33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
м. Рівне
"21" вересня 2018 р. Справа № 918/633/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши матеріали скарг Фізичної особи-підприємця Федюшко Олександри Адамівни (далі - Підприємець) на дії Зарічненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - Відділ) від 12 липня 2017 року та від 1 серпня 2017 року у справі № 918/633/16 за позовом Зарічненської сільської ради Рівненської області (далі - Рада) до Підприємця про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,
за участі представників:
від стягувача: Полюхович Р.М.,
від боржника: Бурма О.В.,
від Відділу ДВС : не з'явився.
У липні 2016 року Рада звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Підприємця про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 72 м2, яка розташована за адресою: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Лесі Українки (між багатоквартирними будинками по вул. Лесів Українки 2 та вул. Фестивальній 21), шляхом демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок відповідача, а також повернути вказану земельну ділянку Раді.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року у справі № 918/633/16 (суддя Войтюк В.Р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2016 року, у задоволенні позову Ради відмовлено.
Водночас постановою Вищого господарського суду України від 24 лютого 2017 року рішення Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2016 року скасовано, а справу № 918/633/16 направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Ухвалою суду від 14 березня 2017 року справу № 918/633/16 прийнято до свого провадження суддею Андрійчук О.В та призначено її до розгляду.
При новому розгляді справи № 918/633/16 рішенням Господарського суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року позов Ради задоволено; вирішено Підприємцю звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 72 м2, яка розташована за адресою: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Лесі Українки (між багатоквартирними будинками по вул. Лесів Українки 2 та вул. Фестивальній 21), шляхом демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок Підприємця, а також повернути вказану земельну ділянку Раді. Крім того, з Підприємця на користь позивача було стягнуто 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
15 травня 2017 року на виконання вищенаведеного рішення Господарського суду Рівненської області від було видано відповідні накази.
13 липня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла скарга Підприємця від 12 липня 2017 року на дії Відділу (т. 2, а.с. 80-82), в якій боржник просив суд визнати неправомірними та незаконними дії Відділу, скасувати постанову Відділу від 4 липня 2017 року про накладення штрафу на боржника та скасувати постанову Відділу від 4 липня 2017 року про стягнення з Підприємця витрат виконавчого провадження.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2017 року № 01-04/190/2017 у зв'язку із закінченням повноважень судді Андрійчук О.В. та відповідно до пунктів 2.3.49-2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/633/16, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Марачу В.В.
Ухвалою суду від 13 липня 2017 року справу № 918/633/16 було прийнято до свого провадження суддею Марачем В.В.
Водночас ухвалою суду від тієї ж дати вирішення питання про прийняття скарги Підприємця від 12 липня 2017 року на дії Відділу у справі № 918/633/16 було відкладено до повернення матеріалів справи № 918/633/16 до Господарського суду Рівненської області з суду апеляційної інстанції.
Разом з тим 8 серпня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла скарга Підприємця від 1 серпня 2017 року на дії Відділу (т. 2, а.с. 99-101), в якій останній просив суд визнати неправомірними та незаконними дії Відділу, а також скасувати постанову Відділу від 24 липня 2017 року про накладення штрафу на боржника.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 8 серпня 2017 року № 01-04/202/2017 у зв'язку з перебуванням судді Марача В.В. у відпустці та відповідно до пунктів 2.3.47-2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/633/16, за результатами якого цю справу передано на розгляд судді Політиці Н.А.
Ухвалою суду від 8 серпня 2017 року справу № 918/633/16 було прийнято до свого провадження суддею Політикою Н.А.
Водночас ухвалою суду від 8 серпня 2017 року вирішення питання про прийняття скарги Підприємця на дії Відділу також було відкладено до повернення матеріалів справи № 918/633/16 до Господарського суду Рівненської області із суду апеляційної інстанції.
