33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
м. Рівне
"21" вересня 2018 р. Справа № 918/633/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши матеріали скарги Зарічненської сільської ради Рівненської області (далі - Рада) на дії Зарічненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - Відділ) від 2 жовтня 2017 року № 881 у справі № 918/633/16 за позовом Ради до Фізичної особи-підприємця Федюшко Олександри Адамівни (далі - Підприємець) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,
за участі представників:
від стягувача: Полюхович Р.М.,
від боржника: Бурма О.В.,
від Відділу ДВС : не з'явився.
У липні 2016 року Рада звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Підприємця про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 72 м2, яка розташована за адресою: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Лесі Українки (між багатоквартирними будинками по вул. Лесів Українки 2 та вул. Фестивальній 21), шляхом демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок відповідача, а також повернути вказану земельну ділянку Раді.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року у справі № 918/633/16 (суддя Войтюк В.Р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2016 року, у задоволенні позову Ради відмовлено.
Водночас постановою Вищого господарського суду України від 24 лютого 2017 року рішення Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2016 року скасовано, а справу № 918/633/16 направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Ухвалою суду від 14 березня 2017 року справу № 918/633/16 прийнято до свого провадження суддею Андрійчук О.В та призначено її до розгляду.
При новому розгляді справи № 918/633/16 рішенням Господарського суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року позов Ради задоволено; вирішено Підприємцю звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 72 м2, яка розташована за адресою: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Лесі Українки (між багатоквартирними будинками по вул. Лесів Українки 2 та вул. Фестивальній 21), шляхом демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок Підприємця, а також повернути вказану земельну ділянку Раді. Крім того, з Підприємця на користь позивача було стягнуто 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
15 травня 2017 року на виконання вищенаведеного рішення Господарського суду Рівненської області від було видано відповідні накази.
13 липня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла скарга Підприємця від 12 липня 2017 року на дії Відділу (т. 2, а.с. 80-82), в якій боржник просив суд визнати неправомірними та незаконними дії Відділу, скасувати постанову Відділу від 4 липня 2017 року про накладення штрафу на боржника та скасувати постанову Відділу від 4 липня 2017 року про стягнення з Підприємця витрат виконавчого провадження.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2017 року № 01-04/190/2017 у зв'язку із закінченням повноважень судді Андрійчук О.В. та відповідно до пунктів 2.3.49-2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/633/16, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Марачу В.В.
Ухвалою суду від 13 липня 2017 року справу № 918/633/16 було прийнято до свого провадження суддею Марачем В.В.
Водночас ухвалою суду від тієї ж дати вирішення питання про прийняття скарги Підприємця від 12 липня 2017 року на дії Відділу у справі № 918/633/16 було відкладено до повернення матеріалів справи № 918/633/16 до Господарського суду Рівненської області з суду апеляційної інстанції.
Разом з тим 8 серпня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла скарга Підприємця від 1 серпня 2017 року на дії Відділу (т. 2, а.с. 99-101), в якій останній просив суд визнати неправомірними та незаконними дії Відділу, а також скасувати постанову Відділу від 24 липня 2017 року про накладення штрафу на боржника.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 8 серпня 2017 року № 01-04/202/2017 у зв'язку з перебуванням судді Марача В.В. у відпустці та відповідно до пунктів 2.3.47-2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/633/16, за результатами якого цю справу передано на розгляд судді Політиці Н.А.
Ухвалою суду від 8 серпня 2017 року справу № 918/633/16 було прийнято до свого провадження суддею Політикою Н.А.
Водночас ухвалою суду від 8 серпня 2017 року вирішення питання про прийняття скарги Підприємця на дії Відділу також було відкладено до повернення матеріалів справи № 918/633/16 до Господарського суду Рівненської області із суду апеляційної інстанції.
Слід також зазначити, що 3 жовтня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла скарга Ради на дії Відділу від 2 жовтня 2017 року № 881 (т. 2, а.с. 119-121), в якій остання просила суд визнати незаконними дії та постанову Відділу про закінчення виконавчого провадження від 20 вересня 2017 року, скасувати вищенаведену постанову, а також зобов'язати начальника Відділу Захожу Тетяну Володимирівну вжити заходів з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/633/16 від 15 травня 2017 року щодо демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок боржника, а також вжити примусових заходів щодо повернення спірної земельної ділянки Раді.
Разом з тим, супровідним листом Господарського суду Рівненської області від 5 липня 2017 року № 918/633/16/752/17 матеріали справи № 918/633/16 направлено до Рівненського апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 3 жовтня 2017 року вирішення питання про прийняття скарги Ради від 2 жовтня 2017 року № 881 на дії Відділу відкладено до повернення матеріалів справи № 918/633/16 до Господарського суду Рівненської області.
