19 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/275/18
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Одеського апеляційного господарського суду №1
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Головея В.М.,
ОСОБА_1,
секретар судового засідання - Федорончук Д.О.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства “Підприємство по виробництву медичних виробів “ГЕМОПЛАСТ”
на рішення Господарського суду Одеської області
від 18 червня 2018 року (повний текст складено 22.06.2018р.)
по справі № 916/275/18
за позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ФАЛБІ”
до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства “Підприємство по виробництву медичних виробів “ГЕМОПЛАСТ”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Святошинского районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про стягнення 183025,26 грн., -
суддя суду першої інстанції: ОСОБА_4
час та місце прийняття рішення: 18.06.2018р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 19.09.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У лютому 2018 року Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів "ГЕМОПЛАСТ" про стягнення 183 025, 26 грн., де 139 510,92 грн. - безпідставно отримані грошові кошти, 43514,34 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.
В обґрунтування позовних вимог, Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ФАЛБІ” посилається на наступне.
16 квітня 2013р. рішенням Господарського суду м. Києва у справі №910/3068/13 було частково задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Підприємство по виробництву медичних виробів “Гемопласт” до товариства з обмеженою відповідальністю “ФАЛБІ” про стягнення грошової суми у розмірі 239 517,58 грн.
На виконання вказаного рішення, Господарським судом м. Києва було видано судовий наказ №910/3068/13 від 08.05.2013р., на підставі якого відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції 01.08.2013 року було відкрито виконавче провадження №38111257 (зведене 39138030) щодо примусового стягнення з позивача суми боргу у розмірі 244 175 грн.52 коп.
Відповідно до вказаної постанови позивачу було надано семиденний термін з моменту винесення постанови (отримання) на добровільне виконання рішення суду.
Поряд з цим, на виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/3068/13 від 16.04.2013р., на рахунок відповідача позивачем, у добровільному порядку, було перераховано повну суму боргу у розмірі 244 175 грн. 52 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:
- №003633 від 06.08.2013р. на суму 10 000,00 грн.;
- №003632 від 21.08.2013р. на суму 10 000,00 грн.;
- №003898 від 21.08.2013р. на суму 10 000,00 грн.;
- №003899 від 21.08.2013р. на суму 15 000,00 грн.;
- №003900 від 27.08.2013р. на суму 15 000,00 грн.;
- №003630 від 27.08.2013р. на суму 20 000,00 грн.;
- №003961 від 27.08.2013р. на суму 10 000,00 грн.;
- №004022 від 30.08.2013р. на суму 50 000,00 грн.;
- №003960 від 30.08.2013р. на суму 11 671,57 грн.;
- №004021 від 30.08.2013р. на суму 50 000,00 грн.;
- №003631 від 30.08.2013р. на суму 20 000,00 грн.;
- №004023 від 30.08.2013р. на суму 11 000,00 грн.;
Відтак, станом на 02.09.2013р. позивач вказує, що ним було виконано у повному обсязі рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/3068/13 від 16.04.2013р.
За твердженням позивача, отримавши від позивача оплату суми боргу відповідач був обізнаний про виконання позивачем рішення суду у справі №910/3068/13.
Проте, як зазначає позивач, під час ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження №39138030 у 2016 році йому стало відомо, що на рахунок відповідача у 2015-2016р., на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження продовжували було надмірно та безпідставно списано у примусовому порядку грошові кошти в сумі 139 510,92 грн.
Наведене підтверджується запитами, вимогами державного виконавця, платіжними розпорядженнями, що знаходяться у матеріалах зведеного виконавчого провадження №39138030, щодо зобов'язання відповідача надати старшому державному виконавцю відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_5 реквізити відповідача для перерахування грошових сум по боржнику “ФАЛБІ”, листами відповідача (вх.№01/1360) від 19.04.2016р. з реквізитами ПАТ “Гемопласт” для перерахування грошових сум, наявними платіжними дорученнями, що свідчать про перерахування відділом ДВС відповідних сум, у межах виконавчого провадження, що списувалися у примусовому порядку, після відкриття виконавчого провадження у примусовому порядку, на протязі 2015-2016рр.
Крім того, позивач зазначає, що він звертався до відповідача з листами від 30.07.2016р. та 11.10.2016р. щодо припинення незаконних дій та з вимогою повідомити державного виконавця про повне виконання рішення господарського суду м. Києва у відповідності із положеннями ст.19 Закону України “Про виконавче провадження”.
У відповіді на лист позивача від 11.10.2016р. відповідач наголосив, що виконуючи вимоги Закону України “Про виконавче провадження”, повідомив відділ ДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві щодо наявності підстав для закінчення виконавчого провадження.
З огляду на вищенаведене, за переконанням позивача, відповідач без правових підстав заволодів грошовою сумою у розмірі 139 510,92 грн., яка була перерахована йому в рамках зведеного виконавчого провадження на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження згідно наказу №910/3068/13.