Слід також зазначити, що 3 жовтня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла скарга Ради на дії Відділу від 2 жовтня 2017 року № 881 (т. 2, а.с. 119-121), в якій остання просила суд визнати незаконними дії та постанову Відділу про закінчення виконавчого провадження від 20 вересня 2017 року, скасувати вищенаведену постанову, а також зобов'язати начальника Відділу Захожу Тетяну Володимирівну вжити заходів з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/633/16 від 15 травня 2017 року щодо демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок боржника, а також вжити примусових заходів щодо повернення спірної земельної ділянки Раді.
Разом з тим, супровідним листом Господарського суду Рівненської області від 5 липня 2017 року № 918/633/16/752/17 матеріали справи № 918/633/16 направлено до Рівненського апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 3 жовтня 2017 року вирішення питання про прийняття скарги Ради від 2 жовтня 2017 року № 881 на дії Відділу відкладено до повернення матеріалів справи № 918/633/16 до Господарського суду Рівненської області.
Водночас 11 вересня 2018 року на адресу Господарського суду Рівненської області повернулися матеріали справи № 918/633/16.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року № 01-04/104/2018 у зв'язку із закінченням повноважень судді Політики Н.А. та відповідно до пунктів 2.3.49-2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/633/16, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Церковній Н.Ф.
Ухвалою суду від 12 вересня 2018 року справу № 918/633/16 прийнято до свого провадження суддею Церковною Н.Ф.
Крім того, ухвалами суду від тієї ж дати скарги Підприємця на дії Відділу від 12 липня 2017 року та від 1 серпня 2017 року, а також скаргу Ради на дії Відділу від 2 жовтня 2017 року № 881 прийнято до розгляду та призначено до слухання в судовому засіданні на 21 вересня 2018 року.
У судовому засіданні 21 вересня 2018 року представник боржника підтримав вимоги, викладені у скаргах на дії Відділу від 12 липня 2017 року та від 1 серпня 2017 року, та наполягав на їх задоволенні.
Представник стягувача у цьому судовому засіданні зазначив про необґрунтованість вищенаведених скарг Підприємця.
Відділ явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, проте надіслав клопотання про розгляд скарг без його участі.
Згідно частини 2 статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку про розгляд скарги Підприємця від 12 липня 2017 року та скарги від 1 серпня 2017 року на дії Відділу без участі представника Відділу.
Суд також зазначає, що за змістом імперативних приписів чинного законодавства у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання.
Така ж правова позиція викладена у пункті 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9.
Відповідно до частини 2 статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Частиною 3 статті 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що заявлені у вищезазначених скаргах Підприємця вимоги виникають з аналогічних підстав, а також пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, суд на підставі статті 173 ГПК України дійшов висновку про необхідність об'єднання скарг Підприємця від 12 липня 2017 року та від 1 серпня 2017 року для їх розгляду в одному провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарги Підприємця, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду поданих скарг і їх вирішення по суті, суд зазначає наступне.
Статтею 1291 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання.
Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За приписами частини 1 статті 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) випадках - на приватних виконавців.
Правовідносини, що виникли між учасниками процесу, регулюються, зокрема, Законом.
За змістом статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню
З матеріалів справи, а також зі змісту наявної в автоматизованій системі виконавчого провадження інформації, вбачається, що 19 червня 2017 року начальником Відділу Захожою Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 54163029) з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року № 918/633/16 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності шляхом демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок Підприємця, а також повернення вказаної ділянки Раді (т. 2, а.с. 123).
Вказаною постановою боржнику було надано десятиденний строк для добровільного виконання вищенаведеного судового наказу.
У той же час судом встановлено, що Підприємець у добровільному порядку не звільнив самовільно зайняту ним земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу тимчасової споруди, не привів зазначену земельну ділянку у первинний стан за власний рахунок, а також не повернув її позивачу, що підтверджується актом начальника Відділу від 4 липня 2017 року, складеним під час перевірки останнім виконання Підприємцем вищевказаного виконавчого документа (т. 2, а.с. 124).