Водночас 11 вересня 2018 року на адресу Господарського суду Рівненської області повернулися матеріали справи № 918/633/16.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року № 01-04/104/2018 у зв'язку із закінченням повноважень судді Політики Н.А. та відповідно до пунктів 2.3.49-2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/633/16, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Церковній Н.Ф.
Ухвалою суду від 12 вересня 2018 року справу № 918/633/16 прийнято до свого провадження суддею Церковною Н.Ф.
Крім того, ухвалами суду від тієї ж дати скарги Підприємця на дії Відділу від 12 липня 2017 року та від 1 серпня 2017 року, а також скаргу Ради на дії Відділу від 2 жовтня 2017 року № 881 прийнято до розгляду та призначено до слухання в судовому засіданні на 21 вересня 2018 року.
У судовому засіданні 21 вересня 2018 року представник боржника підтримав вимоги, викладені у скарзі від 2 жовтня 2017 року № 881 на дії Відділу, та наполягав на їх задоволенні.
Представник боржника зазначив про відсутність правових підстав для задоволення скарги Ради від 2 жовтня 2017 року № 881.
Відділ явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив проте надіслав клопотання про розгляд скарг без його участі.
Згідно частини 2 статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку про розгляд скарги Ради від 2 жовтня 2017 року № 881 на дії Відділу без участі представника Відділу.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга Ради, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду поданих скарг і їх вирішення по суті, суд зазначає наступне.
Статтею 1291 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання.
Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За приписами частини 1 статті 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) випадках - на приватних виконавців.
Правовідносини, що виникли між учасниками процесу, регулюються, зокрема, Законом.
За змістом статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню
З матеріалів справи, а також зі змісту наявної в автоматизованій системі виконавчого провадження інформації, вбачається, що 19 червня 2017 року начальником Відділу Захожою Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 54163029) з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року № 918/633/16 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності шляхом демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок Підприємця, а також повернення вказаної ділянки Раді (т. 2, а.с. 123).
Вказаною постановою боржнику було надано десятиденний строк для добровільного виконання вищенаведеного судового наказу.
У той же час судом встановлено, що Підприємець у добровільному порядку не звільнив самовільно зайняту ним земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу тимчасової споруди, не привів зазначену земельну ділянку у первинний стан за власний рахунок, а також не повернув її позивачу, що підтверджується актом начальника Відділу від 4 липня 2017 року, складеним під час перевірки останнім виконання Підприємцем вищевказаного виконавчого документа (т. 2, а.с. 124).
Враховуючи вищевикладене, постановою начальника Відділу від 4 липня 2017 року ВП № 54163029 на Підприємця на підставі частини 2 статті 63 та частини 1 статті 75 Закону було накладено штраф у розмірі 1 700 грн. 00 коп. у зв'язку з невиконанням у добровільному порядку судового рішення, а також зобов'язано боржника виконати це рішення протягом десяти робочих днів та попереджено останнього про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (т. 2, а.с. 125).
Крім того, постановою начальника Відділу від 4 липня 2017 року ВП № 54163029 з Підприємця відповідно до акта державного виконавця від 4 липня 2017 року було стягнуто витрати на проведення виконавчих дій в сумі 85 грн. 00 коп. (т. 2, а.с. 84).
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що Підприємець у додатково наданий йому строк у добровільному порядку не звільнив самовільно зайняту ним земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу тимчасової споруди, не привів зазначену земельну ділянку у первинний стан за власний рахунок, а також не повернув її позивачу, що підтверджується актом начальника Відділу від 24 липня 2017 року, складеним під час перевірки останнім виконання Підприємцем судового рішення у справі № 918/633/16 (т. 2, а.с. 126).
Враховуючи наведене, постановою начальника Відділу від 24 липня 2017 року ВП № 54163029 на Підприємця на підставі частини 2 статті 63 та частини 2 статті 75 Закону у зв'язку з повторним невиконанням у добровільному порядку судового рішення без поважних причин було накладено штраф у подвійному розмірі в сумі 3 400 грн. 00 коп. (т. 2, а.с. 127).
Крім того, судом встановлено, що у зв'язку з повторним невиконанням Підприємцем вищенаведеного рішення суду начальником Відділу 20 вересня 2017 року на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 та частини 3 статті 63 Закону було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 54163029 (т. 2, а.с. 129), а також надіслано до органу досудового розслідування - Зарічненського ВП Варашського ВП ГУНП в Рівненській області повідомлення від 20 вересня 2017 року № 1830/14-9-24 про вчинення боржником кримінального правопорушення (т. 2, а.с. 128).
Не погоджуючись з вищенаведеним діями, Рада звернулася до Господарського суду Рівненської області зі скаргою від 2 жовтня 2017 року № 881, в якій просила суд визнати незаконними дії та постанову Відділу про закінчення виконавчого провадження від 20 вересня 2017 року, скасувати вищенаведену постанову, а також зобов'язати начальника Відділу Захожу Тетяну Володимирівну вжити заходів з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/633/16 від 15 травня 2017 року щодо демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок боржника, а також вжити примусових заходів щодо повернення спірної земельної ділянки Раді.
