ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.09.2018Справа № 910/7200/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Жука В.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Індустріал банк»
до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»
про стягнення 53011,48 грн.
Представники сторін:
від позивача - Мамотенко О.П. (представник за довіреністю);
від відповідача - Овчарук А.О. (представник за довіреністю).
У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Експрес-Банк» в особі Дніпропетровського регіонального відділення Акціонерного банку «Експрес-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний Індустріал банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 53011,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачеві була завдана шкода, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, який належить Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Експрес-Банк». Шкоду було заподіяно водієм автомобіля НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля НОМЕР_2 застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі №910/7200/17 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму страхового відшкодування в розмірі 41904,49 грн., 3897,12 грн. інфляційних втрат, 926,49 грн. 3% річних та 1410,35 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017, апеляційну скаргу апеляційну скаргу ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2017 залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі №910/7200/17 скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені та прийнято нове в цій частині - про задоволення позову. Викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції. Позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Експрес-Банк» в особі Дніпропетровського регіонального відділення Акціонерного банку «Експрес-Банк» суму страхового відшкодування у розмірі 41904,49 грн., пеню у розмірі 6283,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 3897,12 грн., 3% річних у розмірі 926,49 грн. та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Верховного Суду від 20.04.2018 у справі 910/7200/17 вищезазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Дана постанова мотивована тим, що судами попередніх інстанцій, не досліджувалось питання щодо економічної необґрунтованості ремонту, згоди або незгоди власника автомобіля з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, та не досліджено питання щодо права на залишки транспортного засобу при згоді власника з визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Крім того, судами попередніх інстанцій при стягненні страхового відшкодування не було враховано, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.10.2012 передбачена франшиза в розмірі 500 грн.
31.05.2017 в результаті проведення автоматизованого розподілу судової справи, справа №910/7200/17 передана на розгляд судді Маринченко Я.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2018 прийнято до провадження справу №910/7200/17 та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні.
При новому розгляді справи позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Крім того, в ході розгляду справи позивачем додано до матеріалів справи заяву №05-06-5880 від 20.07.2018 із повідомленням про згоду з визнанням пошкодженого автомобіля фізично знищеним. Також позивач зазначив, що автомобіль не проданий та є в наявності у Банку.
Також в ході розгляду справи, на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва сторонами було проведено спільний огляд пошкодженого транспортного засобу, за наслідками якого відповідачем було подано клопотання №17-097 від 13.09.2018 у якому відповідач зазначив, що з метою об'єктивності огляду пошкодженого транспортного засобу сторонами було залучено кваліфікованого експерта. Так, відповідач зазначив, що згідно акту огляду, в пошкодженому автомобілі розібрано торпеду, розібрано панель управління автомобілем, відсутня подушка безпеки. Також відповідач вказав, що станом не теперішній час, вбачається невідповідність наявних в автомобілі деталей, описаним пошкодженням в ремонтній калькуляції, яка надавалась позивачем разом із претензією. У зв'язку з чим, відповідач зазначив, що з моменту ДТП із пошкодженого автомобіля було вилучено та розібрано велику кількість запчастин, наявність яких значно впливала б на вартість придатних залишків пошкодженого транспортного засобу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Відповідач, відзиву на позов з урахуванням постанови Верховного Суду від 20.04.2018 протягом усього часу розгляду справи не подав, разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача заперечень проти задоволення позову не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Так розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.12.2015 у справі №173/1027/15-к 01.04.2012 приблизно о 13:00 год. в м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області по вул. Нова в напрямку до центру міста, водій ОСОБА_4 під час керуванням автомобілем НОМЕР_3 виїхав на зустрічне ліве узбіччя де скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів, чим порушив п.1.3, 1.5, 2.3 (б) та п.10.1 Правил дорожнього руху України.
Зазначеною ухвалою суду встановлено вину ОСОБА_4 проте звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, якій належить Публічному акціонерному товариству АБ «Експрес-Банк».
Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно з висновком судового експерта №511 від 11.07.2012 встановлено, що вартість матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок розглядуваної дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля НОМЕР_4, становить 41904,49 грн.
Цивільна відповідальність транспортного засобу марки «Opel» д.н.НОМЕР_3, яким спричинено ДТП, застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7660401.
Відповідно до умов договору №АА/7660401 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля НОМЕР_3, Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн., розмір франшизи - 500 грн.