За наведених обставин, позивачем надіслано відповідачеві вимогу від 20.10.2017р. щодо повернення надмірно сплачених коштів у сумі 139 510 грн.92 коп. на розрахунковий рахунок позивача, на протязі 7 (семі днів), з моменту отримання вказаної вимоги.
Проте, 22.11.2017р. позивач отримав листа, в якому відповідач відмовився повертати грошову суму за відсутністю наведених правових підстав.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. по справі №916/275/18 (суддя Цісельський О.В.) частково задоволено позовні вимоги Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ», стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 139510,92 грн. та 2092,53 грн. судового збору, в інші частині позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що в ході проведення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем було здійснено перерахування суми у розмірі 139 510,92 грн. на рахунок відповідача згідно платіжних доручень, а саме: 08.07.2016 - 26 376,97 грн., 19.05.2016 - 23 894,93 грн., 28.03.2016 - 3 3191,68 грн., 27.07.2015 - 6 502,68 грн., 22.06.2015 - 4 718,58 грн., 30.04.2015 - 4 530,29 грн., 23.03.2015 - 17 417,79 грн., 05.03.2015 - 12 740,63 грн., 16.07.2014 - 9 399,91 грн., 06.02.2014 - 737,46 грн.
Місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем всупереч ч.5 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” (у відповідній редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) не було здійснено своєчасне письмового повідомлення в 3-денний термін державного виконавця про підстави закінчення виконавчого провадження в рамках зведеного виконавчого провадження, а надмірно стягнуті з позивача кошти в сумі 139 510,92 грн. так і не були повернуті, ані на депозитний рахунок ДВС, ані позивачу.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 139 510,92 грн. в порядку ст.1212 ЦК України підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 43 514,34 грн., місцевий господарський суд зазначив про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в порядку ст.536 ЦК України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Підприємство по виробництву медичних виробів «ГЕМОПЛАСТ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. по справі №916/275/18 в частині стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 139510,92 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У вказаній апеляційній скарзі скаржник зазначає, що грошові кошти у розмірі 139510,92 грн. були перераховані на його рахунок органом примусового стягнення, відтак, відповідач є неналежним отримувачем грошових коштів та не може нести відповідальність за дії вказаного органу.
Водночас, відповідач вказує, що позивач не оскаржив у встановленому порядку примусове списання і перерахування Святошинським РВ ДВС на користь відповідача вказаної суми коштів, отже, на думку скаржника, відповідно і отримання зазначених коштів є законним.
Крім того, апелянт зауважує, що задоволення позовних вимог ТОВ "ФАЛБІ" у даній справі призведе до порушення прав інших учасників виконавчого провадження, які є стягувачами.
Серед іншого, скаржник стверджує, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не надано оцінки аргументам відповідача.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів «ГЕМОПЛАСТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. по справі №916/275/18, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 31.08.2018р.
Відповідно до ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2018р. розгляд справи №916/275/18 призначено на 19.09.2018р.
21.08.2018р. від Святошинского районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника третьої особи.
05.09.2018р. від Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ФАЛБІ” до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники відповідача та третьої особи в судове засіданні не з'явились, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 27.07.2018р.
У судовому засіданні 19.09.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з нього безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 139 510,92 грн., відтак, апеляційний господарський суд вважає за необхідне переглянути вказане рішення у зазначеній частині.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Стаття ст.15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
Зі змісту ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, при проведенні виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем було здійснено перерахування суми у розмірі 139 510,92 грн. на рахунок відповідача, що вбачається з відповідних платіжних доручень.
В 2016р. державним виконавцем було припинено стягнення коштів з позивача, у зв'язку із зверненням останнього до державного виконавця з листами про припинення перерахування коштів на користь відповідача, у зв'язку із повним виконанням рішенням суду.
При цьому, судова колегія зазначає, що відповідачем в порушення ч.5 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не було здійснено своєчасне письмового повідомлення у 3-денний термін державного виконавця про підстави закінчення виконавчого провадження в рамках зведеного виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, надмірно стягнуті грошові кошти в межах зведеного виконавчого провадження у розмірі 139 510,92 грн. не були повернуті ані на депозитний рахунок ДВС, ані позивачу.
За положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З урахуванням вищевикладених обставин, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Водночас, апеляційний господарський суд зауважує, що зобов'язання повернення отриманого відповідачем безпідставно набутого майна, у даному випадку грошових коштів, не залежить від результатів поведінки органу ДВС, який здійснив таке перерахування, з огляду на що безпідставними є твердження скаржника про правомірність отримання зазначених коштів.
Приймаючи до уваги вищенаведене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_3 акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів "ГЕМОПЛАСТ" безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 139 510,92 грн. в порядку ст.1212 ЦК України підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Отже, приймаючи до уваги вищевикладені висновки, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції було проголошено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. у справі №916/275/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства “Підприємство по виробництву медичних виробів “ГЕМОПЛАСТ” - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. у справі №916/275/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений і підписаний 24.09.2018р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Головей В.М.
Суддя Принцевська Н.М.