24 вересня 2018 року
м. Київ
Справа № 915/1504/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Пєсков В.Г., Суховий В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Жадор"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Головея В.М., Богатиря К.В., Ярош А.І.
від 06.06.2018
та додаткову постанову від 08.06.2018
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна компанія "Нікмет-Термінал""
до Приватного підприємства "Жадор"
про стягнення 75116,25 грн
09.07.2018 Приватне підприємство "Жадор" звернулось до Верховного Суду, через Одеський апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 та додаткову постанову від 08.06.2018 у справі №915/1504/14.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.09.2018 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Пєсков В.Г., Суховий В.Г.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Жадор" колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, згідно з яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.
Підпунктом 9 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Оскільки у справі №915/1504/14 оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій прийнято за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України вже в новій редакції, вирішувати питання наявності чи відсутності права на касаційне оскарження слід, зважаючи на приписи Кодексу саме у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, чинній з 15.12.2017.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" цієї норми.
Згідно з частиною п?ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
У пункті 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі №915/1504/14 є стягнення боргу в сумі 75116,25 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176200,00 грн - станом на 2018 рік), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) ця справа є малозначною.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Водночас у пункті 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у касаційній скарзі вважає, що дана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.
При цьому, обґрунтування зазначених доводів Приватного підприємства "Жадор" зводиться до заперечення наданої судом апеляційної інстанції оцінки обставинам справи.
Лише вказівки на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для скаржника, не можуть бути визнані судом підставами, що підпадають під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.
За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Жадор" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 та додаткову постанову від 08.06.2018 у справі №915/1504/14.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі , яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді В. Пєсков
В. Суховий