Обґрунтовуючи свої вимоги, рада посилалася на те, що наказ Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року у справі № 918/633/16, згідно якого було вирішено Підприємцю звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 72 м2, яка розташована за адресою: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Лесі Українки (між багатоквартирними будинками по вул. Лесів Українки 2 та вул. Фестивальній 21), шляхом демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок Підприємця, а також повернути вказану земельну ділянку Раді, є рішенням, яке може бути виконано без участі боржника в розумінні абзацу 3 частини 3 статті 63 Закону. Відтак, Відділом, на думку скаржника, було незаконно винесено постанову від 20 вересня 2017 року про закінчення виконавчого провадження та не вжито усіх передбачених законом заходів з примусового виконання цього рішення.
Згідно з положеннями пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону (у відповідній редакції) виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Відповідно до статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення, не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим судом встановлено, що без участі боржника виконання вищевказаного наказу Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року у справі № 918/633/16 у спосіб, що в ньому був визначений, а саме - Підприємцю звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 72 м2 шляхом демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок боржника, а також повернути вказану земельну ділянку Раді, є неможливим, так як виконання зазначеного вище наказу потребує безпосередньої участі відповідача у звільненні самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан саме за власний рахунок боржника.
За приписами Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У даному випадку з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем було здійснено всі можливі дії, які передбачені Законом, оскільки виконати рішення суду у порядку та спосіб, визначені при задоволенні в повному обсязі позовних вимог в редакції позивача, який визначив предмет позовних вимог самостійно за нормами процесуального законодавства України саме таким чином, неможливо без вчинення саме боржником певних дій.
Аналогічна правова позиція щодо правомірності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі статей 39, 40, 63 Закону в разі неможливості виконання рішення суду у порядок та спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в редакції позивача, без вчинення саме боржником певних дій, зокрема, знесення (демонтажу) самовільно збудованих об'єктів за власний рахунок, викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 квітня 2018 року у справі № 916/1392/13.
У той же час скаржником у встановленому законом порядку не було доведено належними і допустимими доказами факту протиправної бездіяльності посадових осіб Відділу при виконанні вищенаведеного судового наказу.
Слід також зазначити, що Радою також не вживалося заходів, направлених на зміну способу і порядку виконання цього судового документу, зокрема, не було подано до суду відповідної заяви про зміну способу і порядку його виконання, що надало б можливість Відділу виконати наведене рішення без участі Підприємця.
Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на відсутність зміни судом такого порядку та способу виконання шляхом прийняття нового процесуального документу, який повинен бути виконаний в порядку норм Закону, заявником не доведено протиправності дій державного виконавця при прийнятті оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 вересня 2017 року, яка відповідає нормам законодавства.
Разом з тим посилання Ради на несвоєчасність проведеної Відділом повторної перевірки виконання Підприємцем у добровільному порядку судового рішення, а також на несвоєчасність надіслання Відділом до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення не свідчать про незаконність дій останнього та протиправність самої постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 вересня 2017 року. Так само не свідчить про наявність правових підстав для задоволення скарги Ради надіслання Відділом при закінченні виконавчого провадження виконавчого документа стягувачеві, а не суду, оскільки такі дії вчиняються вже після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та не впливають на підстави та мотиви її винесення. Разом з тим суд також констатує, що вимоги про визнання неправомірними дій чи бездіяльності Відділу щодо несвоєчасного проведення повторної перевірки виконання Підприємцем у добровільному порядку судового рішення, щодо несвоєчасного надіслання Відділом до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також щодо надіслання виконавчого документа стягувачу, а не суду, в порядку пункту 11 частини 1 статті 39 Закону, не були заявлені Радою у прохальній частині її скарги від 2 жовтня 2017 року № 881, а відтак не є предметом спору у даній скарзі.
Беручи до уваги встановлену судом відсутність правових підстав для задоволення скарги Ради в частині визнання незаконними дій та постанови Відділу про закінчення виконавчого провадження від 20 вересня 2017 року і скасування вищенаведеної постанови, суд дійшов висновку про відмову скаржнику в задоволенні його похідних вимог про зобов'язання начальника Відділу Захожої Тетяни Володимирівни вжити заходів з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/633/16 від 15 травня 2017 року щодо демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок боржника, а також вжиття примусових заходів щодо повернення спірної земельної ділянки Раді.
Як було зазначено вище, відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. За таких обставин у задоволенні скарги Ради слід відмовити.
На підставі статей 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У задоволенні скарги Зарічненської сільської ради Рівненської області від 2 жовтня 2017 року № 881 на дії Зарічненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 ГПК України, та підлягає оскарженню відповідно до статей 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 25 вересня 2018 року
Суддя Церковна Н.Ф.