2008 року на суму 496 000 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Закритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 05.09.2008 року на суму 1 000 000 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Закритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 16.09.2008 року на суму 930 000, 00 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Закритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 04.02.2009 року на суму 1 000 000, 00 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Закритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 25.02.2009 року на суму 1 000 000, 00 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 20.02.2012 року на суму 210 000, 00 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 27.02.2012 року на суму 140 000, 00 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 20.03.2012 року на суму 200 000, 00 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 31.05.2012 року на суму 400 000, 00 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 19.04.2012 року на суму 150 000, 00 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 23.04.2012 року на суму 50 000, 00 грн.

Визнати недійсним договір позики, укладений між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" від 19.06.2012 року на суму 63 000, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" на користь Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" судовий збір за подання позовної заяви в сумі 25 600 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 38 400 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: О.І. Склярук

Н.М. Дучал

(У судовому засіданні 19.09.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2018 року).