Враховуючи вищевикладене, постановою начальника Відділу від 4 липня 2017 року ВП № 54163029 на Підприємця на підставі частини 2 статті 63 та частини 1 статті 75 Закону було накладено штраф у розмірі 1 700 грн. 00 коп. у зв'язку з невиконанням у добровільному порядку судового рішення, а також зобов'язано боржника виконати це рішення протягом десяти робочих днів та попереджено останнього про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (т. 2, а.с. 125).
Крім того, постановою начальника Відділу від 4 липня 2017 року ВП № 54163029 з Підприємця відповідно до акта державного виконавця від 4 липня 2017 року було стягнуто витрати на проведення виконавчих дій в сумі 85 грн. 00 коп. (т. 2, а.с. 84).
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що Підприємець у додатково наданий йому строк у добровільному порядку не звільнив самовільно зайняту ним земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу тимчасової споруди, не привів зазначену земельну ділянку у первинний стан за власний рахунок, а також не повернув її позивачу, що підтверджується актом начальника Відділу від 24 липня 2017 року, складеним під час перевірки останнім виконання Підприємцем судового рішення у справі № 918/633/16 (т. 2, а.с. 126).
Враховуючи наведене, постановою начальника Відділу від 24 липня 2017 року ВП № 54163029 на Підприємця на підставі частини 2 статті 63 та частини 2 статті 75 Закону у зв'язку з повторним невиконанням у добровільному порядку судового рішення без поважних причин було накладено штраф у подвійному розмірі в сумі 3 400 грн. 00 коп. (т. 2, а.с. 127).
Не погоджуючись з вищенаведеним постановами від 4 липня 2017 року та від 24 липня 2017 року ВП № 54163029 Підприємець звернувся до Господарського суду Рівненської області з відповідними скаргами від 12 липня 2017 року та від 1 серпня 2017 року.
Разом з тим при розгляді поданих Підприємцем скарг суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження з їх розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За приписами частини 1 статті 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно статті 1212 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення Підприємця до господарського суду Рівненської області зі скаргами на дії Відділу від 12 липня 2017 року та від 1 серпня 2017 року) скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець.
Водночас згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення скаржника до суду зі скаргою) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналогічну норму закріплено в частині 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду даної справи.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом, згідно з частиною 1 статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За змістом нормативних приписів ГПК України, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відтак, враховуючи те, що предметом скарг Підприємця на дії Відділу від 12 липня 2017 року та від 1 серпня 2017 року є оскарження дій цього органу примусового виконання рішень по винесенню постанови від 4 липня 2017 року про стягнення витрат виконавчого провадження та постанов від 4 липня 2017 року і від 24 липня 2017 року про накладення штрафу, які згідно приписів частини 2 статті 74 Закону підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі № 918/633/16 в частині розгляду вищенаведених скарг Підприємця.
За приписами частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Також на виконання приписів частини 2 статті 231 ГПК України суд додатково роз'яснює Підприємцю, що розгляд його скарг від 12 липня 2017 року та від 1 серпня 2017 року віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
На підставі статей 173, 231, 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Об'єднати скаргу Фізичної особи-підприємця Федюшко Олександри Адамівни на дії Зарічненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 12 липня 2017 року та скаргу Фізичної особи-підприємця Федюшко Олександри Адамівни на дії Зарічненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 1 серпня 2017 року для їх спільного розгляду в одному провадженні.
Провадження у справі № 918/633/16 в частині розгляду скарг Фізичної особи-підприємця Федюшко Олександри Адамівни на дії Зарічненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 12 липня 2017 року та від 1 серпня 2017 року закрити.
Роз'яснити Фізичній особі-підприємцю Федюшко Олександри Адамівни, що розгляд скарг на дії Зарічненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 12 липня 2017 року та від 1 серпня 2017 року віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 ГПК України, та підлягає оскарженню відповідно до статей 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 25 вересня 2018 року
Суддя Церковна Н.Ф.