04.04.2012 позивач письмово повідомив відповідача про настання страхового випадку, що підтверджується відповідачем у листі №087 від 14.09.2012.
Відповідач листом №087 від 14.09.2012 з метою розгляду даної справи просив позивача надати наступні документи: - заяву із банківськими реквізитами для перерахування страхового відшкодування; - постанову суду, в якій буде підтверджена вина ОСОБА_4 в скоєні ДТП.
Позивач 08.04.2016 листом №02-502 направив відповідачу необхідні документи, які отримано відповідачем 11.04.2016 (підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення), проте відповіді не отримав.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Opel» д.н.з.НОМЕР_5, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7660401, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Вина особи, яка керувала автомобілем НОМЕР_6 встановлена у судовому порядку.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В матеріалах справи наявна претензія №02-80 від 31.01.2017 на виплату страхового відшкодування, в якій позивач просив перерахувати страхове відшкодування в сумі 41904,49 грн. Відповідач отримав претензію 10.02.2017, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відправлення.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не здійснено виплату суми страхового відшкодування.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим, відповідно до п.12.1 ст.12 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 41404,49 грн. (41904,49 грн. страхового відшкодування - 500 грн. франшизи)
Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 926,49 грн. та інфляційних втрат в сумі 3897,12 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивач звертався до відповідача із заявою №02-502 про виплату страхового відшкодування в розмірі. Вказана заява була отримана відповідачем 11.04.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи, проте була залишена без відповіді та задоволення.
Так, пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню три відсотка річних та інфляційні втрати.
В той де час, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, судом встановленою, що останнім при розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних позивачем допущено арифметичні помилки, зокрема останній не вирахував від суми страхового відшкодування встановлений розмір франшизи.
За таких обставин, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позову у цій частині та стягнення з відповідача 3860,29 інфляційних втрат та 826,96 грн. трьох відсотків річних.
Разом з тим, щодо заявлених позивам вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 6283,38 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За приписами ч.2 ст.547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
В той же час у даному випадку, між позивачем та відповідачем відсутній договір, який би вміщував в собі умову про розмір та базу нарахування пені, проте обов'язок та умови її сплати визначено таким законодавчим актом, як Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Враховуючи те, що позивач є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування (потерпіла особа), а з вини відповідача (страховика) було допущено прострочення виплати цього відшкодування, вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 11.07.2016 по 10.01.2017, є обґрунтованою.
В той де час, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, судом встановленою, що останнім при розрахунку суми заявленої до стягнення пені допущено арифметичні помилки, зокрема останній не вирахував від суми страхового відшкодування встановлений розмір франшизи.
За таких обставин, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позову у цій частині та стягнення з відповідача 6191,44 грн. пені.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового позову задоволення позову.
Крім того, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 20.04.2018 позивачем додано до матеріалів справи Лист №08-06-5880 від 20.07.2018 в якому повідомив про свою згоду з визнанням автомобіля НОМЕР_4 фізично знищеним.
Разом з тим, відповідно до ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.
Таким чином, враховуючи положення діючого, на момент вчинення розглядуваної ДТП, законодавства, у відповідача після сплати страхового відшкодування позивачу виникає право на залишки пошкодженого автомобіля НОМЕР_4, яке він не позбавлений можливості реалізувати, заявивши відповідну вимогу позивачу, зокрема щодо передачі йому залишків пошкодженого транспортного засобу. Враховуючи ту обставину, що на час розгляду справи судом, відповідач не звертався з відповідними вимогами, посилання відповідача на те, що залишки транспортного засобу є розкомплектованими, що знижує їх вартість, є передчасним.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, за подання апеляційної скарги - на відповідача в повному обсязі, за подання касаційної скарги - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44; ідентифікаційний код 24175269) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Індустріал банк» (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7; ідентифікаційний код 13857564) страхове відшкодування в сумі 41404 (сорок одна тисяча чотириста чотири) грн. 49 коп., 6191 (шість тисяч сто дев'яносто одну) грн. 44 коп. пені, 3860 (три тисячі вісімсот шістдесят) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 96 коп. трьох процентів річних, а також 1578 (одну тисячу п'ятсот сімдесят вісім) грн. 02 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Індустріал банк» (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7; ідентифікаційний код 13857564) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44; ідентифікаційний код 24175269) 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 24.09.2018
Суддя Я.В. Маринченко